|
Питання стимулювання розвитку відновлюваної енергетики є одним із пріоритетів державної політики України в електроенергетичному комплексі та інструментом гарантування енергетичної безпеки держави та відповідає прагненням України стати рівноправним суб'єктом нової кліматично нейтральної політики ЄС (European Green Deal).
Враховуючи створені державою правові, організаційні та економічні стимули, а саме запровадження моделі фіксованого "зеленого" тарифу, впродовж останніх років в Україні спостерігається стрімке зростання генеруючих установок споживачів - приватних домогосподарств, які виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання. Так, з 2018 по 2022 рік сумарна потужність таких установок зросла більш ніж уп'ятеро і станом на початок 2022 року складає 1205 МВт (близько 45 тисяч одиниць).
Держава вирішила змінити існуючу модель стимулювання, замінивши її на так звану модель самовиробництва. З цією метою Кабінетом Міністрів України був зареєстрований проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії генеруючими установками споживачів" (реєстраційний номер у Верховній Раді України - 9011).
Користуючись своїм правом, народні депутати України внесли альтернативні законопроекти:
Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії генеруючими установками споживачів (автор - Андрій Герус, реєстраційний номер 9011-1);
Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії генеруючими установками споживачів (автори - Андрій Кіт, Інна Совсун, Андрій Герус, реєстраційний номер 9011-2).
Законопроектом передбачено внесення в Закон України “Про альтернативні джерела енергії” поняття так званого механізму самовиробництва - схема підтримки активних споживачів, за якою відбувається взаєморозрахунок вартості обсягу відпуску електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, в електричну мережу генеруючими установками таких споживачів та вартості обсягу споживання ними електричної енергії з електричної мережі (з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії), а також можливість накопичення коштів протягом періоду накопичення у випадку, передбаченому цим Законом.
Міненерго пропонує не живими грошима платити домогосподарствам, малим непобутовим споживачам та енергетичним кооперативам, а зараховувати віртуальні гроші на особовий рахунок, якими можна розраховуватися за електроенергію. Тут слід відмітити, що договір купівлі-продажу - це коли одна сторона передає товар (електроенергію), а інша - сплачує кошти. Кошти, а не віртуальні бали, як в комп'ютерній грі. Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Натомість Міністерство енергетики пропонує доповнити Закон України “Про альтернативні джерела енергії” цілою статтею 9-6 “Стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом самовиробництва”, в якій містяться такі норми:
Підтримка активних споживачів за механізмом самовиробництва здійснюється шляхом гарантування викупу обсягу електричної енергії, відпущеної такими активними споживачами на підставі укладеного договору купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва, що є додатком до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Активні споживачі укладають договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва з постачальником універсальних послуг або електропостачальником у випадках, установлених законом.
Договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва передбачає проведення взаєморозрахунків між електропостачальником або постачальником універсальних послуг та активним споживачем у частині сальдування вартості обсягу відпуску електричної енергії в електричну мережу та вартості обсягу відбору електричної енергії з електричної мережі з урахуванням вартості послуг з передачі та/або розподілу електричної енергії протягом відповідного розрахункового періоду (місяця).
Також Міненерго пропонує обмежити використання накопичених віртуальних коштів на особових (а не банківських) рахунках “активних” споживачів 12-ма місяцями. А після спливу цього терміну, невикористані кошти перераховуються електропостачальнику. Для цього пропонується ввести норму “Накопичені та невикористані кошти після закінчення періоду накопичення списуються з рахунка активного споживача та зараховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання електропостачальника або постачальника універсальних послуг без відшкодування активному споживачу. Регулятор має право визначити інший механізм використання накопичених та невикористаних коштів з урахуванням вимог статті 62 Закону України “Про ринок електричної енергії”.
В цілому законопроект 9011 є таким, що протирічить основам права, з наступних причин:
1. За договором купівлі-продажу будь чого (хоч картопля, хоч електроенергія) продавцю мають сплачуватися гроші. Живі гроші на його розрахунковий рахунок. Це чітко вказано у ст. 655 Цивільного кодексу України.
2. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом, про що говориться в ч. 5 ст. 656 ЦК України, і які, на думку Міненерго, можуть мати форму нарахування віртуальних грошей на особовий, а не розрахунковий рахунок споживача, це інше. Особливостями можуть бути, наприклад електронні торги, чи біржові, чи продаж конфіскованого майна. Та навіть торгівля електроенергією на сегментах ринку - це і є ті особливості.
