Електронна комерція в Україні: правила для бізнесу

Е-комерція займає чільне місце в житті майже кожного українця вже багато років. Не зважаючи на сучасні виклики та події, електронна комерція навіть зростає. Як кількісно так і якісно.

За даними European Business Association, ринок е-комерції в Україні стабільно зростав та розвивався до лютого 2022 року, з річним ростом у 20-30% починаючи з 2018 року. Вже весною 2023 року, обсяг електронної комерції в Україні повернувся на довоєнний рівень та продовжив позитивну динаміку.

Український e-commerce має свої особливі тенденції та правила, що продиктовані в тому числі нашими воєнними реаліями та викликами.

Перш за все варто зазначити, що в Україні прийнятий та успішно функціонує Закон «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року. Даний законодавчий акт встановлює загальні правила та особливості здійснення електронної торгівлі в Україні. Законом визначені вимоги до продавця. Зокрема під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення, продавець зобов'язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про:

• повне найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-підприємця;

• адресу реєстрації;

• ідентифікаційний номер;

• адресу електронної пошти та/або адреса інтернет-магазину;

• відомості про ліцензію (серія, номер, строк дії та дата видачі), якщо господарська діяльність підлягає ліцензуванню;

• інформацію щодо включення податків у розрахунок вартості товару, роботи, послуги;

• у разі доставки товару - інформація про вартість доставки.

Правовідносини продавця та покупця в повній мірі підпадають під регулювання Закону України «Про захист прав споживачів». Особливістю е-комерції також є той факт, що сторони вчиняють електронний правочин, тобто правочин, спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснений з використанням інформаційно-комунікаційних систем. Даний вид правочину передбачає специфічний спосіб укладення, викладення змісту та підписання договору сторонами, з використанням електронно-цифрових засобів. З прийняттям вищезгаданого закону, норми цивільного та господарського законодавства також було адаптовано до особливостей ведення електронної торгівлі. Таким чином можна вважати локальне законодавство в високій мірі відповідним та релевантним до ведення електронної торгівлі.

Важливим аспектом ведення електронної комерції в Україні є фіскальна складова. В розрізі постачальників (продавців) левову частину складають приватні підприємці та мікробізнес. Податкове навантаження та простота обліку є важливим аспектом для малого бізнесу при веденні господарської діяльності. Малі та середні інтернет магазини, а також приватні надавачі послуг/продавці товарів в більшості своїй застосовують спрощену систему оподаткування. Спрощена система, як відомо, має ліміти по обороту в рік, ось тут часто і виникають проблеми і утворюється структура з багатьма ФОП. Це є однією з особливостей української електронної торгівлі і цим, нажаль, часто грішать також великі гравці. Можливо доречним є перегляд системи оподаткування для електронної торгівлі, такі розмови існують вже не перший рік і, з високою вірогідністю, вони призведуть до зміни фіскального підходу до електронної комерції в Україні. За прогнозами NASDAQ, до 2040 року 95% усіх покупок у світі будуть здійснюватися через мережу інтернет і даний ринок продовжуватиме рости. Україні варто законодавчо адаптуватися до такого зростання та бути готовою запропонувати постачальникам гнучку, зрозумілу та вигідну фіскальну систему для ведення e-commerce.

Важливим та чутливим питанням здійснення електронної комерції є також збирання, захист та збереження персональних даних, покупців в першу чергу. Відповідно до положень ЗУ «Про електронну комерцію», учасники відносин у сфері електронної комерції зобов'язані забезпечити захист персональних даних, що стали їм відомі з електронних документів (повідомлень) під час вчинення електронних правочинів, у порядку, передбаченому Законом України "Про захист персональних даних". Забороняється використання та витребування персональних даних сторонами електронного правочину з іншою метою, ніж вчинення електронного правочину, якщо інше не встановлено законом або за домовленістю сторін. Якщо зі збиранням та обробленням персональних даних усе більш-менш зрозуміло, то, нажаль, з поширенням та використанням є багато питань. Дана проблематика не є унікальною для України, вона має місце у всьому світі. Саме витік персональних даних, отриманих при здійсненні електронної торгівлі, найчастіше має місце. Пояснень цьому декілька. По-перше зросла доля електронної торгівлі і масиви персональних даних торгових інтернет платформ та магазинів є суттєвими, адже, напевно кожен з нас раз на тиждень чи принаймні місяць здійснює купівлю будь-чого в мережі інтернет, залишаючи свідомо чи не свідомо свої персональні дані постачальнику (продавцю). Тобто персональні дані майже про усіх нас є у постачальників (продавців). По-друге, персональні дані залишені покупцями у суб'єктів e-commerce є цінними для майбутніх продажів та рекламних кампаній. В цьому світлі, варто більш прагматично ставитись до питання поширення та використання отриманих у покупців персональних даних недобросовісними продавцями в мережі інтернет. Спеціальний закон «Про захист персональних даних» варто адаптувати до реалій та обсягу інтернет торгівлі в Україні та в світі загалом, а також синхронізувати з європейським законодавством щодо захисту персональних даних.

