|
Олександр Дякулич |
В розвинених країнах антимонопольні органи - найбільший страх в очах недоброчесного бізнесу. Жодна податкова чи прокуратура й близько не мають подібних повноважень щодо накладення санкцій, як антимонопольники - штрафи за зловживання домінуючим становищем чи картельні угоди можуть сягати до 10% річного доходу, що потенційно є загрозливим для будь-якого бізнесу.
В українському суспільстві сприйняття Антимонопольного комітету України (АМКУ) дещо схоже. Пересічні громадяни, та навіть багато можновладців, сприймають АМКУ в якості «економічної прокуратури» чи «урядової дубини», виключним завданням якої є протидія зростанню цін на антисептики чи курячі яйця. Що, насправді, говорить про викривлене розуміння ключової ролі та завдань АМКУ.
Натомість, сьогодні АМКУ є чи не єдиною державною інституцією, яка має широкі повноваження щодо ініціювання та подальшого просування через вертикаль виконавчих органів влади та місцевого самоврядування регуляторних актів, що мають тектонічний вплив на дерегуляцію та демонополізацію цілих індустрій.
Однак український бізнес не використовує в повній мірі тих можливостей, що надаються законодавством АМКУ в питанні захисту та відстоюванні інтересів бізнесу шляхом запровадження рівних правил гри, усунення бар'єрів на ринку та підвищення інвестиційної привабливості вітчизняних індустрій. Потужний дерегуляційний потенціал АМКУ залишається недооціненим з боку бізнесу.
Найбільш яскраве свідчення дерегуляційної активності АМКУ - масштабна участь відомства в лібералізації оптового ринку електроенергетики. АМКУ був одним з основних драйверів процесу переходу ринку на нову модель в минулому році, та досі залишається активним реформатором даного ринку. До прикладу, всього через кілька місяців після запуску нового ринку, АМКУ надав галузевому міністерству, регулятору (НКРЕКП) та ключовим учасниками ринку обов'язкові рекомендації, в яких були зафіксовані перші суттєві адміністративні обмеження та регуляторні недоліки в роботі вже нового ринку, та запропоновано подальші кроки для зниження втручання держави в роботу ринку.
Звісно, лише ринками енергетики АМКУ не обмежується. Досить активним протягом минулого року АМКУ був на ринках транспорту - портових послуг, залізничних перевезень, авіації. Вказані ринки історично завжди були надзвичайно зарегульованими та непрозорими з відчутним ручним управлінням з боку держави. Говорячи про морські порти, не секрет, що в Україні портові збори економічно необґрунтовані та одні з найвищих у світі. Однак саме завдяки АМКУ дане питання вдалось зрушити з місця.
В лютому цього року АМКУ прийняв рішення, яким зобов'язав Міністерство інфраструктури розробити та затвердити прозору і недискримінаційну методику розрахунку портових зборів. Загальний процес прийняття такого довгоочікуваного рішення тривав майже сім років. І якщо все-таки дане рішення АМКУ буде належним чином виконано галузевими регуляторами, то на портову галузь чекатиме суттєва лібералізація, а українські порти та вітчизняні експортери стануть більш конкурентоспроможними на світових ринках.
Отже, наведені нещодавні приклади з діяльності АМКУ свідчать, що бізнесу задля ефективної дерегуляції ринків своєї присутності варто більш системно підійти до взаємодії з антимонопольним відомством. Проте зрозуміло, що АМКУ найчастіше лише перший етап або ж «тригер» в бюрократичному алгоритмі реалізації дерегуляційних ініціатив бізнесу - адже прийняття відповідних актів, методик і правил знаходиться в площині повноважень галузевих регуляторів, органів влади чи місцевого самоврядування.
Однак для того, щоб на результати реагування з боку АМКУ - тобто на реалізацію лише першого етапу всього подальшого «дерегуляційного алгоритму» не треба було чекати роками (що недопустимо в сьогоднішніх кризових реаліях, адже ручне й непрозоре регулювання держави щоденно наносить бізнесу мільйонні збитки), а результати такого реагування АМКУ мали прикладну цінність для бізнесу та не залишились виключно «на папері» - рекомендуємо учасникам ринку більш уважно підійти до використання наступних інструментів та вжиття відповідних кроків:
1. Об'єднувати зусилля та координувати власні активності щодо лібералізації ринків на базі авторитетних галузевих чи бізнес-асоціацій. Саме колективне звернення бізнесу в особі галузевої асоціації до АМКУ матиме більший ефект, оскільки підкреслить системність та важливість проблеми в діяльності ринку, яка потребує негайного вирішення.
2. Залучати до підготовки відповідних заяв та матеріалів до АМКУ профільних експертів та юристів з досвідом роботи в антимонопольній галузі. Для цього є дві причини.
По-перше, в умовах поточної обмеженості ресурсів АМКУ, чим ґрунтовніше та повніше будуть підготовлені відповідні аналітичні матеріали та документи, а також відразу і детально зазначені очікувані способи реагування з боку АМКУ на відповідну проблематику - тим скоріше можна очікувати на прийняття відповідних якісних рішень.
