Що потрібно знати про воєнний стан: топ рекомендацій для власників бізнесу

Останнім часом ситуація в Україні неупинно загострюється внаслідок нарощування Росією військової спроможності на наших кордонах. Генсек НАТО Єнс Столтенберг після позачергового засідання міністрів закордонних справ країн НАТО зауважив:

“Росія не припинила нарощувати військову міць, цей процес продовжується. Вони поступово збільшують кількість військ та засобів. Ми бачимо збройні підрозділи, артилерію, війська у бойовій готовності, засоби радіоелектронної боротьби, обладнання та багато військового потенціалу”.

Так чи інакше, країна перебуває у постійному стресі. Питання запровадження воєнного стану вкотре із новою силою постало і перед владою, і перед пересічними громадянами та бізнесом зокрема. З огляду на це, ми вирішили коротко та доступно описати все, що потрібно знати бізнесу про воєнний стан, а також чого чекати у випадку його запровадження, з тим щоб вовк, якого малюють, був більш окреслений, а від того - менш страшний.

Що таке воєнний стан та які його можливості

Воєнний стан - це особливий порядок життя країни або окремих її територій, який запроваджується з метою відвернення (усунення) загрози національній безпеці, територіальній цілісності, незалежності цієї країни.

Профільним нормативно-правовим актом, яким врегульовано більшість питань воєнного стану, є Закон України «Про правовий режим воєнного стану» (389-VIII).

Відповідно до цього Закону, особливий порядок життя країни (окремих місцевостей) під час воєнного стану полягає у наданні органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування надзвичайних повноважень, які би дозволили ефективно боротись із загрозою для держави.

До таких надзвичайних повноважень Законом, серед іншого, віднесено:

1) запровадження трудової повинності для працездатних осіб, не залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами, установами та організаціями на період дії воєнного стану;

2) використання потужності та трудових ресурсів підприємств, установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, зміна режиму їхньої роботи, проведення інших змін виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;

3) примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності для потреб держави;

4) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження руху громадян та транспорту;

5) заборони проведення масових заходів, зборів та демонстрацій різного характеру;

6) регулювання роботи ЗМІ, закладів культури, постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, поліграфічних підприємств, видавництв;

7) заборони торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;

8) встановлення особливого режиму у сфері виробництва та реалізації лікарських засобів, які мають у своєму складі наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори, інші сильнодіючі речовини;

9) вилучення у підприємств, установ і організацій навчальної та бойової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, сильнодіючих хімічних та отруйних речовин;

10) у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану вилучення у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян електронне комунікаційне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп'ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв'язку.

Всі ці заходи можуть безпосередньо торкнутися бізнесу в Україні у випадку запровадження воєнного стану. І хоча такі заходи є обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, однак на національному та міжнародному рівні вони вважаються тимчасовими та розумно необхідними для відвернення державної небезпеки, зокрема у випадку повномасштабної війни.

Порядок запровадження воєнного стану

Як вже було зазначено, воєнний стан може встановлюватись як на всій території України, так і на окремих її місцевостях. До речі, досвід запровадження воєнного стану в України вже є. Так, впродовж 1918 року на територіях Волинської, Чернігівської, Полтавської, Київської губерній, Херсонського, Катеринославського, Подільського повітів, а також в Одесі, Миколаєві, Києві було оголошено воєнний стан Гетьманом Скоропадським Павлом .

Цікаво, що рівно через століття (2018 р.) в Україні знову було запроваджено воєнний стан екс-президентом Порошенком Петром. Циклічність історичного досвіду є аксіоматичною.

Отже, як і сто років назад, воєнний стан в Україні запроваджується головою держави (наразі - Президентом України) шляхом видання указу. Пропозиції щодо введення воєнного стану на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України. Вказаний указ у негайному порядку підлягає затвердженню Верховною Радою.

Указ Президента України про введення воєнного стану, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.

