Рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості саме по собі не визначає податкових зобов'язань та не передбачає застосування штрафних санкцій. Водночас його прийняття може мати суттєві негативні наслідки для бізнесу: зупинення реєстрації податкових накладних, ускладнення формування податкового кредиту контрагентами та, як наслідок, ризик припинення господарських взаємовідносин.
У цій статті ми розглянемо практичний алгоритм дій після отримання рішення про ризиковість та ключові аспекти, які слід врахувати для ефективного захисту своїх інтересів.
1. Визначення підстав для прийняття рішення про ризиковість
Першим кроком після отримання рішення про відповідність критеріям ризиковості має бути встановлення конкретних причин його прийняття.
У рішенні, зокрема, має бути зазначено підставу та інформацію, за якою платника віднесено до ризикових. Водночас на практиці такі рішення нерідко містять лише загальне посилання на відповідний критерій ризиковості без належної конкретизації обставин.
Особливо це стосується випадків застосування пункту 8 критеріїв ризиковості, коли податковий орган посилається на наявність інформації про ризиковий характер господарської операції, яку здійснює платник. У такому випадку важливо розуміти, які саме операції, контрагенти та періоди стали підставою для такого висновку.
Якщо зі змісту рішення це незрозуміло, доцільно отримати додаткову інформацію від податкового органу, зокрема шляхом направлення адвокатського запиту або запиту на отримання публічної інформації.
Розуміння конкретних підстав віднесення платника до ризикових дозволяє визначити, які документи та пояснення необхідно підготувати для спростування такого статусу та сформувати ефективну позицію захисту.
Як платнику ПДВ дізнатися про власну ризиковість? Слідкуйте за змінами в податковому законодавстві, отримуйте пояснення від експертів, перевіряйте контрагентів на борги, податкову історію та ЗЕД-активність з LIGA360
2. Подання пояснень та документів до комісії регіонального рівня
Наступним можливим кроком після отримання та аналізу рішення про відповідність критеріям ризиковості є подання до комісії регіонального рівня пояснень (інформації та документів) задля спростування виявлених ознак ризиковості та виключення з переліку ризикових платників ПДВ.
При цьому такі пояснення не повинні мати формальний характер. Їх зміст має бути спрямований на спростування саме тих обставин, які стали підставою для прийняття рішення про ризиковість.
Зазначимо, що законодавством визначено лише орієнтовний перелік документів, які можуть бути подані для підтвердження невідповідності платника критеріям ризиковості. Їх остаточний склад залежить від конкретних обставин господарської діяльності платника та підстав, які стали причиною для його включення до переліку ризикових.
Слід також враховувати, що платник ПДВ може подавати пояснення та документи для виключення з переліку ризикових необмежену кількість разів (якщо він не скористався процедурою адміністративного оскарження).
На практиці у платників часто виникає запитання: чи обов'язково подавати такі пояснення перед зверненням до суду, чи рішення про ризиковість можна оскаржувати одразу?
З практичної точки зору подання пояснень та документів є доцільним з таких двох основних причин.
По-перше, навіть на цьому етапі платник може отримати позитивне рішення та бути виключеним із переліку ризикових без необхідності звернення до суду.
Крім того, належним чином підготовлені пояснення та документи дозволяють сформувати доказову базу для можливого подальшого адміністративного або судового оскарження.
По-друге, судова практика щодо питання обов'язковості подання пояснень та документів перед зверненням до суду залишається радше неусталеною.
Так, у постанові від 18.11.2025 у справі № 140/6764/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що подання платником ПДВ пояснень та документів до комісії регіонального рівня не є обов'язковим етапом перед зверненням до суду.
Водночас в актуальній судовій практиці судів нижчих інстанцій нерідко зустрічається і протилежний підхід до оцінки необхідності попереднього подання пояснень та документів до податкового органу.
До прикладу, у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі № 160/12255/25 зазначається таке: «суд не вправі перебирати на себе функції контролюючого органу, а в даному випадку комісії регіонального рівня з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі з питань надання правової оцінки документам та інформації (які надані позивачем виключно до суду) на спростування, виявлених комісією ознак ризикових операцій, про перелік яких повідомлено позивача у рішенні яке є предметом оскарження у цій справі, позаяк обумовлене суперечить завданню адміністративного судочинства».