По-друге, навіть якщо учасники певного ринку достатньо активно відстоюють колективні інтереси галузі, часто вони «замикаються» всередині власної індустрії, та не знайомі з успішними практиками та прецедентами, які вже напрацьовані на інших ринках, та які варто брати на озброєння.
Крім того, не варто обмежуватись лише формальною письмовою комунікацією з АМКУ. Як свідчить досвід, ініціювання робочих консультацій з АМКУ, в ході яких є можливість наочно донести антимонопольникам суть проблематики - значно підвищить пріоритет і увагу відомства до такої проблематики.
3. Якщо усунення певних регуляторних обмежень знаходиться в трикутнику: галузь - АМКУ - галузеве міністерство (регулятор), і при цьому в галузевих регуляторів бракує мотивації для швидкого і ефективного вирішення проблеми - варто залучати до процесу Мінекономіки, тим самим розширюючи периметр відповідних стейкхолдерів, та надаючи новий імпульс інертним бюрократичним процесам.
Як приклад активної залученості Мінекономіки в дерегуляційні процеси можна навести підписання Міністром економіки від імені Уряду меморандуму з виробниками тютюнових виробів стосовно забезпечення стабільності на ринку та підтримки конкурентного середовища, який передбачає конкретні кроки спільної роботи учасників ринку та держави задля подальшої лібералізації галузі.
Так само варто тісніше координувати роботу з профільними комітетами Верховної Ради, коли проблематика ринків потребує свого вирішення в законодавчій площині.
4. Коли ж стає очевидно, що держава абсолютно не бажає змінювати статус-кво в певних галузях, що, до речі, трапляється дуже часто - адже ручне управління часто набагато зручніше, аніж прозорі та одинакові для всіх правила гри - у компаній з іноземним капіталом є додаткова можливість використання інструментів інвестиційного арбітражу проти необґрунтованих дій держави, які порушують права іноземних інвесторів.
Процедурі інвестиційного арбітражу завжди передує можливість добровільного врегулювання спору інвесторів з державою в особі Міністерства юстиції - що, якраз, може бути додатковим майданчиком для ефективного діалогу ринку з державою, увага до якого неминуче буде прикута з боку перших осіб держави та відповідних іноземних партнерів України.
Врешті даний процес покликаний стимулювати державні органи об'єктивно і неупереджено проаналізувати проблематику, перш ніж приймати остаточні необдумані рішення, що можуть потягнути завдання шкоди інтересам учасників, та не затягувати з прийняттям рішень, нагальних для дієвої дерегуляції відповідних індустрій.
5. Належне публічне висвітлення проблематики галузі, логіки дій учасників ринку та відповідних процесів і комунікацій з державними органами. Здається, тут все очевидно: в українській дійсності саме публічність має найбільш ефективний вплив на державну бюрократичну машину.
Однак, часто бізнес нехтує інструментами публічності, «консервуючи» тим самим проблематику всередині самої галузі та вузького експертного середовища, не доносячи широкому суспільству інформацію про позитивний економічний ефект власних дерегуляційних ініціатив. А відтак, за відсутності належного публічного висвітлення відповідних дерегуляційних ініціатив - і чутливість з боку державних органів до них буде невисокою.
Отже, в дерегуляційних ініціативах бізнесу саме АМКУ може бути найбільш ефективним партнером для бізнесу, який своїми рішеннями чи рекомендаціями окреслить всю подальшу дерегуляційну модель вирішення окремої проблематики певної галузі.
Однак, АМКУ - це фактично «палиця з двома кінцями». З одного боку, це дубина в руках держави, яка карає та накладає найбільші санкції. З іншого боку, як ми проаналізували вище - при професійному та системному підході, АМКУ може бути й ефективним творчим інструментом, за допомогою якого можна розбудовувати прозору та ліберальну архітектуру цілих індустрій.
Тому, коли ситуативна політична доцільність тяжіє до того, щоб неефективність та недосконалість роботи окремих ринків перекладати на учасників цих ринків, та диктує штрафувати таких учасників ринку на сотні мільйонів гривень - варто розуміти, що на певному етапі самі учасники ринку, можливо, недопрацювали та не використали на повну потужність весь дерегуляційний потенціал АМКУ.
Олександр Дякулич, Співголова комітету з питань конкуренції при Американській торговій палаті, Радник АО "Арцінгер", адвокат
Читайте також: Нові правила гри при рекламуванні фінансових послуг: антимонопольні ризики
Швидко готуйте власну позицію, щоб виграти в суді, та будьте в курсі всіх законодавчих новацій разом із LIGA360:АДВОКАТ.
ЛІГА:ЗАКОН пропонує комплекс IT-інструментів у єдиному робочому просторі LIGA360:АДВОКАТ.
Отримайте доступ до повної бази НПА і коментованих кодексів. Зручний пошук та аналіз бази із 85 млн судових рішень. Можливість в один клік обирати рішення із правовими позиціями ВС й отримати подібні рішення у справі. Доступний розклад судових засідань, моніторинг справ і засідань за десятками параметрів.