Саме в цих нормативних актах і визначається перелік заходів, які будуть впровадженні на території із воєнним станом. Іншими словами - не всі заходи, визначені Законом України 389-VIII, будуть застосовані у випадку введення воєнного стану, а лише ті, в яких держава (в особі її очільників) відчуватиме потребу.

А чи можуть конфіскувати майно бізнесу?

Конфіскація майна є чи не найбільш гострим питанням про воєнний стан для бізнесу. І це виправдано. Так, примусове відчуження майна приватної власності є одним із можливих заходів, що можуть бути впроваджені державою. З цим нічого не вдієш, однак бути юридично підкованим варто.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України, однією із підстав припинення права власності є реквізиція майна. Саме цей термін, відповідно до чинного законодавства, є застосовним у випадках примусового відчуження майна під час воєнного стану.

Якщо коротко, то реквізиція майна під час воєнного стану це:

• вилучення майна в адміністративному, а не судовому порядку;

• перехід вилученого майна виключно у державну власність;

• підставою для переходу права власності є акт державного органу, а не договір;

• здійснення оцінки вартості вилученого майна в односторонньому порядку, а не за згодою сторін.

Згідно ч. 2 ст. 353 Цивільного кодексу України, в умовах воєнного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.

Наразі порядок реквізиції майна під час воєнного стану врегульовано Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (4765-VI). Відповідно до цього Закону алгоритм вилучення та відчуження майна повинен бути таким.

Військове командування за погодженням із міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради приймає рішення про примусове вилучення або відчуження майна.

Надалі уповноважені особи військового командування та (або) міської державної адміністрації або виконавчого органу відповідної місцевої ради, з'явившись до певної особи з метою вилучення майна, повинні представити власнику такого майна рішення про примусове вилучення або відчуження майна, а також документи на посвідчення повноважень вказаних осіб . Окрім цього, під час вилучення (відчуження) майна певної особи складається акт, який виготовляється за єдиним зразком. У ньому обов'язково повинні бути зазначені відомості про орган, що погодив (прийняв) рішення про примусове відчуження або вилучення майна; власника (законного володільця) майна; опис майна, достатнього для його ідентифікації; суму виплачених коштів (у разі попереднього повного відшкодування вартості майна).

Акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив (прийняв) рішення про примусове вилучення (відчуження) майна із скріпленням акту печатками військового командування та/або зазначених органів. У разі відсутності особи, у якої вилучається (відчужується) майно, або її законного представника під час складання акта про примусове вилучення (відчуження) майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове вилучення або відчуження майна. Примірник акта вручається під розписку особі, у якої відчужується або вилучається майно, або її уповноваженому представнику (вказане право гарантоване кожній особі, у якої буде вилучено (відчужено) майно, ст. 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).

Щодо вартості відчуженого майна. У разі примусового відчуження майна до складеного акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв'язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження. Слід зауважити, що саму оцінку повинні здійснювати професійні оцінювачі, а у випадку неможливості - органи державної влади та місцевого самоврядування. Якщо на момент складення акту особа не згодна із оцінкою вартості майна, така особа може залишити свої заперечення на зворотній стороні акту. Окрім цього, оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду.

Якщо ж все ж таки особа прийме рішення оскаржувати здійснену оцінку до суду, то варто пам'ятати про наступне. Навіть якщо втручання у право на мирне володіння своїм майном переслідує законну мету і здійснене в інтересах суспільства, воно завжди повинно забезпечувати справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово нагадував, що для того, щоб досягти справедливого балансу між вимогами приватного і публічного інтересу при вилученні майна, повинна бути «належна компенсація» вартості майна. У рішенні у справі «Lithgow and Others v. The United Kingdom» ЄСПЛ вказав, що вилучення майна без сплати суми, розумно пов'язаної з його вартістю, за загальним правилом, є непропорційним втручанням, яке не може вважатися виправданим згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак стаття 1 Першого протоколу також не гарантує права на повну компенсацію за будь-яких обставин, оскільки законні цілі суспільного інтересу можуть вимагати меншого відшкодування, ніж повної ринкової вартості відповідного майна (див. пункт 122 рішення).

