Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України «Про валюту і валютні операції».
За визначенням понять, наведених у ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції», валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов`язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов`язаних з цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.
Цією ж нормою вказаного Закону визначено, що валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб`єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.
Водночас, ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції» серед іншого, визначає, що резидентом є юридична особа та інший суб`єкт господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
При цьому, приписами ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов`язань за міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених Законом України «Про валюту і валютні операції».
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.
За змістом ч. 5 ст. 11 Закону України «Про валюту і валютні операції», Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами, а відповідно до ч. 1 ст. 13 вказаного закону, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Розглянемо валютне регулювання у сфері Зовнішньо економічної діяльності ( надалі – ЗЕД)
Положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено що, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
При цьому, положеннями ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, і до компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.
Відповідно до п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Однак відповідно до п.14-2 постанови Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 визначено, що на період запровадження воєнного стану граничні строки за операціями з експорту та імпорту товарів становить 180 календарних днів та застосовується до операцій здійснених з 05.04.2022 року.
Отже, 180-денний строк застосовується до операцій резидентів з експорту та імпорту товарів починаючи з 05.04.2022 року.
Щодо відповідальності за порушення резидентом розрахунків
Положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у т. ч. за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. Це визначено пп. 54.3.3 Податкового кодексу України (далі - ПКУ).
ДПСУ, за результатами перевірки, стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену ч. п’ятою ст. 13 Закону № 2473 (ч. восьмою ст. 13 Закону № 2473).
У разі застосування пені, зокрема, за порушення у сфері ЗЕД складається податкове повідомлення-рішення за формою «С».
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу (п. 124.1 ПКУ).
Штрафи застосовуються у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 5% погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу.
Отже, у разі порушення терміну сплати пені, нарахованої контролюючим органом за порушення резидентами строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, такі резиденти притягуються до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах, встановлених ПКУ.
Так, як же на практиці захистити підприємство від надмірного тягаря щодо сплати пені, за порушення валютних розрахунків, у найбільш тяжкі для бізнесу часи
Розглянемо наступну ситуацію
Якщо наприклад операція з експорту/імпорту товару відбулася до 05.04.2022 року, то для закриття такої операції діє строк 365 календарних днів, а для операцій, які почалися з 05.04.2022 року діє строк 180 днів.
Отже, якщо резидент уклав Контракт до 05.04.2022 року, та поставив продукцію або отримав кошти за експортований товар у строк 365 то він не порушив умови Контракту в частині недотримання строків поставки продукції, або розрахунків за товар, так як зовнішньоекономічний договір укладено до 05.04.2022 року і строки розрахунків обумовлювались терміном 365 днів.
Разом з тим, 24.02.2022 року на всій території України запроваджено Воєнний стан
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Відповідно до вимог статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» № 671/97-ВР від 02.12.1997 торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.
Враховуючи зазначене, вагомим доказом при вирішенні спору щодо нарахування пені за порушення законодавства у сфері ЗЕД, буде саме сертифікат торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати
З викладеного слідує, що нарахування пені відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону зупиняється у разі якщо виконання договору (Контракту) зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин.
Окрім того, відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з положеннями п. п. 112.1, 112.2, 112.7 ст. 112 Податкового кодексу України особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.
У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
Згідно п.п. 112.8.9 п.112.8 ПК України обставинами, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є: вчинення діяння (дії або бездіяльності) внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору).
Тобто, якщо до закінчення граничного строку розрахунку за валютними операціями, обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), стали непередбачуваним для суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, та у зв`язку з чим останній вчинив усі можливі дії, які залежали від нього для наміру завершити розрахунок за вказаними валютними операціями, тому вина у вчиненні податкового правопорушення в діях такого суб’єкта відсутня, що в свою чергу говорить про відсутність обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення валютного законодавства.
Крім того, варто зауважити, що у зв`язку з введенням в дію Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 03.03.2022 року № 2118-IX (набрав чинності 07.03.2022), відповідно до якого Підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнили пунктом 69.9 такого змісту: «Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
У подальшому, Законом України від 12.05.2022 року №2260-IX (набрав чинності 27.05.2022) внесені зміни до п. 69.9. Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Після цього, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30 червня 2023 року № 3219-IX в абзаці першому підпункту 69.9 слово "Для" замінити словами і цифрами "Тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для".
З огляду на викладене, відповідно до підпункту 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), перебіг строку завершення валютних операцій, визначений відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, був зупинений у період часу з 07.03.2022 року по 01.08.2023 року.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію займає Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 13.03.2024 року у справі № 320/9027/23.
Окрім того, згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15 лютого 2024 року у справі №420/1538/23, «ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема його стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею. Відтак, реалізуючи мету, з якою у цій справі було відкрито касаційне провадження, колегія суддів формулює такий правовий висновок. Пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Застосовуючи наведений висновок до правовідносин, які виникли у цій справі, колегія суддів вказує на відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування Товариству у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме з 01.01.2021 по 15.11.2022, пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності».
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже, з 01.03.2020 року по 30.06.2023 року включно, за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності податковий орган не мав законних підстав для нарахування пені у період дії карантину.
