Суть справи: підприємство просило стягнути заборгованість за договором. Позивач вказав, що за усталеною практикою, що склалась між сторонами, більшість документів із відповідачем були підписані шляхом проставлення факсиміле. При цьому про його використання сторони письмово не домовлялись. Відповідач же заперечив проставлення свого підпису на документах за допомогою факсиміле.
Місцевий та апеляційний суди частково задовільнили позовні вимоги.
Однак колегія суддів Господарського суду ВС скасувала ці рішення і направила справу на новий розгляд до місцевого суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Верховний Суд вказав, що для закріплення юридичної сили факсиміле як особистого підпису необхідна письмова згода сторін. Вона може виражатись, зокрема, в укладеній між сторонами письмовій угоді, в якій вони погоджуються використання факсиміле і зразки справжнього та факсимільного підписів посадових осіб або представників сторін. В такому випадку засвідчені ним документи вважатимуться укладеними відповідно до вимог законодавства.
ВС зазначив, що існування усталеної практики використання факсиміле між сторонами без укладення письмової угоди не впливає на вирішення питання щодо правомірності його використання у випадках, коли інша сторона заперечує юридичну силу підписаного таким чином документу.
Відповідну постанову по справі № 910/4050/17 ВС прийняв 19.04.2019. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Отримати тестовий доступ у VERDICTUM можна за посиланням.
Раніше ми писали про те, що Верховний Суд визначив строк для оскарження дій чи бездіяльності виконавця.
