ЛІГА:ЗАКОН поставила питання психологу, одній з найбільш затребуваних поліграфологів Західної України, Альоні Трачук.
Дослідження із застосуванням поліграфу при прийнятті на роботу набуває дедалі більшої популярності. Як Ви вважаєте, чи є це виправданим?
Великі корпорації вже багато років тому взяли на озброєння для себе прийняття працівників на роботу лише після проходження тестування на поліграфі. В Україні також є тенденція до зростання такої потреби.
Керівництво банків давно з'ясувало, що скориставшись такою перевіркою, вони страхують власні ризики: попереджують крадіжки та інші фінансові порушення, що можуть відбутися у найближчому майбутньому. У наш час, після резюме і вдалої співбесіди, навіть з самим прискіпливим HR-менеджером, кандидат ніколи не розкриє всього себе. Погодьтесь, неможливо доручити людині, якій не довіряєш, роботу не лише з грошима, а й з важливими клієнтами.
Чи більше не дивує кандидатів на роботу пропозиція пройти поліграф?
Найбільшою перешкодою для такого тестування стає те, що на роботу беруть (найчастіше, до невеликих організацій) родичів, кумів, або ж по знайомству… Вірять, так би мовити, на слово. Але, реалії сьогодення не надають жодних гарантій того, що, здавалося б, працювало 10-20 років тому. Бізнесменів не влаштовує бачити поруч із собою абикого, їх важлива довіра. Тому, все частіше до положень корпоративних договорів вносять розділ про обов'язковість проходження тестування на поліграфі. До того ж не лише при прийнятті на роботу, а й на будь-якому етапі виконання трудових відносин.
Які посади при прийнятті на роботу є найбільш популярними для проведення дослідження на поліграфі? Про що найчастіше хоче дізнатися замовник?
На першому етапі знайомства замовника з поліграфом, віддається перевага тільки тим працівникам, які мають справу з готівкою, рахунками, накладними тощо. Побачивши як це працює, ініціюється тестування ледь не всіх підлеглих. Періодичні перевірки надають змогу керівництву виявити не тільки приховані «течії» розкрадання, а й надати змогу просування кар'єри того, хто дійсно цього заслуговує, хто засидівся і може «вибухнути» або перейти до конкурента.
При прийнятті на роботу найчастіше цікавить: ситуація із вживанням алкоголю, наркотичних засобів, ставлення до азартних ігор, чи вдавався до крадіжок у минулому і роль у них.
Чи можна зобов'язати працівників пройти перевірку на поліграфі? Яку альтернативу пропонує використанню поліграфу під час внутрішніх чи кримінальних розслідувань?
Перевірка на поліграфі проводиться виключно за добровільної згоди. Її можна отримати у будь-який час: при прийнятті на роботу, періодично, при переході на іншу посаду. Так само перевірку можна здійснювати й при розслідуваннях.
Подекуди доводиться пояснювати, що у випадку коли потрібно з'ясувати правду, аби нікого голослівно не звинувачувати, не варто збирати плітки. Натомість використати дієвий, науково доведений метод. Тим більше, співпрацюючи з правоохоронними органами, у випадках, що підпадають під кримінально-процесуальне законодавство: слідство отримує необхідну базу та можливі зачіпки для організації повноцінного розслідування. І хоча у суді висновки поліграфолога, як, зрештою, усіх експертів, носять лише рекомендаційний характер, з мого досвіду, вони враховуються.
Наскільки змінилось поліграфологічне обладнання за останні 5, 10 років?
Безумовно, йде час і поліграф удосконалюється. Наразі, сучасний український поліграф «Рубікон» (із золотим гальвануванням - яким користуюсь особисто я) дозволяє відібрати якісні реакції навіть у підекспертних, які вживали транквілізатори. Також ми маємо тепер й державний стандарт у професійній сфері поліграфологів. Тому процедура унормована, зміни, що відбуваються, позитивні.
Чи були ситуації, коли замовники виявляли бажання особисто пройти дослідження?
Це непоодинокі випадки, їх є досить багато! Умовно їх можна поділити на групи.
Ті, кого можна назвати «космонавтом»: хочуть дізнатися про погоду, природу, особисті вподобання, любов до Батьківщини, чи просто зможуть обманути поліграф, чи кохають.
Таким, я відмовляю, адже з допомогою поліграфа ми можемо з'ясувати чи наявні у пам'яті сліди інформації тільки щодо конкретної дії, факту.
А от тим, для кого проходження поліграфа дійсно є чи не найголовнішим доказом непричетності до вчинення правопорушення - я, звісно, допомагаю.
