ТОП-10 судових рішень щодо захисту бізнесу в умовах війни

Захист економіки України - це гарантія її обороноздатності. Розуміючи це, органи державної влади намагаються максимально сприяти розвитку вітчизняного бізнесу. Не стали виключенням і органи судової влади.  

Аналізуючи судову практику, що склалась після 24 лютого 2022 року, можна побачити, що суди здебільшого стають на захист підприємців, навіть, коли для цього необхідно "заплющити очі" на дрібні правопорушення в їх діяльності.   

За останній рік Верховний Суд ухвалив чимало висновків, спрямованих на захист інтересів бізнесу. В умовах війни такі заходи є вкрай важливими, оскільки підприємницька діяльність в нашій державі як ніколи потребує підтримки.  

Висновки Верховного Суду в податкових спорах 

Висновок щодо вироку контрагента. Донедавна існувала судова практика, згідно з якою вирок за ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) означав незаконність всіх господарських операцій підприємства, навіть за умови їх належного документального підтвердження.   

Керуючись такою практикою, податкові органи автоматично нараховували податкові зобов'язання всім контрагентам фіктивних підприємств. Оскаржити такі нарахування в судовому порядку було майже неможливим.  

Наразі такий підхід змінено. 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 Велика палата Верховного Суду, розглядаючи позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, відступила від висновку Верховного Суду про те, що статус фіктивного підприємства несумісний з його легальною господарською діяльністю.  

Велика палата зазначила, що податковий орган повинен дотримуватись принципу індивідуальної відповідальності, адже порушення, допущені одним платником податків, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.  

Висновок щодо умислу при ухиленні від податків. Інший важливий висновок з податкових питань було закріплено у постанові Касаційного Кримінального Суду від 18.01.2022 по справі № 711/1481/20 (провадження 51-4897 км21).  

Розглядаючи зазначену справу, ВС звернув увагу на те, що несплата податку або сплата його в меншій сумі, сама собою не є достатньою підставою для визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України. Для кваліфікації дій особи як ухилення від сплати податку сторона обвинувачення має довести прямий умисел особи. Тобто необхідно довести, що особа розуміла наявність у неї обов‘язку сплатити податок  у повному розмірі, якого вона свідомо не виконала шляхом вчинення дій, спрямованих на ухилення від виконання такого обов‘язку.   

Розглядаючи справу № 711/1481/20, суд встановив, що голова правління та головний бухгалтер підприємства діяли добросовісно і не вчиняли жодних дій, спрямованих на навмисне введення в оману податкових органів. За таких обставин умисел цих осіб на ухилення від сплати податків недоведений, що виключає можливість притягнення їх до кримінальної відповідальності.  

Таким чином, Верховний Суд започаткував нові підходи в розгляді податкових спорів, підтримавши інтереси бізнесу та ускладнивши роботу податкової.  

Висновки Верховного Суду в договірних спорах 

Висновок щодо автоматичного продовження договорів оренди в період воєнного стану. В постанові Касаційного Господарського Суду від 23.04.2023 по справі № 917/565/22 суд зробив висновок щодо необхідності автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна у період воєнного стану.

Розглядаючи зазначену справу, суд встановив, що строк дії спірного договору оренди закінчився в червні 2022 року, орендодавець надсилав орендареві листи з відмовою у продовженні договору оренди, проте такі листи не містили обґрунтованих підстав. Оцінивши такі обставини, ВС дійшов висновку, що спірний договір оренди є продовженим в силу приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану". Не переконав Верховний Суд навіть той факт, що постанова КМУ набрала чинності вже після того, як орендодавець офіційно сповістив орендаря про припинення орендних відносин. 

Висновок щодо необхідності дотримання балансу інтересів при стягненні штрафних санкцій. Цікавий підхід застосував Верховний Суд під час розгляду спору щодо стягнення штрафу за невиконання договірних зобов'язань. 

В провадженні господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/20525/21 за позовом АТ "ДТЕК" до АТ "Укрзалізниця" про стягнення штрафу у розмірі 104 723, 60 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач стверджував, що Укрзалізниця неналежно виконала свої зобов'язання із своєчасної доставки вантажу. Рішенням господарського суду м. Києва від 20.05.2022 позов задоволено частково, стягнуто з Укрзалізниці штраф у розмірі 1 грн.  

Штрафні санкції були зменшені за ініціативою суду, з огляду на військові дії, які вплинули на діяльність Укрзалізниці.  

Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився, вказав, що військові дії однаково впливають як на позивача (АТ "ДТЕК"), так і на відповідача (АТ "Укрзалізниця") та ухвалив рішення про стягнення з АТ "Укрзалізниця" повної суми штрафу у розмірі 104 723, 60 грн.  

Переглядаючи справу в касаційному порядку, ВС КГС вирішив зберегти баланс інтересів сторін. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняв нове рішення про стягнення 50% від заявленої суми штрафу.  

Обґрунтовуючи таке рішення, ВС зазначив, що "до повномасштабної війни основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної діяльності".  

З огляду на такі обставини, ВС дійшов висновку, що стягнення з АТ "Укрзалізниця" повної суми штрафу у розмірі 104 723, 60 грн буде несправедливим. Як несправедливим буде і стягнення штрафу у розмірі 1 грн., оскільки АТ "ДТЕК" також є підприємством стратегічного значення, і нарівні з АТ "Укрзалізниця", є важливим для економіки України.  

З метою забезпечення інтересів обох сторін, ВС виніс Соломонове рішення, зменшивши заявлену суму штрафу на 50%, тобто до 52 361, 80 грн. 

Висновок щодо ознак форс-мажору. Виходячи з судової практики останніх років, сертифікат ТПП про форс-мажорні обставини не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом, з урахуванням інших обставин у справі (Постанови Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 911/589/21, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). 

Наприклад, в Постанові від 18.04.2023 року по справі № 922/1116/22 Верховний Суд оцінив не тільки наявність Сертифіката ТПП, яким засвідчено форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, але і інші обставини, що свідчать про неможливість виконання продавцем умов договору поставки у визначений строк. Суд врахував, що склад постачальника знаходився на території громади, яка з 24.02.2022 по 10.09.2022 перебувала у тимчасовій окупації. Крім того, суд врахував добросовісну поведінку постачальника, який, незважаючи на окупацію та воєнні дії, зміг повідомити покупця про неможливість вчасного постачання товару. 

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку що стягнення штрафу з постачальника буде несправедливим та надто обтяжливим.  

Висновки Верховного Суду у спорах щодо санкцій 

Заборона ведення бізнесу особам, що знаходяться під санкціями. Найбільше дискусій в судах наразі викликає реалізація Закону України "Про санкції". Закон "Про санкції" прийнятий 14.08.2014 з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності. 

Цей Закон передбачає, що санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність. В умовах російсько-української війни Закон спрямовано саме проти рф. 

В постаові від 20.06.2023 по справі № 640/16632/21 ВС КАС дійшов висновку, що господарська діяльність осіб, які перебувають під санкціями, явно не відповідає інтересам нашої держави, а тому не повинна заохочуватись державними органами. 

ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» намагалось отримати дозвіл на користування надрами в Житомирській області. Проте, їй було відмовлено, оскільки СБУ надало інформацію, що кінцевий бенефіціарний власник цієї юридичної особи перебуває під санкціями.  

Не погодившись з такою відмовою, ТОВ «МГЗК» звернулось до суду.  

Переглядаючи справу в касаційній інстанції, ВС КАС зазначив, що "намагання отримати в користування надра - національне багатство Українського народу - юридичною особою, стосовно кінцевого бенефіціара якої за інформацією Служби безпеки України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено інформацію про кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258-5 ККУ (фінансування тероризму) та щодо якої введено санкції відповідно до Закону № 1644-VII, явно суперечить інтересам держави в галузі національної безпеки, оскільки титанові руди є корисною копалиною загальнодержавного значення, а також через те, що вказана сировина має стратегічне значення, зокрема для військово-промислового комплексу". 

Отже, ВС КАС висловив чітку позицію, що перебування під санкціями несумісне із здійсненням господарської діяльності на території України. 

Водночас в іншій справі ВС КАС зазначив, що рішення про застосування санкцій не підлягає оскарженню в судовому порядку. 

Щодо неможливості скасування санкцій в судовому порядку. ВС КАС розглядав справу №  640/7408/20 за позовом народного депутата про скасування санкцій, які були застосовані до нього Указом Президента України від 21.06.2018 №176/208 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». 

Рішенням судів першої та апеляційної інстанції позов задоволено повністю. Мотивуючи своє рішення, суди виходили з того, що відповідачами не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для застосування до позивача спірних санкцій. 

