Від фіксації шкоди до рішення про компенсацію
Масштаб збитків, завданих російською агресією, поставив перед міжнародним правом питання, на яке традиційні судові та дипломатичні інструменти не дають швидкої відповіді: як перетворити загальний принцип відповідальності держави-агресора на доступну процедуру для сотень тисяч потерпілих? Відповіддю має стати комплексний міжнародний компенсаційний механізм для України, що складається з трьох взаємопов'язаних елементів: Реєстру збитків, Міжнародної компенсаційної комісії та майбутнього компенсаційного фонду.
Перший елемент уже діє. Реєстр збитків, завданих агресією російської федерації проти України, створений у 2023 році в межах Ради Європи, приймає заяви та формує масив доказів. Другий елемент - Комісія - має розглядати ці заяви по суті, оцінювати їх і визначати суму компенсації. Третій елемент - фонд - має забезпечити фактичні виплати. Саме тому важливо не змішувати три різні юридичні функції: Реєстр фіксує вимоги, Комісія ухвалюватиме рішення, а фонд фінансуватиме їх виконання.
30 квітня 2026 року Україна ратифікувала Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України (CETS № 229). Відповідний закон набрав чинності 15 травня 2026 року. Проте ратифікація Україною сама по собі ще не означає, що Комісія вже розпочала розгляд заяв. Станом на початок жовтня 2026 року Комісія перебуває на стадії інституційного створення, а її майбутню роботу готує сформований у межах Ради Європи підготовчий комітет.
Правова основа: від принципу повного відшкодування до спеціального механізму
Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії для України (CETS № 229) було відкрито для підписання 16 грудня 2025 року в Гаазі. Вона спирається на фундаментальний принцип міжнародного права: держава, яка вчинила міжнародно-протиправне діяння, зобов'язана здійснити повне відшкодування завданої шкоди. Цей принцип закріплений у Статтях Комісії міжнародного права ООН про відповідальність держав, а потребу у створенні міжнародного репараційного механізму для України прямо визнано Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/5 від 14 листопада 2022 року.
Комісія задумана не як міжнародний суд у класичному розумінні, а як незалежний адміністративний орган в інституційних рамках Ради Європи. Її мандат охоплюватиме розгляд, оцінку та вирішення заяв щодо збитків, втрат або шкоди, спричинених міжнародно-протиправними діяннями російської федерації в Україні або проти України, починаючи з 24 лютого 2022 року чи пізніше. Рішення Комісії, включно з визначеною сумою компенсації, відповідно до Конвенції будуть остаточними.
Територіальний критерій відшкодування сформульовано досить широко, але юридично визначено: шкода має бути пов'язана з територією України в її міжнародно визнаних кордонах, включно із сушею, повітряним простором, внутрішніми водами й територіальним морем, а також - у передбачених Конвенцією випадках - з виключною економічною зоною, континентальним шельфом, українськими повітряними та морськими суднами.
Чи створена Комісія і коли вона почне працювати
Юридично коректна відповідь є двоскладовою. Конвенцію, яка передбачає створення Комісії, вже ухвалено, підписано та ратифіковано Україною. Водночас сама Комісія ще не стала операційним органом і поки що не розглядає заяви. Вона буде створена після набрання Конвенцією чинності.
Для цього мають бути одночасно виконані дві умови. По-перше, щонайменше 25 підписантів повинні висловити згоду на обов'язковість Конвенції шляхом ратифікації, прийняття або затвердження. По-друге, сукупні індивідуальні внески цих підписантів до бюджету Реєстру за 2025 рік мають становити щонайменше 50 відсотків його загального бюджету за цей рік, тобто не менше 3 692 150 євро. Після виконання обох умов Конвенція набере чинності через три місяці.
За даними Ради Європи, станом на 24 вересня 2026 року Конвенцію підписали 41 держава та Європейський Союз, а ратифікували її дев'ять держав і ЄС. Отже, необхідний поріг ратифікацій ще не досягнуто. Паралельно підготовчий комітет розробляє правила процедури, бюджет і практичну модель роботи органів Комісії. Після набрання Конвенцією чинності мають бути сформовані її органи, призначено виконавчого директора та організовано передачу цифрової платформи, заяв, доказів і архівів Реєстру збитків. Така конструкція покликана забезпечити безперервність: подані до Реєстру заяви не потрібно буде подавати заново лише через інституційну трансформацію.
