ПРАВОВА ПОДІЯ:
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 16 грудня 2015 року розглянув справу № 6-2216цс15 за заявою первинного позивача про зміну способу та порядку виконання рішення суду (2004 року) за позовом до юрособи (відкритого акціонерного товариства) про зобов'язання виконати умови договору трудової участі, за зустрічним позовом про визнання пункту договору трудової участі недійсним.
ВПЛИВ НА БІЗНЕС:
Під час розгляду була сформована така правова позиція.
За змістом статті 14 ЦПК при набиранні законної сили рішенням воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба як єдиний орган примусового виконання зобов'язана прийняти всіх необхідних заходів для його виконання.
У частині 1 статті 36 Закону «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, держвиконавець із власної ініціативи або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, а також про встановлення або зміну способу й порядку виконання. Така сама норма міститься й у статті 373 ЦПК.
Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст здійснення виконавчих дій держвиконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів щодо реалізації рішення в разі неможливості його виконання в раніше встановлений спосіб.
У цій справі задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду про зобов'язання товариства виконати умови договору трудової участі й умови колективних договорів, забезпечивши позивача та членів його сім'ї квартирою, на зобов'язання придбати за кошти товариства квартиру з наступною передачею житла для проживання особі та членам її сім'ї фактично змінює по суті рішення суду та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК. За рішенням райсуду від 2004 року (про зміну способу виконання якого просив позивач) ВАТ зобов'язано виконати умови договору трудової участі від 28 вересня 1992 року і колективних договорів за 1995-2000 роки, забезпечивши позивача та членів його сім'ї трикімнатною квартирою в певному будинку відповідно до вимог житлового законодавства. Проте зазначений у рішенні будинок був переданий до комунальної власності, відповідач будівництвом не займається, житлового фонду не має.
Верховний Суд роз'яснив, що у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду, оскільки цим буде змінено саме рішення суду по суті, а не спосіб його виконання при правильному застосуванні норми статті 373 ЦПК, частини 1 статті 36 Закону «Про виконавче провадження».
ПРОТЕ:
Таким чином, ще раз підтвердилася необхідність дуже ретельно формулювати позовні вимоги. Інакше цілком можна отримати формально виграшне рішення, яке буде неможливо виконати.
