КЗпП не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 13 серпня 2020 року у справі № 127/16375/19. З повним текстом цього рішення можна буде ознайомитися у системі аналізу VERDICTUM. Це незамінний інструмент для юристів містить 85 млн судових рішень з господарських, цивільних, кримінальних та адміністративних справ, відображає історію проходження справ та подібні рішення. Швидко аналізуйте правові позиції Верховного Суду, моніторте розклад судових засідань та завантаженість суддів.
Обставини справи
Враховуючи моральні переживання та стрес, який позивач зазнав внаслідок прийняття щодо нього неправомірного рішення щодо звільнення, внаслідок бездіяльності Міноборони та КЕВ м. Вінниця, що виражається у невиплаті заробітної плати, а також внаслідок погіршення здоров`я, вважає, що він має право на відшкодування моральної шкоди.
Позивач просив стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду у розмірі 420 638,40 грн та солідарно стягнути з Міністерства оборони України та КЕВ м. Вінниці моральну шкоду у розмірі 360 547,20 грн.
Позиція ВС
ВС позов задовольнив, з огляду на таке.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
КЗпП не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.
Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
