|
Для підприємств малого і середнього бізнесу ризики - щоденна реальність: від штрафів і блокувань до втрати інвесторів. Запровадження корпоративної політики управління ризиками, давно звичної для великих компаній, допомагає уникати фінансових втрат і судових спорів.
Зміст і орієнтири
За міжнародним стандартом ISO 31000 ризик визначають як вплив невизначеності на досягнення цілей. Цей вплив може мати як негативні наслідки - фінансові втрати чи репутаційні збитки, так і позитивні - нові можливості або додаткову вигоду.
Для малого та середнього бізнесу корпоративна політика управління ризиками є практичним інструментом, що допомагає структурувати підхід до прийняття рішень, зменшувати непередбачуваність бізнес-процесів, підвищувати довіру банків, партнерів та інвесторів. Вона дозволяє запобігати судовим спорам, уникати фінансових втрат через ненадійних контрагентів і водночас обмежувати негативний вплив правоохоронних та контролюючих органів у вигляді перевірок чи обшуків. І це не бюрократія, а спосіб зробити бізнес менш вразливим і більш стійким.
Водночас будь-яка корпоративна політика повинна мати чітке правове підґрунтя. Для українських підприємств його формують закони «Про акціонерні товариства» та «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», які зобов'язують організовувати систему внутрішнього контролю та управління. Хоча Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не містить прямого обов'язку щодо корпоративної політики управління ризиками, однак її запровадження дозволяє зменшити збитки та нівелювати непередбачувані обставини. Окреме значення мають норми податкового і трудового законодавства, а також міжнародні стандарти, зокрема ISO 31000:2018 та COSO ERM.
Тож при розробленні політики ризиків адвокат має враховувати як обов'язкові вимоги, так і рекомендаційні документи, щоб забезпечити юридичну коректність і практичну ефективність цього інструменту.
LIGA360 забезпечить ваш бізнес інформацією, необхідною для комплексного управління ризиками. Наші інструменти дозволяють попереджати ризики співпраці з партнерами, а також законодавчі, судові й інформаційні загрози й вживати своєчасних заходів щодо їх мінімізації. Оцініть можливості LIGA360, замовивши персональну презентацію вже сьогодні.
Принципи і цінності
Політика управління ризиками працює лише тоді, коли вона інтегрована в щоденну діяльність підприємства, а не зберігається у вигляді формального документа.
Міжнародний стандарт ISO 31000 пропонує низку практичних принципів, які мають лежати в основі будь-якої системи управління ризиками. Вони зводяться до структурованого й комплексного підходу, що враховує специфіку компанії та її культуру, здатності системи динамічно реагувати на зміни середовища, залучати всіх зацікавлених учасників і постійно вдосконалюватися. Лише за цих умов управління ризиками стає дієвим, а не формальним інструментом.
Разом із принципами важливо визначити й ключові елементи самої корпоративної політики. Вона повинна окреслювати мету і сферу застосування, тобто які ризики охоплює - фінансові, юридичні, операційні, репутаційні чи комплаєнс-ризики. Необхідним є глосарій термінів для уніфікації тлумачення, визначення відповідальних органів та осіб, а також процедур ідентифікації та оцінки ризиків. Система має включати порядок моніторингу та звітності, умови залучення зовнішніх експертів, а також план дій у кризових ситуаціях - від корпоративного конфлікту до перевірки контролюючими органами чи несприятливого судового рішення. Завершальним елементом є навчання персоналу й формування культури ризик-менеджменту, що забезпечує узгодженість дій у разі виникнення ризикових подій.
Застосування, впровадження, помилки
В українських реаліях корпоративна політика управління ризиками має спиратися не лише на міжнародні стандарти, а й на додаткові інструменти.
Корисним є постійний аналіз судової практики Верховного Суду та апеляційних інстанцій у корпоративних спорах - це дозволяє своєчасно коригувати внутрішні процедури. Значення має й проведення щоквартального юридичного аудиту ключових договорів і корпоративної документації, а також застосування практики Legal Due Diligence під час укладання угод із новими контрагентами чи інвесторами для виявлення прихованих ризиків.