Щодо порядку отримання компенсації за примусово відчужене майно. Для отримання наступної повної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна. За загальним правилом, така заява приймається, обліковується і розглядається за місцем відчуження майна військовим комісаріатом.

У заяві колишній власник або уповноважена особа повинна вказати такі відомості: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та по батькові (для фізичних осіб); місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); ідентифікаційний код (для юридичних осіб), реєстраційний номер облікової картки платника податків; реквізити банківського рахунка. Також слід додати копію акту про вилучення або відчуження майна та висновку про вартість майна на дату його оцінки. Вказана заява повинна бути розглянута протягом 10 днів з дати її подання, за результатами чого заявнику повинен бути наданий висновок про здійснення виплат для наступної повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану. Виплата повної компенсації здійснюється органами, що прийняли рішення про примусове відчуження майна, у порядку черговості оформлення висновків за рахунок і в межах коштів, передбачених у державному бюджеті. А це може бути тривалий процес…

Порядок повернення майна, що збереглося. Якщо після припинення воєнного стану реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. Тобто повернення такого майна відбувається лише за рішенням суду, що набрало законної сили. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна. Розумна плата за час користуванням реквізованим майном має встановлюватись за домовленістю сторін, а у випадку неможливості досягнення компромісу - судом. Слід зауважити, що правило про повернення реквізованого майна застосовується виключно стосовно речей, що є індивідуально визначеними; якщо речі є родовими, колишній власник не може вимагати повернення тієї самої кількості та того самого роду речей.

Замороження банківських рахунків: міф чи ймовірна реальність?

Відповідно до Положення про порядок здійснення безготівкових розрахунків в Україні в національній валюті в особливий період, затвердженого постановою правління НБУ № 577 від 23.12.2003 року, Національний банк України має право прийняти рішення про обмеження, зупинення здійснення безготівкових розрахунків у банках, які зареєстровані (або мають відокремлені підрозділи) у місцевостях, у яких введено воєнний стан. Окрім цього, Національний банк може прийняти рішення щодо здійснення безготівкових розрахунків тільки через визначені уповноважені банки.

До того ж, постановою Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію готівкового обігу і ведення емісійно-касових операцій у банківській системі в особливий період» 05.05.2018 року № 51 встановлені деякі правила щодо обігу готівкових коштів в межах особливого періоду, яким, зокрема, є і воєнний стан.

Так, відповідно до п. 37 постанови, Національний банк України має право вводити обмеження на зняття готівки підприємствами, організаціями, фізичними особами-підприємцями та населенням з поточних і вкладних рахунків.

Окрім цього, відповідно до п. 39 цієї постанови, підприємства, організації зобов'язані здавати готівку, що надходить до їх кас, у повному обсязі до залученого або уповноваженого банку в порядку і строки, що узгоджені з банком. Така готівка зараховується на поточні рахунки підприємств, організацій не пізніше наступного робочого дня. Ліміти залишення готівки в касі підприємства узгоджуються останнім з уповноваженим банком у випадку настання особливого періоду.

Уповноважені та залучені банки в особливий період здійснюють систематичний облік підприємств та організацій, які мають постійну готівкову виручку, а також видають останнім готівку для забезпечення потреб, що виникають під час їх функціонування та не суперечать законодавству України.

Вказані обмеження можуть бути введені Національним банком України у виняткових випадках та лише з метою безперебійного забезпечення економіки готівковими коштами в умовах особливого періоду.

Форс-мажору бути чи не бути?

Перше, на що сподіваються власники бізнесу у випадку запровадження воєнного стану, - це застосування положень про неможливість виконання своїх зобов'язань у зв'язку із форс-мажорними обставинами.