Однак початок ухвалення рішень Комісією не тотожний початку виплат. Для фактичної компенсації потрібен третій компонент - компенсаційний фонд. Питання про його правову модель, наповнення та використання заморожених російських активів залишається предметом міжнародних домовленостей. Тому твердження, що джерелом виплат уже визначено заморожені активи рф, було б передчасним: це політично заявлений і юридично опрацьовуваний напрям, але ще не завершений механізм фінансування.
Хто може подати заяву
Конвенція охоплює три великі групи заявників: зацікавлених фізичних осіб, юридичних осіб та державу Україну, включно з її регіональними й місцевими органами влади, державними або підконтрольними установами. Визначальним є не громадянство чи організаційно-правова форма самі по собі, а відповідність конкретної вимоги мандату Комісії та правилам відповідної категорії заяв.
Фізичні особи можуть заявляти вимоги, пов'язані, зокрема, із загибеллю або зникненням близьких, тілесними ушкодженнями, катуванням чи нелюдським поводженням, вимушеним переміщенням, втратою житла, майна, доходу або приватного підприємництва.
Юридичні особи можуть документувати пошкодження, знищення або втрату активів, втрату контролю над майном на тимчасово окупованій території, релокацію бізнесу, інші економічні втрати, а також шкоду критичній і некритичній інфраструктурі.
Держава Україна та публічні суб'єкти можуть подавати заяви щодо зруйнованої інфраструктури, публічних будівель, культурної спадщини, довкілля, гуманітарних видатків та інших категорій, передбачених правилами Реєстру.
Станом на 30 вересня 2026 року Реєстр відкрив усі 43 категорії заяв: 21 - для фізичних осіб, 11 - для юридичних осіб і 11 - для держави Україна. Це суттєво змінює практичну площину механізму: громадяни, бізнес і публічні органи вже можуть формувати міжнародно визнану доказову базу, не очікуючи початку роботи Комісії. Заяви подаються через вебпортал «Дія» відповідно до форм і правил конкретної категорії.
Докази вирішують все: як документувати шкоду
Компенсаційний механізм не працюватиме за принципом автоматичного визнання кожної заявленої суми. Заявник має надати інформацію та докази, достатні для підтвердження його права або законного інтересу, факту та характеру шкоди, її зв'язку з міжнародно-протиправними діяннями рф і розміру заявленої вимоги. Тому документування слід розглядати не як технічний додаток, а як центральну частину правової стратегії.
Для громадян
Базовий доказовий пакет може включати документи про право власності або користування майном, акти ДСНС, поліції чи органів місцевого самоврядування, фото- і відеоматеріали з датою та геолокацією, витяги з реєстрів, кошториси відновлення та експертні оцінки. У справах про шкоду життю чи здоров'ю особливого значення набувають медичні документи, висновки експертів, відомості про лікування та причинний зв'язок із конкретною подією.
Для бізнесу
Компаніям доцільно зберігати правовстановлюючі документи на активи, інвентаризаційні відомості, баланси, первинні бухгалтерські документи, акти ДСНС, фото- та відеоматеріали пошкоджень, акти огляду й списання, договори страхування, договори з контрагентами, документи про зупинення виробництва або релокацію, дані про доходи та витрати за довоєнні періоди. Вимоги щодо втраченого прибутку потребуватимуть особливо ретельної економічної моделі: прогноз має спиратися на перевірювані показники, враховувати витрати, необхідні для отримання доходу, та відокремлювати наслідки агресії від звичайних комерційних ризиків.
Для держави та громад
Публічнм суб'єктам необхідні офіційні акти обстеження, технічні звіти, проєктно-кошторисна документація, розрахунки витрат на відновлення, дані балансоутримувачів, матеріали екологічного моніторингу та, де це доречно, висновки міжнародних організацій.
Практично важливо зберігати оригінали й резервні електронні копії, вести хронологію подій, фіксувати джерело кожного доказу та уникати редагування первинних фото- і відеофайлів.
Українські суди і Комісія: конкуренція чи взаємодоповнення
Українська судова практика вже сформувала важливі орієнтири для справ про шкоду, завдану агресією рф. Верховний Суд виходить із того, що російська федерація не може посилатися на судовий імунітет у спорах, безпосередньо пов'язаних з її збройною агресією проти України. Водночас сам факт агресії не звільняє позивача від доказування належності майна або іншого порушеного права, факту та розміру шкоди, причинного зв'язку і підстав для застосування української юрисдикції.
У низці справ Верховний Суд виходив із того, що за певних обставин судовий імунітет російської федерації не застосовується у спорах про відшкодування шкоди, завданої її збройною агресією. Відповідну правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 та повторив, навівши додаткове обґрунтування, у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц.
