|
Частина 1. Правовий режим іноземного бізнесу та способи його поділу
Чи може один із подружжя претендувати на бізнес в іноземній компанії, якщо вона зареєстрована виключно на іншого? Чи захищає бізнес від поділу його реєстрація за кордоном? Чи можна отримати компенсацію вартості частки, не стаючи учасником компанії?
Такі питання нерідко виникають, коли під час розлучення з'ясовується, що частина сімейного капіталу пов'язана з іноземним бізнесом. Компанія на Кіпрі, частка в польському товаристві, акції європейської компанії або складна корпоративна структура в кількох країнах можуть опинитися в центрі майнового спору подружжя.
Сама по собі реєстрація компанії за кордоном не виключає можливості заявлення майнових вимог одним із подружжя. Однак у таких спорах необхідно враховувати не лише українське сімейне право, а й особливості законодавства держав, з якими пов'язаний бізнес.
За загальними правилами сімейного права України майно, набуте подружжям під час шлюбу, презюмується спільною сумісною власністю, якщо не доведено інше. При його поділі зазвичай виходять із рівності часток чоловіка та дружини, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
У спорах щодо іноземного бізнесу на практиці зазвичай доводиться додатково з'ясовувати, кому належить відповідна частка, яке законодавство регулює майнові відносини подружжя та наскільки реально буде захистити відповідні права. Ці обставини можуть істотно впливати на вибір способу захисту і перспективи майнового спору.
Поділ іноземного бізнесу охоплює чимало питань і може стосуватися компаній у різних юрисдикціях. У цій статті для ілюстрації окремих підходів звернемося, зокрема, до законодавства Кіпру - однієї з юрисдикцій, які використовуються для структурування бізнесу. Проте реєстрація компанії на Кіпрі сама по собі не означає, що майнові відносини подружжя регулюються саме кіпрським сімейним правом: застосовне законодавство в кожному випадку визначається окремо.
LIGA360 для корпоративного сегмента допомагає заздалегідь розібратися зі структурою володіння. Крос-юрисдикційний скринінг охоплює десятки країн і перевіряє фінансові, судові, санкційні та медійні ризики. Окремо доступні моніторинг змін у всіх компаніях бізнес-групи та графи зв'язків між компаніями й персонами.
Що саме може бути предметом поділу?
Насамперед важливо розмежовувати поняття частки в компанії та корпоративних прав, оскільки вони тісно пов'язані між собою, але не є тотожними.
Частка або акції компанії мають економічну цінність, тоді як корпоративні права визначають можливості їх власника як учасника компанії. Залежно від законодавства та організаційно-правової форми компанії вони можуть включати право брати участь в управлінні, голосувати на загальних зборах або отримувати дивіденди.
Наприклад, якщо чоловік під час шлюбу придбав частку в іноземній компанії за спільні кошти, дружина може мати майнові вимоги щодо цієї частки або її вартості. Проте це не означає, що вона автоматично стає учасницею компанії та отримує право брати участь в її управлінні.
На практиці, коли один із подружжя володіє часткою в компанії, створеній за кордоном, самого факту перебування у шлюбі може бути недостатньо для обґрунтування конкретної майнової вимоги. Зазвичай важливо з'ясувати, чи йдеться про частку, придбану за спільні кошти, про її вартість або про доходи від участі в бізнесі. Ці питання взаємопов'язані, але можуть потребувати різних доказів.
Наприклад, частка може належати одному з подружжя, тоді як сама компанія є власником нерухомості у кількох країнах. У такому разі майновий інтерес другого з подружжя не означає виникнення права безпосередньо на відповідні будівлі. Водночас їхня вартість може мати значення для оцінки корпоративного активу.
Так само важливо розмежовувати майно компанії та майно її учасників.
Якщо компанія володіє нерухомістю, автомобілями, обладнанням або коштами на рахунках, за загальним правилом ці активи належать самій компанії, а не її учасникам. Тому вони не стають безпосереднім предметом поділу між подружжям лише через те, що частку в компанії придбано під час шлюбу. Водночас такі активи, як і борги компанії, можуть впливати на вартість відповідної частки.
Окремо під час поділу майна можуть виникати питання щодо доходів від іноземного бізнесу, зокрема дивідендів.
Необхідно розрізняти прибуток, який залишається у власності компанії, та дивіденди, право на отримання яких виникло в її учасника. При цьому правовий режим доходів може відрізнятися від правового режиму самої частки. За українським законодавством за певних умов навіть доходи від особистого майна одного з подружжя можуть бути визнані спільною сумісною власністю.
Отже, предметом майнових вимог залежно від обставин можуть бути права щодо частки або акцій, компенсація їхньої вартості, а також доходи від відповідного бізнесу.
Яке законодавство застосовується до поділу іноземного бізнесу?
Сам факт того, що компанія зареєстрована за кордоном, ще не означає, що поділ майна подружжя автоматично регулюватиметься законодавством цієї держави.