3. Обмеження споживача у використанні ним грошей, отриманих за вироблену на його ж установках електроенергію, виключно на оплату електроенергії, яку він в інший час (чи навіть в іншому місці) спожив - це прямо суперечить основам права власності. Воно закріплене у статті 41 Конституції України та ст.ст. 316-320 ЦК України.
4. Розрахунки “гривнями”, які можна витратити тільки на купівлю електроенергії, прямо суперечить ст. 192 ЦК України, згідно якої законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Гривня в розумінні грошової одиниці, яку власник цієї гривні може використати на будь-що.
5. Списання коштів - це протиправне позбавлення права власності.
6. Перехід права власності на гроші від споживача до електропостачальника без відшкодування споживачу лише на підставі сплину терміну їх використання - це не що інше, як конфіскація майна. Що також є протиправним і безпідставним.
7. Не може Регулятор визначати інший механізм використання накопичених та невикористаних коштів. Бо згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто як ви в законі написано - так і Регулятор має деталізувати в підзаконному акті.
Перш за все слід відмітити, що у цьому альтернативному законопроекті нема тих протиправних норм, які пропонує Міністерство енергетики щодо “віртуальних грошей” та списання невикористаних коштів на користь електропостачальника. Це добре.
У своєму законопроекті Андрій Герус пропонує той же механізм сальдування грошей (net billing), тобто проведення взаєморозрахунків між постачальником універсальних послуг або електропостачальником та споживачем, у тому числі приватним домогосподарством та енергетичним споживачем, у грошових одиницях. Законодавець закладає чіткі норми щодо розрахунків між споживачем та постачальником за результатами розрахункового періоду (місяця):
“У разі, якщо вартість спожитої електричної енергії та послуг з постачання та/або розподілу електричної енергії є більшою вартості відпущеної електричної енергії, різниця вартостей підлягає сплаті активним споживачем за розрахунковий період (місяць).
У разі, якщо вартість спожитої електричної енергії та послуг з постачання та/або розподілу електричної енергії є меншою вартості відпущеної електричної енергії, різниця вартостей підлягає сплаті електропостачальником або постачальником універсальних послуг за розрахунковий період (місяць).”
Однак, є незрозумілим, за якою ж ціною постачальник буде викуповувати надлишок електроенергії у споживача.
З одного боку законопроект містить норму, якою доповнюється стаття 9-4 Закону України “Про альтернативні джерела енергії”:
“Для приватних домогосподарств, генеруючі установки яких встановлені на наземні металоконструкції та виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання з метою власного споживання, введених в експлуатацію з 1 січня 2024 року, з 1 січня 2024 року “зелений” тариф встановлюється за правилами, визначеними статтею 9-1, шляхом множення встановленого НКРЕКП, відповідно до статті 9-1 цього Закону для таких приватних домогосподарств “зеленого” тарифу на понижуючий коефіцієнт 0,8 для позапікового періоду (з 23:00 до 17:00) та на збільшуючий коефіцієнт 1,5 для пікового періоду (з 17:00 до 23:00) та множення на збільшуючий коефіцієнт для енергодефіцитних регіонів, що визначається НКРЕКП, але не більше 1,15.”
З іншого боку, цим же законопроектом пропонується доповнити Закон статтею 9-6, яка містить такі норми:
“Малі непобутові споживачі та побутові споживачі, які уклали з постачальником універсальних послуг або електропостачальником договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва, здійснюють продаж відпущеної електричної енергії за ціною, що склалася на ринку “на добу наперед” у розрахунковому періоді (годині) для такого постачальника універсальних послуг або електропостачальника, або за вільними цінами.
Інші споживачі, у тому числі енергетичні кооперативи, які уклали з електропостачальником договір купівлі-продажу електричної енергії за механізмом самовиробництва, здійснюють продаж електропостачальнику відпущеної електричної енергії за ціною, що склалася на ринку “на добу наперед” у розрахунковому періоді (годині) для такого електропостачальника, або за вільними цінами.”
То за якою ж вартістю активний споживач продаватиме надлишки електроенергії - за зеленим тарифом (хай навіть з застосуванням понижуючих і підвищувальних коефіцієнтів) чи за ціною РДН або вільними цінами?
Цей законопроект є найзаплутанішим з усіх трьох.
