Відповідальність директора в умовах війни: адміністративні, кримінальні та цивільні ризики

Сучасний корпоративний ландшафт України переживає фундаментальні зміни, які можна охарактеризувати як перехід від ери «корпоративної безкарності» до епохи «персоналізованої відповідальності». Ще десять років тому посада директора часто сприймалася як адміністративна функція, захищена «корпоративною вуаллю», де ризики обмежувалися переважно адміністративними штрафами або звільненням. Однак, аналіз правового поля, судової практики та активності правоохоронних органів у 2024–2025 роках свідчить про те, що цей захисний екран стає все більш проникним. 

Сьогодні керівник підприємства — це не просто найманий менеджер, а ключовий суб'єкт, який несе повний спектр відповідальності: від майнової відповідальності за збитки компанії всім своїм особистим майном до кримінального переслідування за податкові правопорушення, межі яких суттєво змінилися з прийняттям бюджетів на 2025 та 2026 роки. Війна та економічна нестабільність додали до цього переліку нові виклики, зокрема жорстку відповідальність за порушення військового обліку та підвищену увагу Бюро економічної безпеки (БЕБ) до будь-яких фінансових аномалій. 

Цей аналітичний звіт має на меті надати власникам бізнесу, топ-менеджменту та юридичним радникам вичерпну карту мінних полів, якими змушений рухатися сучасний український директор. Ми детально розглянемо еволюцію судової доктрини, нові законодавчі пастки та механізми захисту, спираючись на актуальні прецеденти Верховного Суду та статистику правоохоронних органів. 

I.Корпоративна та цивільно-правова відповідальність: зміна парадигми 

Традиційний підхід до відповідальності директора базувався на формальному дотриманні статуту та трудового законодавства. Проте останні рішення Верховного Суду свідчать про те, що українська феміда імплементує західні стандарти фідуціарних обов'язків, вимагаючи від керівників не просто законності, а й економічної ефективності та лояльності. 

1.1. Фідуціарні обов'язки та «Business Judgment Rule» (правило ділового рішення) 

Одним із найбільш значущих зрушень у судовій практиці є фактична імплементація доктрини Business Judgment Rule (BJR). Ця концепція, яка тривалий час була чужою для українського правового позитивізму, тепер стає ключовим критерієм оцінки дій менеджменту. 

Суть правила полягає у презумпції того, що директори діють на основі достатньої інформації, добросовісно та з чесним переконанням, що їхні дії відповідають найкращим інтересам компанії. Верховний Суд у низці знакових постанов (зокрема у справах № 911/266/22, № 910/15260/18, № 910/11202/22) сформував «трискладовий тест», який використовується для визначення того, чи підлягає директор відповідальності за збиткові рішення. 

Щоб оперативно відстежувати зміни у судових підходах та вчасно адаптувати корпоративні процедури, сучасний менеджмент використовує LIGA360, яка надає доступ до повної бази актуальних прецедентів Верховного Суду та аналітики щодо фідуціарних обов'язків. Спробуйте LIGA360 в роботі вже сьогодні, замовивши персональну презентацію. 

Елементи тесту добросовісності керівника: 

Інформаційна достатність (duty of care): Суди перевіряють, чи зібрав керівник весь доступний масив інформації перед прийняттям рішення. Аргумент «я не знав» більше не працює. Від директора вимагається проактивна позиція: замовлення аудитів, юридичних висновків, аналіз ринку. Якщо директор діяв наосліп, він втрачає захист правила ділового рішення. 

Відсутність конфлікту інтересів (duty of loyalty): Це критичний елемент. Будь-яка, навіть опосередкована зацікавленість директора або пов'язаних з ним осіб у транзакції (наприклад, укладення договору з компанією дружини або колишнього бізнес-партнера), автоматично перекладає тягар доказування справедливості угоди на директора. У таких випадках презумпція добросовісності не діє. 

Раціональність (rationality check): ділове рішення не має виглядати "дивним", абсурдним з погляду іншої розумної особи, яка б діяла у відповідних обставинах, володіючи відповідним обсягом інформації. 

Верховний Суд у своїх постановах 2024 року підкреслює, що хоча суд не повинен втручатися у дискреційні повноваження директора, він має оцінювати, чи діяв керівник з тією мірою обачності, яку виявляла б розумна людина за аналогічних обставин. Це формує стандарт «стриманого втручання», який, з одного боку, захищає директора від відповідальності за звичайний підприємницький ризик, а з іншого — не дозволяє прикривати некомпетентність або зловживання статусом. 

