Ця сторінка доступна рідною мовою. Перейти на українську

Проект Стратегії МСП - 2020 непрямо передбачає скасування спрощеної системи оподаткування

15 лютого 2017, 11:07
849
0
Реклама

У рамках ініційованого обговорення проекту Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року (далі - Стратегія) продовжуємо збирати думки фахівців щодо запропонованого плану дій. З аналізом окремих положень можна ознайомитись в попередніх матеріалах СТРАТЕГІЧНІ «МАНТРИ» ДЛЯ МСП (ЧАСТИНА 1 і ЧАСТИНА 2.) Про низку небезпек для підприємців, що закладені в проекті Стратегії, розповідає старший науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень Дмитро Ляпін.

- Дмитре Вадимовичу, 16 січня ц. р. на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України оприлюднено проект Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року. А чи потрібна взагалі Стратегія розвитку малого бізнесу? Навіщо подібні документи необхідні Уряду?

- Головне завдання державної політики як такої - зменшити хаос і забезпечити задоволення потреб суспільства шляхом запровадження однакових для всіх правил життєдіяльності. Інколи додаються супутні завдання державної політики - реалізувати певні цілеспрямовані дії, які дозволять суттєво змінити стан сектору, галузі тощо. Оскільки ефективність результату залежить від планування, то в рамках діяльності Уряду для визначення планів таких цілеспрямованих дій використовуються терміни «концепція», «стратегія» або «програма». Проте сам по собі документ під назвою «концепція», «стратегія» або «програма» нічого не гарантує й не забезпечує того, аби заплановане було реалізовано. Тому сподіватися, що поява документа з назвою «стратегія» гарантовано й ефективно вирішить наявні проблеми малого підприємництва, - безпідставно й недалекоглядно.

Сам термін «стратегія» означає загальний і недеталізований план досягнення певної мети, що реалістично встановлена з урахуванням наявних ресурсів та технологій. Як правило, стратегія розробляється на порівняно тривалий період часу. Проте цілі будь-якої стратегії мають бути реалістичними й деталізованими. Якщо мета не конкретизована, то оцінити результативність стратегії неможливо. Запропонована Стратегія МСП до 2020 року вимірюваних цілей не має.

- Чи актуально розробляти Стратегію для МСП, коли економіка ще не вийшла з кризи, коли не відновлене банківське кредитування, тобто багато чинників, які можуть забезпечити досягнення мети, нестабільні?

- По-перше, підготовка Стратегії розвитку МСП є частиною зобов'язань України на шляху євроінтеграції. Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами (ратифікована Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII) у статті 379 визначила зобов'язання України щодо співробітництва з ЄС у частині «впровадження стратегій розвитку МСП, що ґрунтується на принципах Європейської хартії малих підприємств, та проведення моніторингу процесу імплементації шляхом щорічного звітування та діалогу. Таке співробітництво також передбачає особливу увагу до мікропідприємств та підприємств ремісницького типу, які є надзвичайно важливим елементом економіки України та ЄС».

По-друге, на парламентських слуханнях, які відбулися 30 вересня 2015 року, було визнано необхідність розробки Стратегії розвитку малого підприємництва, і це закріплено нормами Постанови ВРУ «Про Рекомендації парламентських слухань на тему «Розвиток підприємництва в Україні та підтримка малого і середнього бізнесу» від 13.04.2016 № 1090-VIII.

І по-третє, Стратегія МСП - 2020 може бути необхідною як інструмент конкретизації завдань та напрямків державної політики розвитку малого підприємництва, що визначена Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012 № 4618-VI. Проте в такому випадку стратегія не має суттєво відходити від положень Закону й повинна конкретизувати очікувані результати - у кількісному вимірі. Тому слід зауважити, що Стратегія розвитку малого підприємництва в Україні в цілому актуальна. Однак є кілька принципових зауважень. У першу чергу, актуальною є стратегія розвитку малого підприємництва, яке, на відміну від середнього підприємництва, не володіє достатніми ресурсами для ефективного впливу на органи державної влади України та має низку особливостей, які й визначають потребу в спеціальній державній політиці. Крім того, стратегія за визначенням є документом, розрахованим на тривалий період часу. Приймати 2017 року план дій із горизонтом до 2020 року й гучно називати його Стратегією - щонайменше недоречно.

