Для початку дисклеймер щодо термінології. Кримінальний процесуальний кодекс України ("КПК України") не містить такого поняття як "арешт рахунку", але воно є загальновживаним та часто використовується у судовій практиці. Натомість закон оперує словосполученням "арешт майна". І коли ми кажемо "арешт рахунку", треба розуміти "арешт грошових коштів, які знаходяться на рахунку, відкритому у банківській установі".
Досить часто, суди (не тільки кримінальної юрисдикції) накладають арешт не на грошові кошти, а на рахунки. Або ж скасовують арешт не з грошових коштів, а з рахунків. З погляду термінології, це неправильно, але аргумент зацікавленої сторони, що це є достатньою підставою для скасування такого рішення, не витримує критики. Тому, розставляючи крапки над і, процитую висновок Верховного Суду зі справи № 753/9581/22, у якій брав участь:
"колегія суддів відхиляє доводи заявника щодо безпідставного зобов`язання головного державного виконавця зняти арешт не з коштів боржника, а з його рахунків, оскільки за відсутності на таких рахунках коштів, які підлягають примусовому зверненню стягнення, збереження арешту на рахунках в цілому є недоцільним та порушує права боржника на отримання винагороди за працю та право на соціальний захист (п. 77). Крім того, Верховний Суд неодноразово допускав можливість зняття арешту саме з рахунків боржника (п. 79)".
Між іншим, під час воєнного стану закон дозволяє накладати арешт не тільки судам, а й прокурору (п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України) - але виключно коли у слідчого судді відсутня об'єктивна можливість виконання повноважень. І про таку дію прокурор за першої можливості має повідомити прокурора вищого рівня та суд.
Якщо прокурор перебирає на себе повноваження суду безпідставно, то арешт підлягає скасуванню. Щобільше, у цьому випадку прокурор вчиняє дисциплінарний проступок і практика має приклади притягнення за це до відповідальності:
Ходаківський С.П., усупереч вимогам частини 3 та 4 статті 19 Закону № 1697-VII, статей 2, 9, 36, 615 КПК України, статей 5, 6, 11, 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, неналежно виконуючи свої службові обов'язки під час організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, за відсутності правових підстав та умов, про які зазначено у пункті 2 частини першої статті 615 КПК України, виконав повноваження слідчого судді щодо надання дозволів на проведення обшуків у вищевказаних кримінальних провадженнях. У порушення частини третьої статті 615 КПК України Ходаківський С.П. не вжив заходів щодо невідкладного, за першої можливості, повідомлення прокурора вищого рівня та суду, з наданням копій відповідних документів. Дії Ходаківського С.П. призвели до невиконання передбачених статтею 2 КПК України завдань кримінального провадження, зокрема в частині забезпечення, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
LIGA360 LEGAL SOLUTION - аналіз законодавства й практика правозастосування для кожного фахівця. Знайдіть нормативні документи, досліджуйте правові питання та звіряйтеся з експертами. Дізнайтеся більше переваг за посиланням.
За загальним правилом арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Проте, не всі ці підстави можуть бути використані для арешту рахунків. Так, грошові кошти на банківському рахунку не можуть вважатись речовими доказами, оскільки вони є індивідуально визначеними. Відповідна сума обліковується банком на рахунку під зобов'язання банку за дорученням власника рахунку перерахувати (зарахувати) кошти у межах такої суми. Така правова позиція викладена в ухвалі ВАКС від 19.09.2019 у справі № 760/18416/19:
Безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об'єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів. Тому накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.
Отже, накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів можна лише на готівкові кошти. Серед масиву грошових коштів на електронному рахунку слідчий просто не зможе відшукати конкретно ті гроші, які відповідають ознакам, переліченим у ст. 98 КПК України. Уявіть, що у вас є скриня з конкретними рідкісними монетами. Ви можете забрати саме ці монети як речові докази. Але якщо у вас є банківський рахунок з певною сумою грошей, ці гроші не є фізичними об'єктами і їх не можна виділити як окремі монети. Це як намагатися знайти конкретні рідкісні монети серед усіх можливих монет у всіх банках світу, де вони змішані з іншими грошима.
Тобто, арешт на рахунки законно можуть накласти для забезпечення конфіскації (як виду покарання або спеціальної) або для відшкодування шкоди чи стягнення отриманої неправомірної вигоди. І якщо у випадку зі спеціальною конфіскацією арешт можна накласти на рахунок будь-якої особи, то для накладення арешту на інших підставах, власник рахунку повинен бути причетним до кримінального провадження (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Разом із цим, слідчий суддя (суд) при накладенні арешту на рахунки, окрім правової підстави, повинен оцінити наявність обґрунтованої підозри, можливість спеціальної конфіскації майна, розмір шкоди, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту. Обґрунтованість такої оцінки впливає на підстави для скасування арешту.