В 2014 р. та на початку 2015 р. в Україні гарно закарбувалась практика звільнення від відповідальності за невиконання цивільно-правових угод на підставі положень договорів про форс-мажорні обставини. Однак з часом цей підхід суттєво змінився, і ось що Вам потрібно знати про це.

Термін «форс-мажор» є іноземним, українським його аналогом є поняття «непереборних обставин», правовий статус яких визначено Цивільним кодексом України. Не всі негативні обставини для бізнесу можуть бути визнані форс-мажорними, а виключно ті, що (1) є непередбачуваними на момент укладення договору, (2) не залежать від волі сторін, (3) мають безпосередній вплив на можливість виконати договір.

В Україні відповідність обставин, які настали, критеріям форс-мажору оцінює Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати, які за результатом розгляду видають спеціальний сертифікат про засвідчення наявності форс-мажорних обставин.

І ось відповідно до останніх позицій фахівців торгово-промислових палат, запровадження воєнного стану не є, за загальним правилом, форс-мажорною обставиною. Форс-мажором можуть бути визнані лише ті випадки, коли особа не мала реальної можливості виконати свої зобов'язання саме внаслідок запровадження певних обмежувальних заходів під час воєнного стану і, при цьому, подала документи на підтвердження цього.

На цій же позиції стоїть і Верховний Суд, який у справі за позовом ТОВ «Агропромислове об'єднання «Старий Крим» до ПАТ «Фортуна-банк» зазначив, що

“Окупація території АР Крим Російською Федерацією та пов'язана із цим неможливість позивачеві здійснювати господарську діяльність не мають ознак надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку за кредитним договором, не перебувають у причинному зв'язку із неповерненням грошей за кредитним договором, а позивач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та неможливості запобігти збиткам позивача”.

Водночас, передбачення в договорах положень про форс-мажорні обставини є необхідним «захисним жилетом», який зайвим для Вас точно не буде. І у випадку, якщо ви переконані, що не маєте можливості виконати свої зобов'язання за договором у зв'язку із оголошенням воєнного стану, звертайтесь до торгово-промислової палати із проханням надати висновок про наявність форс-мажорної обставини. Цей документ допоможе підтримати Вашу позицію під час захисту прав у судовому порядку.

Топ рекомендацій для власників бізнесу

1. Спробуйте мінімізувати кількість контрагентів із Росії. У випадку повномасштабної війни ці зв'язки із високою ймовірністю будуть розірвані.

2. Якщо це можливо, створіть альтернативну (бажано онлайн) платформу для діяльності бізнесу. Це дозволить швидше адаптуватись у випадку евакуації населення.

3. Укладіть угоду про банківське обслуговування із надійним, на ваш погляд, банком. З огляду на можливе запровадження особливостей в обігу безготівкових та готівкових коштів це буде більше, ніж корисно.

4. У випадку вилучення майна вимагайте відповідного акту державного органу, у випадку відчуження - акту та документу про вартість майна на дату його оцінки. Інакше буде складно підтвердити факт реквізиції майна та наступної компенсації його вартості відповідно.

5. Якщо ви не згодні із оцінкою вартості вилученого майна, зазначте про це на зворотній стороні складеного акту, бажано із посиланням на документи щодо реальної вартості майна за наявності таких. А також не вагайтесь звертатись до суду. Лише суд може здійснювати правосуддя.

6. Створіть можливість взаємозаміни ключовими працівниками один одного. Трудова повинність може дати про себе знак.

7. У кожному договорі передбачайте положення про форс-мажорні обставини. Це буде «захисним жилетом».

8. Будьте готові до закриття кордонів, а значить і взаємодії із іноземними контрагентами. Спробуйте зосередити основні контрагентські відносини в межах країни.

І пам'ятайте: небезпечніше воєнного стану є війна, що стала причиною для його впровадження. Втім, як і до війни, до воєнного стану потрібно бути готовими. Сподіваємось, вказана стаття стане одним із кроків у цьому напрямку.