- Ви здійснили глибокий професійний аналіз проекту Стратегії. Які Ваші основні висновки щодо цього проекту?

- За моїм висновком проект Стратегії МСП - 2020 підготовано на вкрай низькому професійному рівні. Він не відповідає базовим вимогам щодо структури стратегії, а його текст не спрямований на вирішення завдання покращення бізнес-клімату та розвитку національного малого бізнесу.

Тому проект Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року має бути відхилено й повернено розробнику для кардинальної переробки. Доопрацювання Стратегії розвитку малого бізнесу має відбуватися спільно з об'єднаннями малого бізнесу та Міністерством фінансів України.

- Які основні недоліки проекту Стратегії?

- На жаль, у проекті Стратегії дуже велика кількість недоречностей, невідповідностей, неправдивої інформації й технічних помилок.

По-перше, проект Стратегії МСП - 2020 не відповідає базовим засадам стратегічного планування. Так, проект Стратегії визначає такі 6 стратегічних цілей: «1. Створення умов для сприятливого нормативно-правового, інституційного та операційного середовища для МСП. 2. Створення сприятливих умов для оперативного доступу МСП до джерел фінансування за привабливими умовами. 3. Спрощення податкового адміністрування МСП. 4. Популяризація підприємницької культури та розвиток конкурентоспроможного людського капіталу та підприємницьких навичок. 5. Сприяння експорту / інтернаціоналізації МСП в контексті УА та ПВЗВТ. 6. Підсилення конкурентоспроможності та інноваційного потенціалу МСП». Як можна бачити, вимірювані цілі відсутні. Усі встановлені цілі мають вигляд процесів, тому їх взагалі не можна розглядати як стратегічні цілі. Це може бути перелік напрямів або орієнтирів державної політики, проте їх визначення як стратегічних цілей є некоректним, оскільки вони кількісно невимірювані. Тобто таких «стратегічних цілей» досягти буде неможливо. Твердження з тексту Стратегії, що ці стратегічні цілі визначено на основі принципів Акту малого бізнесу (ЄС), є прикладом логічної помилки, коли принципи програмного документа розглядаються як стратегічні цілі.

По-друге, проект Стратегії МСП - 2020 суперечить програмним положенням Президента України. У SWOT-аналізі розробники Стратегії, описуючи слабкі сторони МСБ в Україні, навели сентенцію: «Спрощена система оподаткування перешкоджає росту МСП». Навіть якщо не звертати увагу на бездоказовість цієї сентенції, то слід сказати, що таке припущення авторів проекту Стратегії не відповідає й, більше того, порушує базові програмні положення Президента України. Так, Президент наголошував на необхідності збереження спрощеної системи оподаткування для дрібних підприємців. «Дуже важливо, щоб ми на цей час зберегли спрощену систему оподаткування», - сказав Петро Порошенко під час 5-го засідання Національної ради реформ, присвяченого питанням удосконалення податкової системи, 25 жовтня 2016 року. При цьому Президент особливо підкреслив, що це не стосується недоброчесних великих компаній, які намагаються мінімізувати оподаткування чи незаконно ухилитися від сплати податків.

- Що це означає? Чи скасують спрощену систему?

- Можна стверджувати, що проект Стратегії МСП - 2020 непрямо передбачає скасування спрощеної системи оподаткування. Суб'єкти мікропідприємництва подаються в проекті Стратегії МСП - 2020 виключно з негативних та водночас бездоказових позицій: «МСП поєднує в собі мікропідприємства “для виживання”, створені скоріше через потребу, ніж з підприємницьких міркувань; … найманих працівників, що маскуються під незалежних підприємців;… для МСП, які звикли до ухилення від норм та стандартів, … є деякі ознаки, що ті, хто використовують ССО, можуть бути задіяні в відмиванні коштів, … більшою проблемою є ситуація, коли звичайні МСП розділяються на менші підприємства, щоб використовувати ССО для уникнення звичайних податкових та облікових зобов'язань…» тощо. Це дозволяє стверджувати, що проект Стратегії МСП - 2020 підготовано з позиції тенденційної ворожості до малого підприємництва в цілому й ФОПів зокрема. Маю також зауважити, що значна частина проекту Стратегії МСП - 2020 присвячена опису стану та проблем великого бізнесу, що вочевидь не має бути предметом Стратегії розвитку малого підприємництва.