Для підвищення ефективності варто використовувати цифрові рішення: автоматизовану перевірку контрагентів, моніторинг судових реєстрів і контроль виконання ключових показників.
Важливо й те, щоб політика не була сталою - її слід переглядати щороку з урахуванням змін у законодавстві, судовій практиці та бізнес-середовищі.
Ефективне впровадження політики ризиків відбувається поетапно. Спершу проводиться аудит чинних процедур і виявлення слабких місць, що для МСБ доцільно робити із залученням зовнішніх аудиторів. Далі розробляється проєкт документа, який проходить юридичну експертизу і затверджується загальними зборами чи наглядовою радою. Наступні кроки - навчання персоналу та організація тренінгів, а також постійний моніторинг і вдосконалення системи. Адже політика управління ризиками - це процес, а не одноразовий документ.
Помилки при її запровадженні також є типовими. Серед них - використання шаблонних документів без урахування специфіки бізнесу, відсутність відповідальних осіб, ігнорування змін законодавства та формальний підхід, коли політика існує на папері, але не працює на практиці. Так, торговельна компанія втратила ключового клієнта через невчасне виявлення репутаційної загрози; виробниче підприємство отримало штрафи за порушення трудового законодавства; платник ПДВ зіткнувся з блокуванням податкових накладних через співпрацю з ризиковим контрагентом.
Отримай комплексну інформацію щодо ризиків роботи з контрагентами - у новій LIGA360. Перевіряй 28 ризик-факторів, повне досьє, структуру власності, податкову, судову інформацію, активи та власність, медіаактивність. Замов персональну презентацію менеджера сьогодні.
Висновки і рекомендації
Отже, для малого та середнього бізнесу внутрішня політика управління ризиками - це практичний інструмент захисту, який допомагає мінімізувати загрози й підвищити довіру партнерів та інвесторів. Навіть базовий документ може мати значний ефект, якщо охоплює ключові напрями діяльності.
Передусім слід чітко визначити основні ризики - фінансові, правові, податкові, кадрові, репутаційні - та процедури їх виявлення, оцінки і моніторингу. У політиці має бути призначена відповідальна особа, що координує цей процес.
Другим кроком є створення дієвої системи внутрішнього контролю. Вона повинна встановлювати порядок перевірки фінансових операцій, ліміти на витрати й угоди, які вимагають додаткового погодження, а також передбачати двоступеневе підписання важливих договорів і системний аналіз контрагентів.
Окремо необхідно врегулювати управління юридичними ризиками. Рекомендується щорічний аудит діяльності підприємства, а також юридична перевірка ключових угод. Це можна робити силами власних юристів або із залученням зовнішніх радників, залежно від потреб компанії.
Кадрові та операційні ризики варто контролювати через процедури перевірки персоналу до прийняття на роботу, встановлення правил доступу до конфіденційної інформації та розроблення інструкцій на випадок кризових подій. В умовах воєнного стану особливого значення набувають плани релокації активів і виробництва, збереження персоналу та організація роботи під час простоїв, аварій чи кібератак.
Не можна залишати поза увагою фінансові й податкові ризики. Вони зменшуються завдяки системі перевірки контрагентів до укладення угод, регулярному внутрішньому аудиту та прозорому бухгалтерському обліку. Це не лише знижує ймовірність претензій від податкових органів, а й полегшує залучення інвестицій.
Нарешті, важливим елементом є комунікація та звітність. Засідання власників і керівництва з аналізу основних ризиків доцільно проводити щонайменше раз на рік. До цього процесу варто залучати зовнішніх спеціалістів, щоб отримувати об'єктивну оцінку. Зміни у структурі ризиків і заходи для їхнього зниження мають фіксуватися належним чином і відображатися в документах компанії.
Запровадження таких підходів дозволяє уникати судових спорів, зменшувати фінансові й податкові загрози та робити бізнес стійкішим. Для ТОВ та МСБ це не «зайва бюрократія», а засіб довгострокового розвитку й захисту від несподіванок у нестабільному середовищі.