1.2. Похідні позови: Механізм стягнення збитків акціонерами 

Інститут похідного позову (derivative lawsuit), коли учасник або акціонер подає позов від імені компанії проти її керівника, перетворився з теоретичної конструкції на дієвий інструмент корпоративної війни та захисту інвестицій. 

Згідно зі ст. 96 Цивільного кодексу України, учасники несуть ризик збитків у межах вкладів, але керівник несе відповідальність за заподіяну шкоду. Аналіз судової практики показує зростання кількості задоволених позовів про стягнення збитків. 

1.3. Остаточне розмежування трудової та корпоративної юрисдикції 

Тривала дискусія про те, чи є директор працівником (захищеним КЗпП) чи органом управління (підзвітним власникам), у 2024–2025 роках вирішилася на користь корпоративного підходу. Це має критичне значення для обсягу відповідальності. 

За трудовим правом матеріальна відповідальність працівника зазвичай обмежена середнім заробітком (ст. 132 КЗпП), за винятком випадків повної матеріальної відповідальності. Натомість у корпоративних відносинах відповідальність є повною і необмеженою. 

II. Субсидіарна відповідальність у процедурах банкрутства:борги компанії стають особистими 

Інститут субсидіарної відповідальності (ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, далі - КУзПБ) є найбільш небезпечним інструментом для персональних активів керівника. Якщо компанія визнається банкрутом, і її активів недостатньо для погашення боргів, кредитори мають право вимагати різницю з особистої кишені директора та засновників. 

2.1. Презумпція вини та тягар доказування 

Ключовою особливістю цього виду відповідальності є специфічний розподіл тягаря доказування. Верховний Суд у своїх постановах (зокрема постановах від 16.06.2020 р. у справі № 910/21232/16, від 10.03.2020 р. у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 р. у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 р. у справі № 916/1105/16, від 10.12.2020 р. у справі № 922/1067/17) сформував підхід, який фактично запроваджує спростовну презумпцію вини керівника. 

Як тільки ліквідатор надає докази наявності ознак доведення до банкрутства (наприклад, укладення угод на невигідних умовах, виведення активів перед банкрутством), тягар спростування переходить на директора. Саме директор повинен довести суду, що: 

• банкрутство настало через об'єктивні ринкові фактори (криза, війна, втрата ринків збуту), а не через його дії; 

• він діяв добросовісно і вживав заходів для відновлення платоспроможності. 

Якщо директор займає пасивну позицію або не надає суду пояснень та доказів, субсидіарна відповідальність застосовується майже автоматично. 

2.2. Роль документації та фінансова мотивація ліквідаторів 

Відсутність передачі бухгалтерської документації ліквідатору є однією з найпоширеніших підстав для притягнення до відповідальності. Суди трактують приховування або втрату документів як намагання унеможливити аналіз причин банкрутства, що саме по собі є доказом недобросовісності. 

Додатковим фактором ризику є фінансова мотивація арбітражних керуючих. Існує законодавча практика та пропозиції щодо встановлення винагороди ліквідатора у відсотковому відношенні від суми, стягнутої в порядку субсидіарної відповідальності (наприклад, 10%). Це перетворює процес переслідування екс-директора на високорентабельний проект для ліквідатора, що гарантує максимальну процесуальну активність з його боку. 

2.3. Солідарна відповідальність за неподання заяви 

Окремим видом ризику є солідарна відповідальність за неподання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (ч. 6 ст. 34 КУзПБ). Якщо директор бачить, що задоволення вимог одного кредитора призведе до неможливості виконання зобов'язань перед іншими (загроза неплатоспроможності), він зобов'язаний звернутися до суду протягом місяця. 

Ігнорування цього обов'язку, спроба «дотягнути» підприємство або приховати кризовий стан, призводить до того, що директор стає солідарним боржником по зобов'язаннях, які виникли після спливу цього місячного строку. 

III. Кримінально-правові ризики: статистика та реалії 

2024 та 2025 роки характеризуються безпрецедентною активністю правоохоронних органів у сфері економіки. Бюро економічної безпеки (БЕБ) стало головним драйвером кримінальних проваджень проти топ-менеджменту. 

3.1. БЕБ: Статистика тиску та відшкодувань 

Основним фокусом БЕБ є наповнення бюджету. Детективи активно використовують механізм кримінального тиску для забезпечення добровільного відшкодування збитків. Лише за початок 2024 року БЕБ прозвітувало про відшкодування до бюджету 2,74 млрд грн у завершених провадженнях. 

Приклади кейсів: 

Одещина: директор будівельної компанії відшкодував 31 млн грн ПДВ після того, як йому було пред'явлено підозру в умисному ухиленні від сплати податків. Компанія визнала провину на етапі слідства. 