Законодавець пропонує ввести норму, за якою надає право третім особам (які не є споживачами) підключати свої генеруючі установки до мереж споживачів. Але при цьому ця третя особа не може продавати вироблену ним електроенергію постачальнику електроенергії, як інші учасники механізму самовиробництва. А може продати лише тому споживачу, до мереж якого він приєднав свої електроустановки. При цьому за якою ціною має відбуватися такий продаж (ціна РДН, “зелений тариф”) в законопроекті не вказано.
Дослівно норми права, які пропонується запровадити, звучать так:
“Стимулювання виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом самовиробництва за критеріями споживачів та їх генеруючих установок застосовується також для генеруючих установок, що належать третім особам та приєднані до електричних мереж іншого споживача зі встановленою потужністю, що не перевищує величину дозволеної (договірної) потужності електроустановок такого іншого споживача за мінусом величини встановленої потужності власних генеруючих установок такого іншого споживача та за умови, що весь обсяг виробленої такими генеруючими установками, що належать третім особам, електричної енергії придбавається іншим споживачем.”
Та
“Споживач має право приєднувати до власних електричних мереж генеруючі установки, що належать третім особам та які призначені для виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії або з природного газу зі встановленою потужністю, що не перевищує величину дозволеної (договірної) потужності електроустановок такого споживача за мінусом величини встановленої потужності власних генеруючих установок такого споживача та за умови, що весь обсяг виробленої такими генеруючими установками, що належать третім особам, електричної енергії придбавається споживачем. Відносини щодо придбання споживачем електричної енергії, що виробляється генеруючими установками що належать третім особам та приєднані до електричних мереж такого споживача врегулюються договором між споживачем та власником (користувачем) таких генеруючих установок примірна форма якого затверджується Регулятором.”
Слід звернути увагу, що тут закладена норма, що електроенергія, вироблена шляхом спалювання природного газу, теж відноситься до механізму самовиробництва. Очевидно, один з авторів законопроекту таким чином намагається створити законодавчу лазівку для так званої “розподіленої” газової генерації в тому вигляді, як він її бачить.
Також не зрозуміло, яким чином норма, якою законодавець пропонує доповнити статтю 58 Закону України “Про ринок електричної енергії” “Споживач має право встановлювати генеруючі установки, призначені для виробництва електричної енергії для покриття виключно власного споживання” корелюються з правом цього споживача продавати надлишки виробленої ним або придбаною у третьої особи електроенергії електропостачальнику. Якщо виключно для власного споживання - то не має права продавати надлишки в мережу.
Також доволі дивною і протиправною є запронована норма, яка зобов'язує споживача, чиї електроустановки мають потужність від 25 до 50 кВт встановлювати установки зберігання електроенергії співвідношенні 1 кВт встановленої потужності генеруючої установки до 0,5 кВт потужності установки зберігання енергії.
Підсумовуючи всі законопроекти, слід відмітити те, заради чого, держава вирішила змінити модель стимулювання розвитку малої відновлюваної енергетики, але не говорить про вслух:
зниження фінансового навантаження на енергосистему шляхом зменшення “зеленого” тарифу множенням на понижуючі коефіцієнти або введення можливості списання коштів, отриманих за вироблену електроенергію.
боротьба з так званими гірляндами - великою кількістю малих електростанцій, які знаходяться на суміжних земельних ділянках, і юридично є окремими генеруючими станціями, а фактично і фізично - однією великою електростанцією, яка таким чином обійшла необхідність отримання ліцензії та зеленого тарифу в НКРЕКП у передбаченому законом порядку.
Урядовий законопроект, розроблений Міністерством енергетики України вирішує ці задачі у абсолютно неправовий спосіб, а альтернативні - не вирішують взагалі.
На думку автора, щоб не було зловживань, або хоча б їх кількість суттєво зменшилась, мають бути вжиті наступні заходи:
вартість електроенергії для побутових споживачів має бути приведена до економічно обґрунтованого рівня або взагалі не регулюватися державою;
зловживання в будівництві та підключенні так званих “гірлянд” має бути розслідувано правоохоронними органами та надана ними відповідна правова оцінка.
Як енергетичному бізнесу управляти ризиками? Спробуйте корпоративне рішення LIGA360. Законодавство й моніторинг змін енергоринку, перевірка контрагентів з України та Великобританії, відповіді експертів щодо ліцензій, перевірок, мита і податків. Докладніше.
Business help від LIGA360. Забезпечте свою команду комфортними умовами роботи та доступом до потрібної інформації на пів року, за фіксованою ціною 7000 грн/міс. Замовте прямо зараз.
