|
Хто і коли має нести відповідальність за несвоєчасну реєстрацію розрахунку коригування - покупець чи постачальник? На практиці штрафи накладають на одних, хоча контроль за строками - в інших. У чому прогалина закону і що каже суд - спробуємо дослідити.
Під час здійснення господарської діяльності між платниками податку на додану вартість виникають ситуації, коли внаслідок повернення товару, передоплати, коригування кількісних та якісних показників, у постачальника (продавця) товарів чи послуг виникає зобов'язання скласти розрахунок коригування до податкової накладної (РК) та направити її отримувачу (покупцеві товарів чи послуг). Останній повинен у строки, встановлені Податковим кодексом, подати її на реєстрацію.
Цей обов'язок передбачений п. 201.1 ст. 201 ПК, відповідно до якого платник податку зобов'язаний скласти ПН/РК в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК, якщо після постачання товарів чи послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів чи послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної.
РК, складений постачальником, підлягає реєстрації в ЄРПН покупцем, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів (послуг) їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений РК отримувачу.
Строк реєстрації покупцем такого РК становить 15 календарних днів з дня його отримання (п. 201.10 ст. 201 ПК).
Відповідальність за порушення строків реєстрації РК передбачена ст. 120-1 ПК п. 90 підрозділу 2 р. XX ПК залежно від дати, коли РК підлягала реєстрації.
Тобто постачальник у день виникнення підстав складає РК та направляє її отримувачу, а останній протягом 15 днів з моменту її отримання повинен подати її на реєстрацію.
На практиці постачальник не завжди своєчасно виконує свій обов'язок скласти та надіслати РК отримувачу, як наслідок, в останнього не виникає обов'язку з реєстрації РК, оскільки він її ще не отримав.
З іншого боку, РК може бути складений заднім числом. А ПК не встановлює відповідальності постачальника (продавця) за несвоєчасне складання РК чи її направлення отримувачу. Відповідальність настає лише для отримувача за несвоєчасну реєстрацію. ПК установлює лише строки реєстрації РК отримувачем, відлік якого розпочинається саме з дати його отримання.
І на перший погляд все ясно і зрозуміло: коли отримав РК, тоді і реєструєш. Але проблема полягає в тому, що ні ПК, ні Порядок заповнення податкової накладної не передбачає механізму фіксації дати отримання покупцем розрахунку коригування, що визнають навіть у податковій.
Регіональні управління ДПС отримують інформацію з ЄРПН, який містить інформацію лише про дату складання РК, а не дату його отримання РК покупцем. І різниця у датах може вимірюватися місяцями.
Як наслідок, податкова призначає камеральну перевірку відносно покупця та надалі приймає податкове повідомлення-рішення щодо застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію РК, з обчисленням строку, починаючи з дати складання РК, як зазначено в ЄРПН. При цьому під час перевірки податковий орган презюмує правомірність дій постачальника щодо своєчасного складання та надсилання РК отримувачу. Тобто питання, коли саме покупець отримав РК та коли виник у нього обов'язок з реєстрації, не досліджується.
Отже, маємо ситуацію, коли отримувач повністю залежний від дати складання РК постачальником (продавцем).
З цього приводу Верховний Суд висловив позицію, що справедливим та законним було б здійснювати розрахунок строку реєстрації РК з дати його отримання від постачальника, оскільки отримувач (покупець) не має впливу на строки видання РК продавцем. А тому притягнення його до відповідальності за порушення строків реєстрації РК, виданого іншим суб`єктом, є протиправним через відсутність його вини у несвоєчасному виданні РК.
Дехто скаже, що з огляду на ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладено на контролюючий орган. Але судова практика не застосовує цю норму в чистому вигляді - вона носить скоріше допоміжний характер у мотивувальній частині рішення, після застосування судами принципів адміністративного судочинства, таких як рівність учасників судового процесу, повно і всебічно з'ясованих обставин адміністративної справи.
Хочете отримати ще більше аналітичних матеріалів за цією темою? Вони постійно доповнюються у новій LIGA360. Дізнайтесь більше переваг, замовивши персональну презентацію менеджера.