Львівщина: генеральний директор виробника алкогольних напоїв отримав підозру за ч. 3 ст. 212 КК України за списання продукції з терміном придатності, що минув, без відображення у податковій звітності. Це призвело до заниження ПДВ на 20 млн грн. Збитки були відшкодовані в повному обсязі. 

Тривожною тенденцією є часте застосування запобіжних заходів. У 2024 році кожне третє клопотання БЕБ стосувалося тримання під вартою, і суди задовольняли їх у 63% випадків. Це свідчить про використання арешту як інструменту примусу до сплати. 

3.2. Ухилення від сплати податків (cт. 212 ККУ): Нові фінансові пороги 

Кваліфікація дій директора за ст. 212 ККУ залежить від суми несплачених податків, яка розраховується в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян (НМДГ). Для цілей кримінального права НМДГ становить 50% від прожиткового мінімуму для працездатної особи (ПМПО). 

З урахуванням зростання соціальних стандартів у 2025 та 2026 роках, «ціна» кримінальної відповідальності зростає, що, парадоксально, дещо знижує ризики для малого бізнесу, але залишає середній та великий бізнес у зоні ураження. 

* ПМПО на 01.01.2025 = 3028 грн; НМДГ = 1514 грн. 

** ПМПО на 01.01.2026 = 3328 грн; НМДГ = 1664 грн. 

Ці цифри є критично важливими для оцінки ризиків. Наприклад, податковий спір на суму 4 млн грн у 2026 році вже не буде складом кримінального злочину, тоді як у попередні роки це була б гарантована кримінальна справа. 

3.3. Привласнення майна (ст. 191) та службова недбалість (ст. 367) 

Для директорів державних підприємств або компаній, що працюють з бюджетними коштами, основною загрозою залишається ст. 191 ККУ (привласнення, розтрата майна). Суди демонструють жорстку позицію: у 2024 році керівник харківського держпідприємства отримав 7 років 6 місяців ув'язнення з конфіскацією за замах на заволодіння 7 млн грн через фіктивні договори (вирок ВАКС від 15.02.2024 р. № 991/5553/21). 

Однак, для приватного сектору Верховний Суд у 2024 році сформулював важливу захисну позицію. У справі про підроблення документів та привласнення коштів замовника приватним підрядником, Суд вказав, що службова особа приватного підприємства не може нести відповідальність за ст. 191 ККУ, якщо не доведено, що вона мала право оперативного управління майном замовника. Просте невиконання договору підряду є цивільно-правовим спором, а не розкраданням, якщо підрядник не мав розпорядчих функцій щодо майна замовника. 

Щодо ст. 367 (службова недбалість), ефективним захистом може бути посилання на схвалення дій директора державними органами. У справі, де директора звинувачували у неправильному розрахунку тарифів, Верховний Суд виправдав його, вказавши, що міська рада затвердила ці тарифи, отже, обов'язок перевірки був виконаний розпорядником коштів, і провина не може покладатися виключно на директора. 

3.4. Рейдерство та підробка документів 

Статистика за 2024 рік показує певне зниження кількості справ про рейдерство (на 11%), однак стаття 205-1 ККУ (Підроблення документів, що подаються для проведення державної реєстрації) залишається популярною — 239 проваджень. Це часто пов'язано з незаконною зміною керівництва або учасників. Директори стають як жертвами, так і інструментами таких схем. 

IV. Адміністративна та регуляторна відповідальність: нові горизонти 

Крім класичних фінансових злочинів, у 2025 році на перший план виходять порушення спеціального законодавства, зокрема військового обліку. 

4.1. Військовий облік: штрафи воєнного часу 

Зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 210-1) суттєво посилили відповідальність за порушення законодавства про оборону та мобілізаційну підготовку в особливий період. 

Суб'єкт відповідальності: відповідальність несе не юридична особа, а конкретна посадова особа — керівник підприємства або особа, призначена відповідальною за ведення військового обліку. Важливо: якщо керівник не призначив таку особу наказом, він відповідає особисто. 

Фінансові санкції: 

Штрафи за ст. 210-1 КУпАП в особливий період становлять від 34 000 до 59 500 грн. 

ТЦК має право накладати такі штрафи за кожне виявлене порушення (наприклад, за неподання списків, несповіщення працівника). Оскільки процедура накладення штрафу може відбуватися без присутності особи (якщо є докази її повідомлення), директор може дізнатися про наявність виконавчого провадження вже після блокування банківських рахунків. Строк накладення стягнення становить 3 місяці з дня виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення. 

