ПРАВОВА ПОДІЯ:
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 листопада 2015 року розглянув справу № 6-1967цс15 про стягнення боргу за договором позики.
ВПЛИВ НА БІЗНЕС:
Під час розгляду було сформульовано таку правову позицію. Відповідно до статті 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку саму суму коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та якості. Договір позики вважається укладеним із моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно з частиною другою статті 1047 ЦК, може бути надана розписка позичальника або інший документ, який засвідчує передачу йому позикодавцем певної грошової суми або певної кількості речей.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики в строк і в порядку, які передбачені договором.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дату отримання коштів.
У переглянутій справі з розписки, складеної 25 січня 2008 року, випливає, що 30 липня 2007 року в м. Києві відповідачем отримано від позивача 500 тис. доларів США для викупу земельної ділянки. Розписка про отримання коштів не містить зобов'язання щодо їх повернення. Таким чином, суди не встановили справжньої правової природи укладеного між сторонами договору й дійшли помилкового висновку про укладення договору позики.
ПРОТЕ:
При юридичному оформленні боргових зобов'язань юрособам все ж таки рекомендується використовувати надійніші документи, ніж звичайні розписки. Наприклад, договір позики.
