|
В умовах повномасштабної війни питання застосування форс-мажору набуло особливої актуальності.
Аналізуючи всі виклики, які постали перед українським бізнесом в останні роки, здається, що історичний процес готував підприємців до настання різноманітних варіацій форс-мажорів.
Економічна криза 2008-2009 років, проведення АТО та ООС на Донеччині та Луганщині, пандемія коронавірусу, засуха та теперішні події створили передумови для формування судової практики у сфері застосування форс-мажору щодо звільнення від відповідальності за невиконання різного роду зобов'язань, в тому числі договірних. До того ж, спорів з цих питань стало ще більше. Відповідно українські суди сформували власне усталене бачення форс-мажору під час війни.
Легальне визначення форс-мажорних обставин
Оперуючи будь-яким поняттям, вкрай важливо визначити його дійсний юридичний зміст. Форс-мажор не є виключенням, тому основоположними для нас є його складові.
Так, форс-мажорними визнаються надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Дане легальне визначення обставин непереборної сили знайшло своє закріплення в ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР і є ключовим для нашого законодавства в цій царині.
Верховний суд завдяки своїй багаторічній практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).
Таким чином, форс-мажор є обставиною, запобігти якій зобов'язана сторона не може. Відповідно, неналежне виконання зобов'язань не є наслідком її неправомірних дій і виключає наявність вини, яка є обов'язковою умовою для настання відповідальності, якщо інше не передбачено договором або законом.
Ще однією важливою законодавчою нормою є ст. 617 ЦКУ, яка підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань також визначає обставини непереборної сили. Аналогічне міститься в ст. 218 ГКУ, яка покладає на суб'єкта господарювання обов'язок довести, що належне виконання зобов'язання виявилося немоливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, обов'язок виконання взятих на себе зобов'язань нікуди не зникає, боржник звільняється лише від штрафних санкцій, які він зобов'язаний сплатити у разі їх неналежного виконання.
Розуміння судами поняття форс-мажору
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. До такого висновку дійшов Верховний суд у своїх Постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
Тобто, існування форс-мажору щодо конкретного суб'єкта господарювання в конкретних умовах потребує належного підтвердження сторонами в судовому процесі. Адже саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.
То в якій же формі підтверджується форс-мажор і хто уповноважений здійснювати такі дії в Україні?
Компетентними органами виступають Торгово-промислова палата та її регіональні представництва, які видають сертифікати про обставини непереборної сили протягом семи днів з дня звернення відповідного суб'єкта. Однак це є можливим, лише в разі реального існування та належного підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між дією форс-мажорних обставин і неможливістю виконання зобов'язання.
При цьому, виданий Торгово-промисловою палатою чи її регіональними представництвами сертифікат не є беззаперечним доказом існування форс-мажору, а тому повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (Постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).
Вважаю, що така позиція є справедливою й необхідною для збереження принципу змагальності, який є одним з основоположних в судовому процесі.
Встановлення форс-мажору
Форс-мажорними в Україні є ряд надзвичайних та невідворотних обставин, в тому числі й збройний конфлікт, військові дії, неоголошена війна.
28 лютого 2022 року, у зв'язку з широкомасштабним вторгненням росії в Україну, Торгово-промислова палата розмістила на своєму офіційному сайті лист, яким засвідчила, що збройна агресія рф є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства.
Однак, цілком зрозуміло, що такий лист не завжди може буде виправданням для невиконання взятих на себе зобов'язань. І лише в сукупності з іншими належними та допустимими доказами він може засвідчити існування форс-мажорних обставин і мати доказову силу в суді.
Таку позицію підтримують і українські суди. До прикладу, Господарський суд Хмельницької області в рішенні від 13 травня 2022 року у справі № 924/183/22 не взяв до уваги доводів відповідача про існування форс-мажорних обставин, засвідчених листом ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, адже даний доказ жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, у зв`язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання за договором.
Схожі висновки зробив Господарський суд Дніпропетровської області в рішенні від 29.07.2022 у справі № 904/1250/22, вказавши, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства залучена під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час дії воєнного стану.
Отже, можна констатувати, що суди встановлюють наявність чи відсутність форс-мажору лише на підставі всіх зібраних в ході вирішення справи доказів. Лист Торгово-промислової палати, при цьому, не має наперед встановленої сили, а може лишень виступати додатковим аргументом в суді.
Повідомлення контрагента про настання обставин непереборної сили
Господарський суд Дніпропетровської області в рішенні від 29.07.2022 у справі № 904/1250/22 стягнув штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в тому числі через порушення строку повідомлення про форс-мажорні обставини військової агресії.
Водночас Північно-західний апеляційний господарський суд в постанові від 27 вересня 2022 року у справі № 924/278/22 вказав, що існування на території України надзвичайних обставин, а саме - введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим. Таким чином, посилання апелянта на несвоєчасне повідомлення відповідачем про настання форс-мажорних обставин не заслуговує на увагу.
Отже, при наявності реальної можливості письмово повідомляйте своїх контрагентів про настання форс-мажорних обставин за процедурою, яка передбачена умовами договору. Це допоможе вам захиститися від заперечень протилежної сторони й матимете належну доказову силу в суді.
Бувають випадки, коли збройну агресію як обставину непереборної сили намагаються застосувати до боргових зобов'язань, що виникли задовго до настання форс-мажору.
Однак, Господарський суд Полтавської області у справі № 917/358/22 не взяв до уваги посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати, оскільки більша частина боргу виникла в нього ще до настання форс-мажорних обставин, тобто до 24.02.2022 року. До таких же висновків суд дійшов і в рішенні у справі № 917/461/22 де боргові зобов'язання почали існувати ще в серпні 2021 року.
Висновки:
Підсумовуючи, зазначу, що збройна агресія російської федерації дійсно є форс-мажорною обставиною в розумінні українського законодавства, однак не механізмом універсальної дії. А лист Торгово-промислової палати не може бути абсолютним доказом неможливості належного виконання зобов'язання.
Форс-мажор - це обставини від нас незалежні, нами неконтрольовані, невідворотні й такі, що мають надзвичайний характер, чим і унеможливлюють належне виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Форс-мажор - це механізм захисту, а не зловживання. Де є обставини непереборної сили вина боржника відсутня. Тому при реальній можливості - виконуйте зобов'язання, щоб не зустрічатися з контрагентами в суді.
Швидко потрібна правова позиція чи перелік подібних судових рішень? Спробуй LIGA360 для юриста та адвоката. Готуйся до судового засідання в один клік.
