Захист комерційної таємниці підприємства

В умовах ведення сучасного бізнесу кожний бізнес намагається здійснити впровадження інноваційних та нових підходів, як у своїй господарській діяльності так і у сфері внутрішнього управління.  

У будь-якому бізнесі працівники, менеджери, контрагенти та партнери здійснюють комунікацію шляхом обміну інформації та напрацювань. Досить часто працівники після звільнення або контрагенти після завершення взаємовідносин можуть використати отриману інформацію у власних корисливих цілях. Дані дії можуть негативно вплинути на комерційну діяльність підприємства та призвести до втрати прибутків або до понесення збитків. 

Тому варто досить серйозно приділити увагу захисту інформації яка перебуває у володінні підприємства, створити дієві механізми які допоможуть вам запобігти поширення комерційної таємниці. Дані механізми повинні бути ефективними та мати належне регулювання всередині підприємства. 

Визначення комерційної таємниці. 

Чинне законодавство визначає комерційну таємницю - інформацією, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ч. 1 ст. 505 Цивільного кодексу України). 

Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (ч. 2 ст. 505 Цивільного кодексу України). 

Тобто, комерційна таємниця може міститись у договорах, звітах, листуванні, бухгалтерських документах та інших документах, що містять інформацію про діяльність підприємства.  

Це може бути:  

• інформація про технології виробництва;  

• склади продуктів;  

• методи діяльності;  

• інновації, винаходи тощо;  

• бізнес-плани;  

• стратегії;  

• маркетингові розробки;  

• інформація про клієнтів;  

• методи продажу;  

• умови співпраці з контрагентами;  

• характеристики продуктів;  

• дослідження;  

• розробки;  

• тестування продуктів, послуг тощо. 

Однак потрібно врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України № 611 від 09.08.1993 визначено перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці. Зокрема, комерційну таємницю не становлять: 

• установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами; 

• інформація за всіма встановленими формами державної звітності; 

• відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями чи посадами, а також про наявність вільних робочих місць; 

• документи про сплату податків і обов'язкових платежів; 

• інформація про забруднення навколишнього, природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків; 

• документи про платоспроможність; 

• відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю; 

• відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню. 

Підприємства зобов'язані подавати перелічені у даній постанові відомості органам державної влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особами відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою. 

Слід зазначити, що дана постанова є досить архаїчною, адже прийнята більше 30 років тому, однак вона є чинною, тому у господарській діяльності необхідно враховувати дані обмеження.  

Комерційна таємниця, як об'єт інтелектуальної власності. 

Національне законодавство визначає комерційну таємницю як об'єкт інтелектуальної власності та визначає майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю, при цьому такі майнові права інтелектуальної власності належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею (ст. 506 Цивільного кодексу України). 

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є: 

• право на використання комерційної таємниці; 

• виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; 

• виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; 

• інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. 

Варто врахувати, якщо ваша комерційна таємниця може бути захищена як інший об'єкт інтелектуальної власності, як винахід, корисна модель чи промисловий зразок, необхідно вжити заходів щодо реєстрації відповідного права у встановленому законом порядку.  

Організація захисту комерційної таємниці на підприємстві. 

Щодо питання безпосереднього захисту комерційної таємниці, то національне законодавство не встановлює обов'язкової форми та порядку такого захисту, однак визначає, що така таємниця має бути захищеною та не має бути легкодоступною.  

У зв'язку з цим підприємству необхідно вжити заходів щодо забезпечення захисту комерційної таємниці, адже охорона такої інформації повністю покладена на підприємство. Підприємства повинні використовувати всі доступні методи для захисту комерційної інформації, як фізичні, програмні та юридичні. 

Фізичні методи це сейфи, замки, закриті приміщення, тощо. Програмними методами є захищенні системи зберігання даних, сервери, захищене програмне забезпечення, паролі тощо. 

Юридичні методи полягають у розробці та запровадженні локальних політик захисту комерційної таємниці, укладення договорів про нерозголошення комерційної таємниці з працівниками підприємства, підрядниками та контрагентами, зазначення окремого розділу у договорах про надання послуг, виконання робіт щодо конфіденційної інформації та комерційної таємниці. 

Основним аспектом захисту комерційної таємниці є систематизація та класифікація такої інформації, розподіл її за рівнями або значенням та надання доступу до такої інформації окремій категорії працівників, контроль передачі такої інформації. 

Система захисту комерційної таємниці має бути цілісною та систематизованою, вона має включати: 

• визначення та фіксацію інформації, яка є комерційною таємницею; 

• систематизацію такої інформації за рівнями або значеннями; 

• створення локального документу на підприємстві, що регулює порядок та обмеження використання комерційної таємниці, заборону працівниками на розголошення комерційної таємниці (політика, положення тощо); 

• особисте ознайомлення працівників із таким локальним документом при прийнятті на роботу та із всіма змінами, що вносяться у такий документ; 

• укладення договорів про нерозголошення комерційної таємниці з працівниками підприємства; 

• договори які укладає підприємство з третіми особами мають містити застереження щодо недопустимості розголошення комерційної таємниці; 

• контроль дотримання працівниками положень щодо нерозголошення комерційної таємниці. 

Форми захисту прав на комерційну таємницю та відповідальність за розголошення. 

Існують дві форми захисту прав на комерційну таємницю - адміністративну та судову. 

Адміністративна форма полягає у зверненні до Антимонопольного комітету України. Антимонопольний комітет України розглядає питання недобросовісної конкуренції, в тому числі і розголошення комерційної таємниці. 

Статтею 17 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачено, що розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без дозволу особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням відповідних обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання. 

Накладення штрафу здійснюється відповідно до ч. 3-7 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».  

Щодо судової форми захисту, то національне законодавство встановлює цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність за розголошення комерційної таємниці. 

Цивільно-правова відповідальність полягає у зверненні до суду з метою стягнення штрафних санкцій, що були передбачені у відповідному укладеному договорі за розголошення комерційної таємниці або з метою стягнення збитків чи упущеної вигоди. В даному випадку важливо довести реальність існування такої упущеної вигоди. 

Дисциплінарна відповідальність. Національне трудове законодавство не встановлює відповідальності за розголошення комерційної таємниці, однак якщо на підприємстві було впроваджено локальний документ, що регулює порядок взаємодії з комерційною таємницею, її розголошення може бути кваліфіковано, як порушення трудової дисципліни. 

Адміністративна відповідальність. Частиною 3 ст. 164-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за отримання, використання, розголошення комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця. Дане порушення тягне за собою накладення штрафу від дев'яти до вісімнадцяти неоподатковуваних доходів громадян. 

Кримінальна відповідальність. Статтею 232 Кримінального кодексу України передбачено, що умисне розголошення комерційної, банківської таємниці або професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єкту господарської діяльності, - карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 

Для забезпечення захисту комерційної таємниці підприємство має вжити низку заходів з метою запровадження чіткого та структурованого механізму. Адже у разі фіксування та систематизації «руху» комерційної таємниці підприємство може вберегти себе від непромірного витоку таємниці та захистити свої порушені права.