Національне судове провадження та майбутня процедура Комісії мають спільну матеріальну мету - юридично визнати шкоду й визначити належне відшкодування, - проте відрізняються за природою та практичним результатом. Український суд ухвалює рішення у конкретному спорі за правилами цивільного або господарського процесу. Комісія має діяти як спеціалізований масовий міжнародний механізм, спиратися на категорії заяв Реєстру та застосовувати власні правила оцінки вимог.
Рішення українського суду може стати вагомим доказом існування та розміру вимоги, але Конвенція не встановлює автоматичного перенесення присудженої національним судом суми до рішення Комісії. Остаточні правила мають визначити, яку доказову вагу матимуть національні рішення, як уникатиметься подвійне відшкодування та як враховуватимуться вже отримані виплати - страхові, бюджетні, гуманітарні або присуджені іншим органом.
Судові рішення, ухвалені до початку роботи Комісії, мають значення щонайменше у трьох вимірах. По-перше, вони виробляють стандарти доказування: право на актив, факт його втрати або пошкодження, причинний зв'язок і належний розрахунок не можуть залишатися декларативними. По-друге, вони дозволяють юридично зафіксувати вимогу до рф уже сьогодні. По-третє, вони виявляють головну системну проблему - виконання рішень і доступ до активів, на які може бути звернене стягнення.
Щоб вибудувати таку позицію, юристам потрібна не лише нормативна база, а й швидкий доступ до практики. В LIGA360 можна знайти правові позиції Верховного Суду та подібні справи, швидко розібрати судові рішення, а за допомогою AI-аналізу оцінити ймовірність виграшу справи ще до подання позову. А законодавство в системі оновлюється одразу після публікації та зберігає історію редакцій - це важливо, коли правила роботи Реєстру й майбутньої Комісії ще формуються.
Практичне значення Комісії для громадян, бізнесу та держави
Для громадян механізм створює перспективу перейти від фіксації особистої трагедії до індивідуального рішення про компенсацію. Йдеться не лише про житло: відкриті категорії охоплюють широкий спектр шкоди життю, здоров'ю, свободі, сімейним зв'язкам, майну та засобам до існування.
Для бізнесу Комісія потенційно важлива тим, що здатна розглядати не лише фізичне знищення активу, а й втрату контролю над майном, релокацію, повну втрату бізнесу та інші економічні наслідки. Водночас саме бізнесові вимоги можуть виявитися найскладнішими з погляду обчислення причинного зв'язку, оцінки майбутніх доходів, валютних показників і відокремлення воєнної шкоди від ринкових факторів.
Для держави та територіальних громад Комісія має забезпечити систематизацію колосальних інфраструктурних, екологічних, гуманітарних і бюджетних втрат. Це не лише питання відновлення окремих об'єктів, а й формування юридично верифікованого рахунку агресії.
Для міжнародного права значення механізму виходить за межі України. Якщо Комісія, Реєстр і фонд запрацюють як єдина система, буде створено модель масового розгляду вимог під час або невдовзі після активної фази міжнародного конфлікту. Однак її історичність визначатиметься не кількістю поданих заяв, а здатністю перетворити остаточні рішення на фактичні виплати.
Міжнародна компенсаційна комісія для України ще не розпочала роботу, але її правовий фундамент уже закладено. Україна ратифікувала Конвенцію, Реєстр приймає заяви в усіх передбачених категоріях, а підготовчий комітет формує процедурну та організаційну архітектуру майбутнього органу. Наступними критичними кроками є досягнення порогу ратифікацій і фінансової умови для набрання Конвенцією чинності, запуск Комісії та створення дієвого компенсаційного фонду.
Для потенційних заявників головний практичний висновок простий: чекати початку роботи Комісії не потрібно. Саме зараз варто подавати заяви до Реєстру у відповідних категоріях, системно збирати первинні докази, замовляти професійну оцінку збитків і зберігати повну історію вже отриманих виплат або судових проваджень.
Національні суди та Комісія не виключають один одного. Судове рішення може посилювати доказову позицію, тоді як Комісія покликана запропонувати спеціалізований міжнародний шлях визначення компенсації. Проте жоден із цих інструментів не замінює належного доказування, а рішення без джерела фінансування ще не є відшкодуванням.
Тому справжній зміст нового механізму полягає не лише у символічному утвердженні відповідальності агресора. Його мета - побудувати юридичний міст між зафіксованою шкодою, остаточним рішенням і реальною виплатою. Від міцності цього мосту залежатиме, чи стане компенсаційний механізм для України новим міжнародним стандартом справедливості.