І ще звертаю увагу на кричущу невідповідність: розробники проекту Стратегії МСП - 2020 зазначають, що до сильних сторін МСП належить «податкова система із низькими податками та спрощеною звітністю». Твердження, що в Україні наявна податкова система з низькими податками, є вочевидь або намаганням свідомо ввести читача в оману, або нерозумінням українських реалій. За будь-яких обставин такі «висновки» в офіційному тексті Стратегії МСП - 2020, розробленої Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, є неприпустимими.

- Але ж у Стратегії так багато сказано про полегшення умов ведення бізнесу в Україні?

- Я звертаю вашу увагу лише на один украй важливий аспект: у проекті Стратегії МСП - 2020 не згадується поняття «дерегуляція». За умов відсутності в Державному бюджеті України значних ресурсів для організації масштабних програм підтримки малого підприємництва, за умов високого рівня системної корупції в державі, суттєвого рівня тіньового державного управління, яке, з одного боку, породжує тіньову економіку, а з іншого боку - виступає замовником численних обтяжливих процедур державного регулювання, - лише дерегуляція може забезпечити певне покращення бізнес-клімату для малого підприємництва.

У світі існують різні інструменти дерегуляції, і в Україні досі тривають дискусії щодо особливостей оперативної реалізації дерегуляції, проте в нас уже наявна сучасна нормативна база, яка за багатьма елементами належить до найкращих взірців не лише в Європі, а й у світі. Підтвердженням цього є рейтинг Світового банку Global Indicators of Regulatory Governance, за яким Україна посідає в Європі однакове місце з Німеччиною та Польщею та входить до групи перших 30 країн світу. Актуальність та важливість дерегуляції підтверджується тим, що вона значиться першим пунктом у дорожній карті та першочергових пріоритетах реалізації Стратегії сталого розвитку «Україна - 2020», є одним із ключових напрямів пакету реформ, що впроваджується Верховною Радою України, стоїть на перших місцях у переліку необхідних та ефективних реформ в урядових документах та документах Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Проте в проекті Стратегії МСП - 2020, який підготовано Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, поняття «дерегуляція» не згадується, що є грубою та неприпустимою помилкою, особливо при визначенні пріоритетів державної політики у сфері розвитку малого підприємництва.

І ще одне зауваження. Вірогідно, текст Стратегії МСП - 2020 є механічним поєднанням фрагментів різних текстів. У проекті Стратегії цілком слушно зауважено, що мікро-, малий і середній бізнес внаслідок своїх особливостей мають отримати різні інструменти державної політики для свого розвитку: «Українські МСП є неоднорідними, а розвиток сектору вимагає різних підходів до формування політики… всі ці групи МСП потребують застосування різних підходів у формуванні державної політики щодо розвитку МСП». Це абсолютно слушний і правильний висновок. Його реалізація передбачала б, що в тексті проекту Стратегії МСП - 2020 за кожним запропонованим напрямом державної політики й за кожним заходом, який мав би бути розроблений із індикаторами результативності, - мали б бути визначені інструменти державної політики окремо для мікро-, малого та середнього бізнесу. Навіть більше, у рамках малого бізнесу мало бути запропоновано й конкретизовано різні інструменти для різних груп малого бізнесу, наприклад сталий малий бізнес, малий бізнес, що швидко розвивається, і т. п. Проте в проекті Стратегії МСП - 2020, окрім наведеної цитати, більше жодного разу не згадано про необхідність розробки й застосування різних інструментів державної політики для різних груп МСП. Це означає, що проект Стратегії МСП - 2020, вірогідно, є механічним поєднанням фрагментів різних текстів, і узгодження внутрішньої логіки проекту Стратегії проведено не було. Це є неприпустимим і свідчить про безвідповідальне ставлення до виконання професійних і службових обов'язків.

Це лише окремі зауваження. У цілому висновок щодо проекту Стратегії МСП - 2020 досить простий: проект має бути відхилено й повернено розробнику для кардинальної переробки.

- А які рекомендації щодо створення ефективного проекту Стратегії?