У таких спорах потрібно розмежовувати право, яке регулює майнові відносини подружжя, та право, яке визначає порядок володіння часткою в компанії й реалізації пов'язаних із нею корпоративних прав.
Одне з перших питань, яке доцільно з'ясувати в такому спорі, стосується визначення законодавства, що регулює майнові відносини подружжя. Саме від нього, з урахуванням обставин справи, може залежати, чи належить частка в іноземній компанії до спільного майна подружжя, чи можливі її поділ або отримання грошової компенсації та які правові підстави необхідно довести.
Відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя може обрати право, яке регулюватиме майнові наслідки шлюбу. Зокрема, це може бути право особистого закону одного з подружжя або держави, у якій один із них має звичайне місце перебування.
Якщо подружжя не здійснило такого вибору, застосовне право визначається за встановленими законом правилами. Насамперед враховується спільний особистий закон подружжя. За його відсутності може застосовуватися право держави останнього спільного місця проживання за умови, що хоча б один із подружжя продовжує проживати в цій державі, а за відсутності такої умови право держави, з якою подружжя має найбільш тісний зв'язок.
Наведені правила стосуються визначення застосовного права за законодавством України. Якщо майновий спір розглядатиме суд іншої держави, він виходитиме з колізійних норм, обов'язкових для нього, зокрема з відповідних міжнародних договорів або актів Європейського Союзу. Тому юрисдикцію суду та застосовне право варто аналізувати як два пов'язані, але різні питання.
На практиці цю відмінність добре ілюструє ситуація, коли подружжя проживає в Україні, а компанія зареєстрована на Кіпрі. Місце реєстрації компанії саме собою не визначає, чи належить відповідний актив до спільного майна подружжя. У такому випадку доцільно окремо з'ясувати право, що регулює майнові відносини подружжя, а також вимоги корпоративного законодавства держави реєстрації компанії щодо володіння часткою та здійснення пов'язаних із нею прав. Сукупний аналіз цих питань допомагає оцінити можливі вимоги та перспективи їх реалізації.
Якщо ж подружжя протягом шлюбу змінювало країни проживання, має різне громадянство або укладало домовленості щодо майна, визначення застосовного права може виявитися складнішим. Тому припущення, що спір обов'язково вирішуватиметься за українським або, навпаки, кіпрським законодавством, може призвести до неправильно обраної правової стратегії.
Водночас питання, пов'язані з володінням часткою в компанії та реалізацією корпоративних прав, за загальним правилом регулюються корпоративним правом держави її реєстрації.
Можливість передачі частки або акцій іншому з подружжя під час вирішення майнового спору також залежить від застосовного законодавства. У різних державах відповідні механізми та їх обмеження можуть суттєво відрізнятися, тому переносити підхід однієї юрисдикції на іншу без окремого аналізу не правильно.
Навіть якщо суд ухвалить рішення про передачу частки, для зміни складу учасників іноземної компанії може знадобитися визнання такого рішення у відповідній державі та виконання місцевих корпоративних і реєстраційних процедур.
На практиці такі особливості нерідко зумовлюють необхідність узгоджувати правову позицію українських юристів із фахівцями відповідної іноземної держави. Це допомагає оцінити не лише правові підстави вимог, а й реалістичність їх практичного виконання.
Чи захищений від поділу бізнес, створений до шлюбу?
Одним із ключових питань під час поділу іноземного бізнесу є час і підстави набуття відповідної частки, а також походження коштів, використаних для її придбання.
Частку в компанії могли придбати ще до шлюбу, отримати в дар або успадкувати. Можлива й інша ситуація, коли компанію створили під час шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя.
За правилами сімейного права України ці обставини мають істотне значення для визначення правового режиму частки, зокрема для встановлення того, чи належить вона до спільного майна подружжя, чи є особистою приватною власністю одного з них.
Наприклад, якщо компанію створили до шлюбу, але пізніше один із подружжя придбав додатковий пакет акцій або здійснив внесок спільними коштами, необхідно окремо дослідити ці операції. Так само сама дата реєстрації іноземної компанії не завжди збігається з датою набуття саме тієї частки, щодо якої виник спір.
Однак навіть особисте майно одного з подружжя за певних умов може бути визнане спільною сумісною власністю, якщо за час шлюбу його вартість істотно збільшилася внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Саме по собі зростання ринкової вартості бізнесу для цього недостатнє.
Якщо майнові наслідки шлюбу регулюються іноземним законодавством, підхід до відповідних вимог може відрізнятися.
Наприклад, за загальним правилом кіпрського права укладення шлюбу не змінює майнової самостійності подружжя. Водночас за встановлених законом умов один із подружжя може вимагати частину збільшення майна іншого, пов'язану з його внеском.
При цьому такий внесок не обов'язково має бути грошовим. Може враховуватися, зокрема, ведення домашнього господарства, турбоа про сім'ю або інша підтримка, яка сприяла збільшенню майна другого з подружжя.