Аналогічний висновок щодо обов'язковості подання пояснень та документів до комісії регіонального рівня перед зверненням до суду був також наведений у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 у справі № 140/8632/24.
З огляду на зазначене, подання пояснень та документів є доцільним етапом захисту, яким не варто нехтувати.
Для сторін, справи яких переходять на нове коло розгляду, важливо стежити і за самою справою, і за розвитком практики. У розділі «Судова робота» LIGA360 можна знайти рішення за статтями НПА і відфільтрувати їх за наявністю та статусом правової позиції ВС. AI-самаризація позицій ВС допомагає швидко зорієнтуватися в усталених висновках.
3. Процедура адміністративного оскарження
Навіть у разі подання платником якісних пояснень та документів на підтвердження невідповідності критеріям ризиковості комісія регіонального рівня може не підтримати наведені аргументи та залишити платника у переліку ризикових.
У такому випадку наступним можливим кроком для платника ПДВ може бути процедура адміністративного оскарження - подання скарги на рішення комісії регіонального рівня до комісії центрального рівня ДПС України.
Зазначимо, що процедура адміністративного оскарження має свої практичні переваги. Зокрема, на відміну від процедури подання пояснень, платник має можливість брати участь у розгляді скарги та додатково обґрунтовувати податковому органу свою позицію.
Крім того, у межах такого розгляду платник може залучати представників профільних бізнес-організацій, наприклад Ради бізнес-омбудсмана або інших інституцій, які займаються захистом інтересів бізнесу.
На практиці використання таких додаткових можливостей дозволяє підсилити аргументацію платника та привернути увагу до необґрунтованості рішення про відповідність критеріям ризиковості.
4. Процедура судового оскарження
Останнім можливим кроком для захисту порушених прав є звернення до суду з позовом.
Звертаємо увагу, що платник ПДВ може звернутися до суду як після проходження процедури адміністративного оскарження, так і безпосередньо після отримання негативного рішення комісії регіонального рівня, бажано за результатами розгляду наданих пояснень та документів.
Під час судового оскарження позицію доцільно будувати за такими двома основними напрямами:
доведення відсутності підстав для віднесення платника ПДВ до ризикових.
При цьому, позовна заява має враховувати зміст раніше поданих до податкового органу пояснень та документів (в разі їх подання). Це забезпечує послідовність правової позиції платника, дозволяє продемонструвати його добросовісність при взаємодії з податковим органом та забезпечити успішність наступного напрямку позиції;
доведення порушень з боку податкового органу під час прийняття рішення про ризиковість (наприклад, це може бути неналежна оцінка податковим органом документів та пояснень платника, відсутність обґрунтування, чому подані документи не спростовують висновки податкового органу тощо).
Так, у постанові від 02.07.2026 у справі № 440/10955/24 Верховний Суд врахував, що податковий орган у цій справі не конкретизував перелік документів, які платнику необхідно було надати, не вказав період, за який такі документи необхідні, а також не пояснив, чому попередньо надані платником документи не спростовують підстави ризиковості.
За висновком Верховного Суду, такі дії податкового органу не відповідають вимогам законодавства, оскільки позбавляють платника можливості зрозуміти, які саме обставини необхідно спростувати та які документи подати для підтвердження своєї позиції.
Таким чином, при судовому оскарженні рішення про ризиковість доцільно одночасно спростовувати висновки податкового органу по суті та звертати увагу суду на недоліки процедури прийняття рішення і його обґрунтування (якщо такі були).
Підсумовуючи, законодавство передбачає певний порядок дій платника ПДВ у разі отримання рішення про відповідність критеріям ризиковості: подання пояснень та документів (що можна робити неодноразово), адміністративне оскарження, а також звернення до суду.
Водночас ефективність захисту значною мірою залежить від правильно обраної стратегії та якості підготовленої доказової бази.
За таких умов компанія отримує можливість спростувати висновки податкового органу, вийти з переліку ризикових платників та якнайшвидше відновити нормальне здійснення господарської діяльності.
Вікторія Бубліченко, партнерка GOLAW, керівниця практики податкового права, реструктуризації та врегулювання проблемної заборгованості, адвокатка
Тетяна Федоренко, старша юристка практики податкового права, реструктуризації та врегулювання проблемної заборгованості GOLAW, адвокатка
Анна Косцова, молодша юристка практики податкового права, реструктуризації та врегулювання проблемної заборгованості GOLAW