- По-перше, це має бути стратегія розвитку лише малого бізнесу. Розвиток середнього бізнесу повинен становити завдання окремого напряму державної політики. Малий бізнес в Україні є інструментом альтернативної зайнятості. Найбільш проста форма малого бізнесу - ФОПи - забезпечує робочими місцями більше 25% зайнятих і водночас формує лише 5% річного обсягу реалізації товарів, робіт та послуг. Якщо проблеми зайнятості не є важливими для країни, то тоді можна обирати стратегічний напрямок скорочення кількості ФОПів. Проте наявна ситуація протилежна. У світі спостерігається тенденція поширення використання роботів і, відповідно, скорочення робочих місць. Тому посилюватиметься потреба в мотивації вивільнених працівників до самостійної економічної діяльності. В Україні є для цього основа - форма ФОПів та спрощена система оподаткування, обліку та звітності. Саме спрощена система дозволяє середньостатистичному громадянину України із середньою освітою спробувати власні сили в самостійній економічній діяльності. У рамках загальної системи обліку та звітності ФОП із високою вірогідністю буде вимушена стати суцільним порушником. Загалом ефективна Стратегія розвитку малого підприємництва має будуватися з урахуванням того, що мікробізнес і малий бізнес мають певні відмінності. І це має бути конкретизовано в Стратегії шляхом визначення спеціалізованих інструментів державної політики.

По-друге, доопрацювання або переробка тексту Стратегії розвитку малого бізнесу має відбуватися спільно з об'єднаннями малого бізнесу (для визначення реалістичності цілей та їх пріоритетності) та Міністерством фінансів України (для визначення ресурсів, які можуть бути виділені на реалізацію Стратегії).

По-третє, слід суттєво збільшити стратегічний горизонт. Стратегію доцільно розробляти щонайменше на 5 років. Оптимально - на 10 років. З урахуванням того, що наявна редакція не відповідає базовим вимогам до урядових стратегічних документів, я би рекомендував встановити горизонт Стратегії щонайменше до 2025 року.

І останнє (але не за значенням). Слід визнати наявні державні ресурси. Реалізація державних програм буде відчутна для малого підприємництва лише за умови їх масштабності. Масштаб малого підприємництва в Україні на сьогодні - вже близько 1,4 млн ФОПів і 320 тис. малих підприємств - юридичних осіб. Якщо державна програма надає допомогу десятку або навіть сотні суб'єктів малого підприємництва - то така програма вочевидь не потрібна. Потрібні програми, ресурс яких забезпечив би участь близько 10% від загальної кількості суб'єктів (приблизно такий розмах мають програми підтримки малого бізнесу в ЄС та інших розвинених країнах). Зрозуміло, що донорські проекти не можуть забезпечити такого масштабу й тому не повинні ставати частиною державної Стратегії. Якщо держава не має ресурсу для масштабних програм підтримки малого бізнесу, то Стратегія має зосереджуватись на зменшенні адміністративних витрат малого бізнесу (регуляторна політика й застосування М-тесту), скороченні та спрощенні обов'язкових державних регуляторних процедур, встановленні дієвих фільтрів на шляху недоречних або недружніх для малого бізнесу нових державних регулювань.

- Як підприємці можуть взяти участь у розробці ефективного проекту Стратегії?

- Зрозуміло, що підприємець (ФОП або юридична особа) навряд чи зможе виділити багато часу на участь у процесі консультацій та розробці положень Стратегії. Тому найкращім підходом видається участь у розробці проекту об'єднань малого бізнесу. Участь об'єднань великого та середнього бізнесу в цьому процесі буде шкідливою, бо інтереси малого бізнесу та середнього й великого вочевидь різні. Останні публічні акції малого бізнесу, наприклад щодо обов'язковості застосування на спрощеній системі оподаткування реєстраторів розрахункових операцій, це однозначно доводять. Тому участь у розробці мають брати лише об'єднання малого бізнесу. Позитивний результат матиме публічний характер консультацій на етапі вироблення структури Стратегії, основних її напрямів і встановлення її кількісних індикаторів. Така організація дозволить, можливо, розробити більш ефективну Стратегію.

Проте наостанок слід окремо наголосити, що основна проблема розвитку та існування малого бізнесу в Україні перебуває в площині системної корупції та правозастосування. Формальний нормативний документ сам по собі цю проблему не вирішить. Лише активна позиція малого бізнесу, готовність відстоювати свої права - є запорукою існування та розвитку.

Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
УВІЙТИ
Підпишіться на розсилку
Щопонеділка отримуйте weekly-digest про ключові події бізнесу
Схожі новини