Зокрема, для прикладу, відповідно до кіпрського законодавства внесок одного з подружжя презюмується на рівні однієї третини відповідного збільшення майна, якщо не доведено більший або менший його розмір. Закон також передбачає винятки, зокрема щодо майна, набутого внаслідок дарування чи спадкування.
Відтак у конкретному спорі важливо спочатку з'ясувати, чи застосовується до майнових відносин подружжя саме кіпрське право. Крім того, окремої оцінки можуть потребувати час і підстави набуття частки, обставини збільшення її вартості, внесок кожного з подружжя та встановлені законом винятки, особливо якщо бізнес було створено ще до шлюбу.
Отже, той факт, що бізнес належить лише одному з подружжя або був створений до шлюбу, не в кожній ситуації виключає майнові вимоги іншого. Проте можливість і характер таких вимог залежать від застосовного права та встановлених обставин.
LIGA360 для адвокатів дає доступ до законодавства, правових позицій ВС і процесуальних шаблонів. Через AI Конструктор позову можна перейти від опису кейсу до структурованого проєкту позовної заяви з посиланнями на практику. Модуль перевірки сторін показує зв'язки та бізнес-групи опонента, а міжнародна перевірка допомагає у справах з іноземним елементом. SMS-Маяк повідомляє про арешти та обтяження майна, тож ви раніше побачите спробу відчужити актив.
Як можуть бути врегульовані майнові права подружжя щодо частки в іноземній компанії?
Питання поділу бізнесу на практиці виникає не лише під час розлучення. Подружжя може заздалегідь домовитися про майновий режим відповідного активу, а якщо згоди досягти не вдається, за наявності правових підстав розглядати можливість судового захисту.
Залежно від обставин та застосовного законодавства одним із можливих способів врегулювання майнових вимог може бути грошова компенсація. В окремих випадках також може розглядатися передача частки чи акцій компанії. Практична доцільність кожного варіанта залежить не лише від правового режиму активу, а й від можливості реалізувати відповідне рішення з урахуванням правил держави реєстрації компанії.
В українській судовій практиці щодо часток у товариствах з обмеженою відповідальністю одним зі способів захисту майнових прав іншого з подружжя є грошова компенсація вартості відповідної частки.
Зокрема, якщо один із подружжя вніс спільні кошти до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, інший за наявності відповідних правових підстав може претендувати на грошову компенсацію половини вартості частки першого з подружжя у такому товаристві. При цьому вартість частки може відрізнятися від розміру внеску до статутного капіталу, якщо її зміну належним чином доведено.
З практичної точки зору грошова компенсація є зручним варіантом врегулювання спору: вона дає можливість одному з подружжя зберегти участь у бізнесі, а іншому - отримати погоджену або визначену судом частину його вартості без зміни складу учасників компанії.
Водночас грошова компенсація не є єдиним можливим способом врегулювання майнових прав подружжя щодо корпоративних активів. В окремих правопорядках за відповідних умов допускається і передача корпоративних активів
Разом із тим безпосередня передача корпоративних активів не є універсальним рішенням. Її можливість залежить від застосовного законодавства, організаційно-правової форми компанії та умов володіння відповідною часткою. На практиці такий спосіб може потребувати додаткового оформлення переходу прав, погоджень або реєстраційних дій у відповідній державі.
Отже, хоча українська судова практика щодо часток у товариствах з обмеженою відповідальністю передбачає можливість отримання грошової компенсації, підходи до врегулювання майнових прав подружжя щодо іноземних компаній можуть відрізнятися. Тому можливість отримання компенсації або безпосередньої передачі корпоративного активу необхідно оцінювати окремо з урахуванням законодавства відповідних держав та обставин конкретної справи.
Таким чином, реєстрація бізнесу за кордоном сама по собі не виключає можливості захисту майнових прав другого з подружжя. Водночас наявність частки в іноземній компанії не означає, що вона автоматично підлягає поділу або що інший із подружжя набуває статусу її учасника. Результат залежить від обставин набуття частки, походження коштів, застосовного законодавства та належно обраного способу захисту. Саме тому важливо розглядати ці обставини у взаємозв'язку, враховуючи не лише правові підстави вимог, а й можливість їх практичної реалізації.
Тема поділу іноземного бізнесу є досить об'ємною і не обмежується визначенням правового режиму частки та вибором можливого способу захисту майнових прав подружжя. Не менш важливими є питання встановлення реальної вартості бізнесу, з'ясування структури володіння та пошуку активів за кордоном, запобігання їх відчуженню, а також виконання домовленостей і судових рішень в інших юрисдикціях. Ці практичні аспекти, які нерідко визначають кінцевий результат майнового спору, розглянемо у другій частині статті, присвяченій оцінці іноземного бізнесу та практичним механізмам захисту майнових прав подружжя.