Наведу приклад. У магазині після проведеної ревізії виявили нестачу. Власник пропонує розділити збитки на усіх продавців. Якщо сума невелика, то це може бути й прийнятним, але що робити, коли сума становить місячну зарплату? Та й такий розподіл призводять лише до втрати лояльності персоналу та бажання повернути те, що вирахували.
У таких випадках перевірка на поліграфі - надійний спосіб довести невинуватість та уникнути безпідставних звинувачень та санкцій.
|
Розкажіть якісь неочікувані випадки, що траплялися під час досліджень.
Неочікувані випадки? Напевно, зараз мене вже так не просто збентежити, та й здивувати важко. А от, на початку моє професійної діяльності, справді траплялися цікаві випадки. Ось один з них.
Потрібно було протестувати людину, на предмет крадіжки. За зовнішнім виглядом - середньостатистичний чоловік, 40-45 років. Приміщення, у якому знаходився мій офіс, у будні досить людний, однак у вихідний, коли проводилось дослідження - порожнє. Замовнику кажу, що він може йти і повернутися за 1,5 години за результатами тестування, і залишаюся наодинці з респондентом.
Процедура тестування пройшла у атмосфері певної напруги. Завершивши, чоловік підозріло у мене запитав: «Ну що там? Ви розумієте, які можуть бути наслідки з вами після вашого вердикту?».
Добре, що я білявка! То ж, посміхаючись, відповіла: «Що ви, що ви, я ще сама нічого не знаю, ще ж потрібно проаналізувати зафіксовані реакції». Він полегшено видихнув, з думкою, що, певно, вдалося обдурити і мене, і поліграф.
Дочекавшись замовника, коли підекспертний вийшов до вбиральні, я сказала, що, не зважаючи на негативний для нього, висновок поліграфа, він ніколи не зізнається у скоєному.
На що почула шокуючу відповідь: «Та я знаю, він же 15 років за холоднокровне вбивство своєї дружини відсидів. Його слідчі теж не могли розколоти».
Уявляєте, який вираз обличчя у мене був від щойно почутого? Тому що я розуміла, що залишалася наодинці 1,5 год. із холоднокровним вбивцею. Для себе урок отримала. Цей досвід знадобився вже пізніше, коли проводили судові експертизи, у яких підозрювані у вбивстві й були моїми підекспертними.
Наразі у мене офіс у будівлі з охороною.
Мабуть, траплялись такі ситуації, коли отримуючи відповіді на одні питання, вам доводилося дізнаватися й іншу інформацію. Чи повідомляєте про це замовника?
Уся інформація, яку я дізнаюся, працюючи з підекспертним, повністю доводиться до замовника. Як експерт, я дещо відсторонююся від поняття доброго чи поганого. Моє завдання: надати можливість замовнику самостійно визначити важливість для нього тієї чи іншої інформації. Я не засуджую і не піддаю оцінці чи критиці вчинки людей, можливо те, що для когось буде нормою, для іншого - неприпустимо. Добре сідати за обробку результатів та написання висновку за деякий час, коли притуплюється емоційне забарвлення від контакту з підекспертними. Тоді аналізуєш тільки те, що бачиш - яскраві й чисті реакції, які зафіксовані приладом.
Якщо говорити про перевірку при прийнятті на роботу, то експерт, певною мірою, надає прогноз замовнику - з ким він матиме справу. Нікому не потрібні неприємні сюрпризи-розчарування, тому моя задача не робити когось кращим чи гіршим, приховувати чи додавати неіснуюче. Інформація повинна бути максимально конкретною по змісту, у формі, яка відповідає реальності і не буде спотвореною.
Що з літератури, доступної скажімо так, для непрофесіоналів, ви могли б порадити?
Радити професійну літературу не буду, хіба що у тому випадку, коли комусь важко заснути (сміється).
Для себе, для кращого розуміння з ким ти спілкуєшся, хто тебе оточує - є безліч популярної літератури про фізіогноміку, про те, чому люди обманюють, як можна розпізнати обман.
Серед, так би мовити, класичної літератури, «Ігри, у які грають люди» Еріка Берна. У ній він описує власну теорію транзакційного аналізу, коли люди умовно розділяються на типи: Батько, Дорослий, Дитина - і на цій основі вивчається їх співіснування.
Роберт Чалдіні, «Психологія впливу» - незамінна книга менеджерів і підприємців. Вона висвітлює методи й закони психологічного тиску, описує як не підпасти під сторонній вплив і вміти переконувати.
Пол Клейман, «Психологія 1.0.1» - книга, що дасть уявлення про всі досягнення психологів сучасності у вивченні умовних рефлексів, сенсорного сприйняття, їх впливу на поведінку людини тощо.
