У лютому 2018 року Верховний суд розглянув справу про законність процедури звільнення керівної особи організації № 711/5711/16-ц. Суди першої і другої інстанції підтримали позивача, проте ці рішення були скасовані за підсумками касаційного провадження.
Позивач, генеральний директор ТОВ, була не згодна з підставами для звільнення, наполягала на відновленні і виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вона аргументувала це тим, що згідно з трудовою угодою, її необхідно було попередити про відповідне рішення за два місяці. Відповідно, звільнення було незаконно. Крім того, хоч Цивільний кодекс і дозволяє усувати від виконання обов'язків членів виконавчого органу, позивач вважала, що це не тягне за собою автоматичне розірвання контракту.
Проте Верховний суд, розглянувши матеріали справи, дійшов висновку, що трудові стосунки з генеральним директором не можуть характеризуватися як «роботодавець-працівник». Тому вони не можуть переважати над цивільними. Цивільний кодекс говорить, що припинення повноважень управлінця може відбуватися у будь-який час і з будь-якої причини. Його правовий статус відрізняється від найнятого працівника, а дії можуть безпосередньо впливати на життєдіяльність підприємства. Тому не було необхідності застосовувати відповідні норми Кодексу законів про працю і положення трудового контракту.