4.2. Охорона праці 

Кримінальна відповідальність за порушення правил безпеки (ст. 271, 272 ККУ) залишається актуальною. Директор зобов'язаний не лише формально затвердити інструкції, а й забезпечити реальний контроль. Судова практика свідчить, що для уникнення відповідальності директор повинен довести вжиття активних заходів: проведення інструктажів, зупинку робіт у разі небезпеки, модернізацію обладнання. 

V. Інструменти захисту та мінімізації ризиків

5.1. D&O Страхування (Directors & Officers Liability) 

Страхування відповідальності директорів (D&O) стає критично важливим елементом корпоративної безпеки. В Україні цей ринок розвивається, пропонуючи покриття витрат на захист та компенсацію збитків третім особам (акціонерам, кредиторам, держорганам). 

Ключові особливості полісів 2024-2025: 

• страховий захист може поширюватися на дії, вчинені в минулому, якщо претензія пред'явлена в період дії полісу (принцип "claims made"). 

• страховики оплачують юридичні витрати з моменту отримання претензії або початку адміністративного провадження, не чекаючи рішення суду. Це життєво важливо, адже вартість якісного захисту у справах БЕБ може сягати десятків тисяч доларів. 

• поліс не покриває штрафи за умисні кримінальні злочини, шахрайство та отримання неправомірної вигоди. Однак, до моменту винесення обвинувального вироку, страхова компанія зазвичай фінансує захист. 

Інтеграція інструментів ризик-менеджменту в щоденну роботу стає не просто перевагою, а вимогою виживання. LIGA360 забезпечує керівників необхідним інструментарієм для побудови надійного захисту та мінімізації персональних ризиків у турбулентних правових умовах. Замовте презентацію й оцініть ефективність на власній практиці 

5.2. Договірні механізми (Indemnification) 

Хоча українське законодавство не містить прямої норми про "indemnification" (відшкодування), практика включення таких пунктів у контракти директорів поширюється. 

Що працює: компанія може зобов'язатися компенсувати директору витрати на правову допомогу та майнові втрати, пов'язані з виконанням службових обов'язків, якщо його дії не були умисним порушенням. 

Обмеження: угоди про звільнення від відповідальності за умисел або грубу недбалість є нікчемними (аналогія зі ст. 614 ЦКУ). Також неможливо застрахувати або договірно перекласти кримінальну відповідальність. 

5.3. Побудова "Паперового щита" 

Для успішного застосування правила ділового рішення (BJR) у суді, директор повинен документувати процес прийняття рішень: 

• фіксувати не лише рішення, а й процес обговорення, альтернативи, які розглядалися, та причини їх відхилення. 

• отримання висновків незалежних аудиторів, юристів або оцінювачів перед укладенням значних правочинів є доказом "належної обачності" (duty of care). 

• впровадження процедур KYC (знай свого клієнта) для контрагентів. У справах про фіктивне підприємництво наявність досьє на контрагента є ключовим аргументом захисту від звинувачень у змові. 

Висновки 

Трансформація відповідальності керівника в Україні свідчить про остаточне утвердження принципу персоналізації ризиків, де посада директора більше не є юридичним щитом, а навпаки — стає джерелом підвищеної майнової та кримінальної небезпеки.  

Сучасна судова доктрина вимагає від топ-менеджменту найвищого стандарту обачності, перекладаючи тягар доказування добросовісності на самого керівника, особливо в кейсах субсидіарної відповідальності та податкових спорів. У таких умовах пасивна позиція або відсутність належного документування процесів прийняття рішень є прямим шляхом до втрати особистих активів або свободи.  

Єдиним ефективним способом нівелювання цих викликів є проактивна побудова системи внутрішнього контролю, використання професійних інструментів моніторингу законодавчого поля та впровадження механізмів страхування відповідальності. Лише поєднання юридичної грамотності, прозорості бізнес-процесів та сучасних технологічних рішень для ризик-менеджменту дозволить сучасному українському директору впевнено рухатися в умовах жорсткого регуляторного тиску. 

Підсумовуючи, варто зазначити, що у світі, де юридичні ризики для керівника стають дедалі комплекснішими, LIGA ZAKON презентувала нове рішення LIGA360 для бізнесів та державних органів. Ця екосистема стає вирішальним фактором у забезпеченні безпеки директора, адже вона не просто надає інформацію, а дозволяє побудувати той самий "паперовий щит" у цифровому форматі. Завдяки автоматизованому моніторингу ризиків, глибокому аналізу судових прецедентів та перевірці контрагентів, LIGA360 забезпечує керівника впевненістю, що кожне його рішення базується на актуальних даних та захищене від непередбачуваних правових наслідків. Замовте презентацію й оцініть ефективність на власній практиці