Верховний Суд 5 жовтня 2026 року у справі № 340/333/25 залишив без задоволення касаційну скаргу ДПС у спорі з ФОП-перевізником, якому за результатами перевірки донарахували понад 2 млн грн ПДФО, військового збору і ПДВ разом зі штрафами. Суд підтвердив: перерахунок пального за галузевими нормами Мінтрансу не є доказом його нестачі.
Підприємець надавав послуги вантажних перевезень на 14 автомобілях 1989-2016 років випуску. Податковий орган узяв фактичний пробіг з актів списання, обрахував витрату за нормами Мінтрансу і визнав необґрунтованими витрати на 235 546 л дизельного палива за 2019-2020 роки. Різницю ДПС розцінила як використання пального поза господарською діяльністю, донарахувала ПДФО, військовий збір і компенсуючі зобов'язання з ПДВ. Суди двох інстанцій стали на бік платника, і в касації ДПС наполягала, що пальне було списане без підстав.
Які документи суди визнали достатніми для підтвердження власних норм витрат пального, як оцінено ситуацію, коли за обліком списано більше пального, ніж придбано, і що варто зробити до суду першої інстанції, щоб не програти через межі касаційного перегляду, - розбираємо в аналітиці в LIGA360.
Верховний Суд виходив з того, що Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43, є галузевими і не пройшли реєстрації в Мін'юсті, тож не визначають прав і обов'язків платників податків. Витрати на пальне визнаються на підставі первинних документів і не обов'язково дорівнюють нормативам. Платник обліковував пальне за власними нормами для кожного авто, підтвердженими подорожніми листами і ТТН на кожен виїзд, а до цих документів ДПС зауважень не мала. Слідом відпали і похідні донарахування.
Спори про списання пального після перевірок повторюються щороку, і заперечення на акт сильніші, коли під рукою актуальні позиції Верховного Суду. LIGA360 для бізнесу та державних органів поєднує судову практику, законодавство і фахову аналітику в одній системі. Спробувати LIGA360 можна за посиланням
