Кримінальне право України передбачає три випадки, коли заходи необхідної оборони не обмежені і потерпілий від атаки вправі вжити все від нього залежне для самозахисту, аж до позбавлення життя нападника. Це стосується збройної атаки, нападу групи осіб або незаконного вторгнення у житло чи інше приміщення. У таких випадках, якщо жертва нападу випадково вбила нападника, вона не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення необхідної самооборони.
Однак, на практиці розслідування таких ситуацій не все так просто, як в теорії. Підтвердження тому - постанова Верховного суду від 26 квітня по справі № 342/538/14-к (провадження № 51-646 км 18), де вищому органу вертикалі судової влади довелося нагадати учасникам кримінального провадження про випадки, коли меж у необхідної самооборони немає.
У цій справі підсудною виявилася людина, яка захищала своє житло від групового нападу і вбила одного з нападників. Незважаючи на те, що тут мають місце відразу дві підстави, що виключають кримінальну відповідальність за перевищення необхідної самооборони, суд першої інстанції, а потім і апеляція, визнали правильним позбавити жертву нападу волі на два роки. Коли ж це кримінальне провадження стало предметом розгляду Верховним судом, колегія суддів не побачила в діях підсудного складу злочину. Причина - в момент нанесення фатального удару ножем він захищав себе від нападу групи осіб і своє житло від насильницького вторгнення.
Таким чином, Верховний суд, підтверджуючи право захищати своє життя і здоров'я від протиправних посягань, скасував винесений вирок і закрив це кримінальне провадження.
Однак, важливо пам'ятати, що необхідна оборона повинна мати на меті захист жертви атаки (в тому числі іншої особи або громадських інтересів) від небезпечного посягання. При цьому заподіювана шкода має об'єктивно відповідати обстановці нападу для припинення посягання. У зв'язку з цим на переслідування нападників з метою не затримання, а помсти, а також на інші заходи активної контратаки виняток не поширюється. Більш того, дії контратакуючого можуть бути кваліфіковані навіть не як перевищення необхідної самооборони, а як більш серйозні умисні злочини. Про це варто пам'ятати як обивателям, так і службам безпеки, які обслуговують бізнес-структури.
