Правила проведення допиту

В українському законодавстві допит зазнав серйозних трансформацій. У 2012 році з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу з формального письмового допит особи трансформувався в доказ, який має свій порядок отримання та, що головне, з'явилося таке поняття, як безпосередність дослідження доказів, зокрема й показів свідка, підозрюваного (обвинуваченого), потерпілого.

Необхідність цих змін обумовлена законодавчою незахищеністю свідка, а також великою кількістю фактів зловживання органом досудового розслідування під час проведення допиту. Зокрема, стара процедура допиту не передбачала можливості свідкові скористатися правничою допомогою під час допиту, ба більше, кримінальні справи направлялися до суду всього лиш з обвинувальним висновком та зізнавальними показами обвинуваченого, які в суді було вкрай важко спростувати поясненнями про надання їх під примусом чи катуванням.

Не повторюючи помилок свого попередника, у 2012 році законодавець повністю переглянув усю процедуру допиту. З'явилися гарантії, процедури та правила, зокрема:

1. Чітке розмежування процесуального статусу особи (свідок, підозрюваний, обвинувачений).

2. Право на захисника під час допиту як свідка, а також із моменту фактичного затримання або повідомлення про підозру.

3. Допит проводять за чіткою процедурою, передбаченою статтями 224 - 232 КПК України:

- особу попереджають про право не свідчити проти себе (ст. 18 КПК України, ст. 63 Конституції України);

- слідчий або прокурор зобов'язані роз'яснити права;

- фіксація в протоколі та/або технічними засобами.

4. Захисник має право бути присутнім на всіх допитах, ставити запитання, робити зауваження тощо.

Це, звісно, не всі законодавчі зміни стосовно допиту, проте вони дозволяють зрозуміти справжню потребу в змінах і виокремити основні сучасні аспекти правил проведення допиту.

Про правила сучасного допиту читайте у повному матеріалі в LIGA360.

Розблокуйте доступ до повної аналітики.