Ситуація, коли засновник (власник) виконує функції керівника підприємства, не нараховуючи собі при цьому заробітної плати, завжди є актуальною, але, одночасно, і суперечливою. У таких випадках підприємство неминуче вдається в питання: які відносини виникають - трудові або корпоративні?
На даний момент, на жаль, не існує однозначної судової або правозастосовної практики, яка б на сто відсотків гарантувала, що передача управління підприємством в руки засновника (власника) не спричинить проблем у веденні бізнесу в майбутньому. Проте є способи для максимального зменшення ризиків виникнення таких проблем.
Відповідно до положень Господарського кодексу України, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи. Така ж правомочність власника повинна бути відображена і в статуті підприємства (якщо ж, статутними документами такої можливості не передбачено, необхідно внести до них відповідні зміни). Так, на підставі положень статуту, власник (учасники) приймає рішення про здійснення управління підприємством безпосередньо його власником (одним з учасників) без нарахування заробітної плати з джерелом доходу у вигляді дивідендів. З таким керівником не укладається трудовий договір і відповідно не виникає зобов'язання сплати єдиного соціального внеску та інших встановлених законодавством зборів.
Водночас, такий варіант не можна застосувати для певних організаційно-правових форм ведення господарської діяльності (наприклад, для акціонерних товариств, для яких законодавством прямо передбачено зобов'язання укладення контракту з кожним членом виконавчого органу). Однак, незважаючи на те, що судова практика свідчить про те, що суди найчастіше стають на бік підприємств, органи ДФС та Держпраці продовжують вважати такі відносини прихованими трудовими і виписують далеко не маленькі штрафи.
Про штрафи Держпраці за перебування власника в робочому процесі без укладення трудового договору читайте за посиланням
В одному зі своїх роз'яснень ДФС вказала, що власник може бути керівником і не нараховувати собі заробітну плату, тільки в тому випадку, якщо підприємство не отримує прибутку і може бути застосовано виключно як тимчасовий захід.
Є й інший варіант оформлення таких відносин. Керівник призначається рішенням власника (учасників), видається наказ про призначення власника (учасника) керівником (директором) підприємства і внесення його у штат. В даному випадку підприємство зобов'язане укласти з керівником трудовий договір, внести запис до трудової книжки, виплачувати йому заробітну плату і здійснювати відрахування єдиного соціального внеску та інших встановлених законодавством зборів. Якщо ж підприємство планує виплачувати мінімальний розмір заробітної плати, керівнику можна встановити зарплату 4173 гривні та оформити на неповний робочий день (наприклад, кілька годин в день). Однак, мінімальний соціальний внесок (в розмірі 918,06 гривень) все одно потрібно буде сплатити, незалежно від фактичного розміру виплаченої заробітної плати.
Таким чином, з огляду на те, що суди найчастіше стають на бік підприємств у подібних спорах, власники (учасники) можуть призначатися керівниками, але поки контролюючі органи ігнорують положення законодавства про корпоративне управління, представникам бізнесу, краще зайвий раз убезпечити себе від отримання немаленьких штрафів. Однак, не варто забувати і про те, що для кожної окремо взятої організаційно-правової форми ведення господарської діяльності є свої особливості, які слід враховувати при прийнятті того чи іншого рішення.
Нагадаємо, модуль «Мистецтво оборони» інформаційно-правових систем ЛІГА:ЗАКОН допоможе підготуватись до візитів правоохоронних, перевіряючих та контролюючих органів і при цьому мінімізувати негативні наслідки таких візитів. Тестовий доступ до модуля можна отримати за посиланням
