Відповідний проект закону «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо забезпечення розвитку вітчизняного виробництва шляхом розстрочення сплати податку на додану вартість на імпортне обладнання та устаткування» (законопроект № 6514) Верховна Рада одержала 26 травня.
Законопроектом пропонується внести доповнення до Податкового кодексу України, запровадивши розстрочення (рівними частинами) сплати податку на додану вартість на строк, зазначений у заяві платника податку, що не перевищує 36 календарних місяців, без нарахування процентів і пені, при ввезенні на митну територію України у митному режимі імпорту обладнання та устаткування за окремими кодами товарів згідно з УКТЗЕД.
При цьому передбачається, що платник податків зобов'язаний використати таке обладнання чи устаткування для власного виробництва (започаткування, модернізації, розширення тощо) на території України.
У разі нецільового використання таких товарів платник повинен буде сплатити податкові зобов'язання за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, у сумі, розрахованій як позитивна різниця між сумою ПДВ, що мала бути сплачена із цих операцій у момент ввезення таких товарів, і фактично сплаченою сумою, а також сплатити пеню, нараховану на таку суму податку, виходячи із 120 % облікової ставки Національного банку України, що діяла на день сплати податкового зобов'язання, за період із дня ввезення таких товарів до дня збільшення податкового зобов'язання.
На думку авторів законопроекту, його прийняття призведе до:
- суттєвого зменшення бар'єрів для інвестицій у реальний сектор економіки та активізації інвестиційної діяльності;
- зменшення фіскального тиску на підприємства реального сектору економіки при модернізації наявних виробництв і створенні нових;
- підвищення інвестиційної активності підприємств реального сектору економіки та збільшення обсягів прямих іноземних інвестицій до України;
- зростання рентабельності виробничих підприємств і скорочення строку окупності капітальних інвестицій при модернізації наявних і створенні нових виробництв;
- створення нових робочих місць у реальному секторі економіки, скорочення безробіття і трудової еміграції та підвищення реальних доходів українців;
- збільшення конкурентоздатності, обсягів виробництва та експорту української несировинної продукції, а також зростання податкових надходжень від діяльності підприємств до бюджетів усіх рівнів.