Важливо зазначати, що в Україні зараз один із найбільш діджиталізованих e-commerce. У нас розповсюджена схема роботи Direct-to-Consumer, коли постачальники безпосередньо продають свою продукцію напряму споживачам без посередників. Також активно використовується соціальна комерція в соцмережах, є можливість зручно робити покупки через мобільні додатки, оплачуючи їх за допомогою Apple Pay, Google Pay, мобільного банкінгу тощо.

Варто також згадати про новий закон «Про захист прав споживачів», який було прийнято у 2023 році, однак вступить в силу він лише після завершення військового стану в Україні. Даний закон вносить певні нововведення у електронну комерцію в Україні. Зокрема буде запроваджено термін «автоматизована система перевірених продавців», яка передбачає обов'язок збирати, накопичувати та обробляти інформацію про суб'єктів електронної комерції. Також утворюється державна інформаційна система, що становитиме частину єдиного державного вебпорталу «Е-покупець».

Зазначений портал має на меті впровадити державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів відповідним органом виконавчої влади у цій сфері за допомогою впровадження обов'язку реєстрації на ньому всіх суб'єктів, що надають послуги у сфері електронної комерції. Як зазначає законодавець, метою державного контролю також є облік та надання споживачам інформації про суб'єктів електронної комерції, впровадження комунікації останніх між собою. Для осіб, які реалізують товари, виконують роботи, надають послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем, законодавством буде встановлено обов'язок зареєструватись на порталі «Е-покупець» впродовж 6 місяців з дати, коли останній почне функціонувати.

Так само відповідний обов'язок прописаний Законі України «Про цифровий контент та цифрові послуги», який набрав чинності 02.03.2024 року, в якому «виконавець» (в розумінні термінів цього закону - це особа, що надає споживачу цифровий контент та/або цифрову послугу і є суб'єктом електронної комерції) також зобов'язаний буде зареєструватися на вебпорталі «Е-покупець», надавши інформацію про себе для споживачів у сфері електронної комерції.

Новий закон також посилить відповідальності для продавців. Нові положення матимуть деталізацію порушень та санкцій за них.

Так, окрім встановлення низки штрафів, розміри яких здебільшого розраховуються від цін, що діяли на час його придбання, законом встановлено також граничний мінімальний поріг штрафів - не менше від певної кількості у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

Нововведення щодо деталізації видів порушень та відповідальності надавачів послуг / продавців, що використовують інформаційно-комунікаційні системи, передбачають, наприклад, за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи (послу?и) 100 % суми, зазначеної в договорі зі споживачем.

Або за включення до договору із споживачами умов, які вважаються нікчемними (згідно ч. 3 статті 15 цього закону), як-от право не повертати завдаток споживачу, якщо останній прийняв рішення не укладати або не виконувати договір, чи обов'язки споживача, з якими той не мав змоги ознайомитись заздалегідь, санкція - 200 % вартості предмета договору (товару, роботи, послуги), але не менше від ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підсумовуючи викладене, хочу зазначити, що варто розглядати електронну комерцію не як невелику специфічну частину торгівлі, а як основу майбутньої торгівлі В2С та В2В загалом. Варто готуватися до нових трендів в e-commerce, пов'язаних в першу чергу із застосуванням штучного інтелекту, машинного навчання та роботою з біг дата. Світ та технології не стоять на місці і це, безсумнівно, вплине на майбутнє електронної торгівлі, до того ж у зовсім близькому майбутньому.