Однак, переглядаючи справу в касаційному порядку, ВС КАС з такими висновками не погодився. 

В постанові від 30.05.2023 року ВС КАС встановив, що "судами першої та апеляційної інстанцій надано оцінку обґрунтованості застосування санкцій та фактично вирішено питання законності Указу Президента України, яким введено в дію рішення РНБО України щодо застосування до позивача санкцій. Водночас, законність застосування таких санкцій не може бути предметом розгляду місцевого адміністративного суду. Рішення про скасування санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування. Іншого порядку скасування санкцій чинне законодавство не передбачає". 

Враховуючи такі висновки, ВС КАС скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд. 

Висновки Верховного Суду з процесуальних питань 

Поновлення процесуальних строків. Не менш важливими є висновки Верховного Суду з процесуальних питань, оскільки вони гарантують підприємцям можливість поновлення строків на звернення до суду. 

В провадженні Хмельницького окружного адміністративного суду перебувала справа № 560/10129/22 за позовом ФОП до ГУ ДПС у Хмельницькій області про скасування рішення щодо застосування штрафних санкцій за несплату єдиного внеску. Рішенням суду у задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, ФОП вирішив оскаржити його в апеляційному порядку. Проте, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті провадження, посилаючись на те, що апелянт на один день пропустив строк подання апеляційної скарги.  

Переглядаючи справу, Касаційний адміністративний суд дійшов висновку, що позиція апеляційного суду була неправомірною. В постанові від 13.07.2023 КАС ВС зазначив, що "основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. З огляду на введення воєнного стану в Україні, відмова позивачу в апеляційному оскарженні судового рішення є неправомірною. На переконання Верховного Суду, в ситуації, що склалась, суд апеляційної інстанції задля забезпечення учаснику справи доступу до правосуддя повинен був урахувати ситуацію, яка склалась в результаті збройної агресії російської федерації проти України (зокрема, відключення світла в зимовий період, що значно ускладнює роботу представників фізичних та юридичних осіб, постійні повітряні тривоги та ракетні обстріли) та поновити строк на подання апеляційної скарги". 

Висновки щодо відшкодування збитків, завданих рф. Донедавна стягнення збитків з рф в судовому порядку було вкрай ускладненим, оскільки суди в таких спорах керувались принципом судового імунітету. 

Згідно з цим принципом пред`явлення позову до іноземної держави відповідно до статті 32 Віденської конвенції 1961 року можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів цієї держави. 

Після повномасштабного вторгнення Верховний Суд змінив свої погляди на судовий імунітет рф. 

Починаючи з квітня 2022 року, Касаційний цивільний суд у складі ВС сформулював підхід, згідно з яким рф у такій категорії справ не може користуватися судовим імунітетом. 

Зокрема, в Постанові від 14.04.2022 по справі № 308/9708/19 ВС КГС зазначив, що "у зв`язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства РФ в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України. З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв`язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним". 

Аналогічний підхід було продемонстровано в постанові ВС КЦС від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21. Верховний Суд звернув увагу, що "військова агресія та окупація Російською Федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Більше того, така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва Російської Федерації. Враховуючи зазначене, Російська Федерація не має підстав посилатися на імунітет для уникнення відповідальності за заподіяні збитки майну позивача. До таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167цс20" . 

Керуючись такими висновками ВС, Фермерське господарство "СЮ ЖНИВА" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до держави рф в особі Мін'юсту рф про відшкодування майнової шкоди у сумі 3 812 140 896, 11 грн. 

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок збройної агресії рф проти України, тимчасової окупації, оточення та протиправних дій на території Запорізької та Херсонської областей, а саме викрадення військовими держави-агресора зі складських приміщень врожаю, позивач зазнав збитків у заявленому розмірі. 

Господарський суд Запорізької області рішенням від 02.02.2023 позов задовольнив у повному обсязі. На виконання рішення було видано судовий наказ. 

Отже, процес щодо відшкодування шкоди з рф розпочато.  

Аналізуючи цьогорічні висновки Верховного Суду, можна стверджувати, що суди врешті відмовились від формалізму і стали більше орієнтованими на досягнення справедливості. Забезпечення балансу інтересів, захист бізнесу і підтримка економіки держави сьогодні є пріоритетними напрямками в роботі всіх державних органів, в тому числі і судових. Спостерігаємо за розвитком судової практики і сподіваємось, що такі підходи зберігатимуться і надалі.