Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у ст. 652 ЦК та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», однак загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.
У цій справі прокурор звернувся до суду з позовом до енергопостачальника про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу, укладеного за результатами проведення публічної закупівлі на вебсайті «Prozorro», а також стягнення безпідставно одержаних грошових коштів.
Прокурор зазначав, що внаслідок укладення протягом квітня - жовтня 2021 року вказаних додаткових угод реальна вартість 1 кВт/год електричної енергії зросла на 1,48 грн (тобто на 92 %), а її обсяг зменшився на 355 154,9531 кВт/год (тобто на 46,57 %). Це призвело до повного нівелювання результатів тендерної закупівлі.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що немає підстав вважати, що додаткові угоди укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», і відмовили в задоволенні позовних вимог повністю.
Велика Палата ВС зазначила, що із системного тлумачення норм ЦК, ГК та Закону «Про публічні закупівлі» зрозуміло, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Не пропустіть важливих змін щодо ваших договорів. Налаштуйте розширений моніторинг сторін з функціоналом CONTRACTUM у LIGA360. Отримуйте сповіщення про зміни у ЄДР, перевірки, відкриті провадження чи участь компаній у тендерах. Деталі за посиланням.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива в разі збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про вказану умову домовились. Якщо сторони договору про цю умову не домовлялися, то зміна ціни товару в бік збільшення в разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин у порядку ст. 652 ЦК, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договору або уклали його на інших умовах.
Також ВП ВС зазначила, що в будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, установлених у ст. 652 ЦК та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому разі не досягається мета Закону «Про публічні закупівлі», яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці для перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а надалі, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи це коливаннями ціни такого товару на ринку.
У цій справі сторони підписали ще 12 додаткових угод, за якими відбулося загальне збільшення ціни за одиницю електроенергії на 92 % від початкової ціни товару, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю.
З огляду на викладені висновки Велика Палата ВС вважає, що додаткові угоди до договору про постачання електричної енергії суперечать наведеним нормам ЦК та Закону «Про публічні закупівлі», тому підлягають визнанню недійсними.
Також оскільки зазначені додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем і відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватися додатком № 1 «Договірна ціна», підписаним сторонами при укладенні зазначеного договору.
Отже, вартість поставленої відповідачем електроенергії становить 1 121 772,32 грн. Проте споживач за вказаний обсяг спожитої електричної енергії сплатив 1 595 530,62 грн.
Грошові кошти в сумі 473 758,30 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала та відповідач зобов'язаний повернути їх споживачу за приписами статей 216 і 1212 ЦК.
За матеріалами ВС.
Більше 100 млн судових рішень є у LIGA360. Користуйся 35 фільтрами для пошуку й аналізу, швидко переглянь резолютивну частину, отримуй ланцюжки історії справи й подібні рішення. Обери вигідний тариф LIGA360 прямо зараз.
