Обмеження для ухилянтів за новим законопроєктом про мобілізацію: механізм застосування

7 лютого Верховна Рада підтримала в першому читанні так званий законопроєкт про мобілізацію (№ 10449). До нього народними депутатами України було внесено понад 4000 правок, які наразі активно опрацьовуються Комітетом Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки (Комітет). За попередніми повідомленнями, голосування за відповідний законопроєкт відбудеться не раніше другої половини березня.

Законопроєктом передбачено низку обмежень для осіб, які не виконуватимуть обов'язки, покладені на них частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (ухилянти). Мова йде, зокрема, про неявку особи під час мобілізації до ТЦК або іншого уповноваженого органу протягом встановленого у законі або у повістці строку.

Серед можливих обмежень, що нині передбачені законопроєктом:

1) тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України;

2) тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;

3) накладення арешту на кошти та інші цінності ухилянта, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах (так зване блокування рахунків).

Слід зауважити, що за повідомленням представників Комітету, останній не підтримав пропозиції щодо застосування до ухилянтів тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та блокування рахунків.

Механізм застосування до ухилянта обмежень відрізняється від раніше пропонованого та полягає у наступному.

1. За умови відсутності можливості Національною поліцією здійснити адміністративне затримання та доставлення ухилянта протягом 15 днів до ТЦК, керівник ТЦК протягом 5 днів надсилає ухилянту в електронній формі (у разі наявності електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста) або в паперовій формі засобами поштового зв'язку на адресу місця проживання ухилянта вимогу про виконання ним обов'язку.

2. Якщо ухилянт добровільно протягом 10 днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов'язку або не з'явився до ТЦК (закордонної дипломатичної установи України, якщо ухилянт знаходиться за кордоном), ТЦК звертається до суду (за загальними правилами підсудності) щодо застосування зазначеного вище обмеження.

3. Суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 15 днів з дня відкриття провадження у справі. Розгляд заяви відбувається в судовому засіданні з повідомленням сторін. У разі неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, суд розглядає заяву в письмовому провадженні.

4. Для виконання рішення суду залучається державна виконавча служба.

5. У випадку виконання ухилянтом обов'язку, зазначеного у вимозі, або прибуття до ТЦК, керівник якого видав вимогу, або закордонної дипломатичної установи України, ТЦК не пізніше наступного робочого дня надсилає державній виконавчій службі повідомлення про відкликання вимоги та/або видає ухилянту відповідну довідку.

При цьому ухилянт також має право оскаржити в судовому порядку отриману ним вимогу ТЦК, а також здійснити апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, прийнятого за зверненням ТЦК.

Таким чином, на відміну від попереднього законопроєкта, цього разу уряд пропонує застосовувати до ухилянтів обмеження не за рішенням керівника ТЦК, а за відповідною ухвалою суду.