Наприклад, якщо суд наклав арешт для забезпечення спеціальної конфіскації, а статті, за якими слідчий розслідує провадження, не передбачають можливості для її застосування - арешт необґрунтований. Якщо суд наклав арешт на рахунок особи для відшкодування шкоди, але особа не має статусу в кримінальному провадженні - арешт необґрунтований. Якщо суд наклав арешт для відшкодування шкоди, але цивільний позов ніхто не подавав - арешт необґрунтований.
Швидко потрібна правова позиція чи перелік подібних судових рішень? Спробуй LIGA360 для юриста та адвоката. Готуйся до судового засідання в один клік.
Частіше всього, про арешт рахунків особа дізнається по факту їх блокування в особистому банківському кабінеті. Виникає питання - як же зняти такий арешт?
Є два шляхи:
1) клопотання про скасування арешту в порядку ст. 174 КПК України до слідчого судді (суду);
2) апеляційна скарга на ухвалу про накладення арешту в порядку ст. 309 КПК України.
Слід врахувати, що арешт підлягає скасуванню (за клопотанням) якщо: a) у ньому відпала потреба або b) арешт накладено необґрунтовано. Обмежень щодо строків подання чи кількості таких клопотань закон не містить. Але щоб звернутись повторно і щоб це не було зловживанням, мають бути інші підстави для такого скасування.
Натомість ухвалу про накладення арешту можна оскаржити тільки один раз. І апеляційну скаргу потрібно подати протягом 5 днів з моменту отримання такої ухвали. Якщо є сумніви в дотриманні процесуальної процедури щодо ухвалення рішення про накладення арешту, законності та обґрунтованості такої ухвали, то варто обирати саме апеляційне оскарження.
До речі, досить довго ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту не можна було оскаржити, бо така ухвала не передбачена статтею 309 КПК України. Проте, в ухвалі від 23.01.2024 по справі № 569/19829/21 Верховний Суд сказав, що можна:
"ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або про відмову у такому скасуванні призводить до таких же правових наслідків, як і ухвала про арешт майна або відмову в арешті майна, тому положення пункту 9 частини 1 статті 309 у їх взаємозв`язку зі статтями 170, 173, 174 КПК передбачають право на апеляційне оскарження не лише ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому, а також і ухвали про скасування або про відмову у скасуванні арешту майна".
Тобто, якщо за клопотанням про скасування арешту ви отримаєте ухвалу про відмову, то її можна оскаржити та скасувати арешт в суді апеляційної інстанції.
Обираючи перший або другий шлях оскарження обмеження права власності, не варто подавати одночасно апеляційну скаргу та клопотання про скасування арешту, оскільки це може негативно вплинути на розгляд обох процесів. Рекомендую починати з апеляційного оскарження, а у разі відмови - звертатись до слідчого судді (суду) з клопотаннями про скасування арешту майна (ухвали по яким теж можна оскаржувати).
Тому алгоритм дій з моменту отримання інформації про арешт рахунків до їх зняття наступний:
1. подати заяву про надання копії ували про накладення арешту та за можливості ознайомитись з матеріалами справи (тут слід зазначити, що є суди (наприклад, ВАКС), які не дають матеріали таких справ для ознайомлення, мотивуючи це тим, що вони містять відомості досудового розслідування. Тому без дозволу слідчого діла не буде. Зрозуміло, що слідчі такі дозволи не дають. Але це обмеження магічним чином зникає в судах апеляційної інстанції);
2. отримати ухвалу;
3. оскаржити ухвалу протягом 5 днів з дня її отримання;
4. ознайомитись з матеріалами справи та за потреби подати додаткові пояснення;
5. у разі відмови на п. 3 - подати слідчому судді клопотання про скасування арешту;
6. у разі відмови на п. 5 - оскаржити ухвалу;
7. у разі отримання ухвали про скасування арешту - подати її до банку, у якому відкритий арештований рахунок.
Набуває поширення негативна практика, коли слідчий після скасування арешту - звертається з повторним клопотанням про його накладення. У випадку, якщо клопотання стосується вилученого майна, то такий "повторний захід" є просто-таки незаконним (ч. 5 ст. 171 КПК України). А якщо клопотання стосується повторного арешту рахунків на однаковій підставі - це однозначно зловживання процесуальними правами, яке подекуди навіть може містити ознаки кримінального правопорушення. Ще одна аналогія: уявіть, що вас зупиняє поліцейський і штрафує за перевищення швидкості, але суд скасовує штраф. Тоді той самий поліцейський знову зупиняє вас і намагається виписати такий самий штраф за те саме порушення, яке вже було скасовано. Абсурд? Згоден.
Тому закликаю не толерувати таку поведінку та реагувати у законний спосіб - ініціювати притягнення до дисциплінарної або кримінальної відповідальності.
Як висновок, закон передбачає можливості для оскарження обмеження права власності, зокрема арешту рахунку. Ефективність такого оскарження залежить зокрема від підготовки правової позиції власника та об'єктивне дотримання слідчим суддею (судом) мети кримінального провадження.
В'ячеслав Коломійчук, старший адвокат практики White-Collar Crime, Compliance & Investigations у Miller Law Firm
