Верховний Суд висловився щодо зарахування однорідних зустрічних вимог

Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.

Відповідні положення містяться у постанові КАС ВС 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15.

Обставини справи

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що судом апеляційної інстанції було повно встановлено обставини справи та відсутні порушення процесуального права, також правильно застосовано норми матеріального права, оскільки не було підстав вважати, що зобов'язання припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення першої та апеляційної інстанції у відповідній частині без змін.

Позиція ВС

Зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.

Із цього приводу Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановили, що припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором між позивачем та нерезидентом в особі "SOMERTON BUSINESS LIMITED" (Гонконг) не відбулось, оскільки строк виконання зобов'язань ПАТ "ДПЗКУ" перед "UNIFRONT IMPEX" LLP (Великобританія) по контракту від 05.08.2014 № EXP050814-2, за яким до "SOMERTON BUSINESS LIMITED" (Гонконг) перейшло право вимоги, не настав, а по контакту від 25.07.2014 N ЕХР250714-1 із компанією-нерезидентом "SOMERTON BUSINESS LIMITED" (Гонконг) між сторонами існує спір щодо виконання зобов'язань за ним.

Отже, суди дали правильну юридичну оцінку відсутності факту заліку однорідних зустрічних вимог між позивачем та фірмою "SOMERTON BUSINESS LIMITED" (Гонконг), оскільки такий був здійснений без врахування умов зовнішньоекономічного договору за яким "UNIFRONT IMPEX" LLP (Великобританія) мало право вимоги щодо позивача, а в подальшому таке право передало "SOMERTON BUSINESS LIMITED" (Гонконг), за якими строк виконання зобов'язання не настав.