|
Чи є оскарження рішення Ради національної безпеки і оборони України належним способом захисту права особи, щодо якої застосовано санкції?
У санкційних справ дуже часто виникають такі випадки коли особа до якої застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України «Про санкції» подає адміністративний позов щодо скасування протиправного рішення саме до Ради національної безпеки і оборони України далі - РНБО України) але на практиці це не зовсім так з огляду на таке.
Положеннями статті 107 Конституції України визначено, що Рада національної безпеки і оборони України є координаійним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. РНБО України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Головою РНБО України є Президент. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента.
Тобто набрання юридичної сили рішень РНБО України відбувається лише після його введення в дію Указом Президента України. Не дотримання такої процедури набуття юридичної сили рішення РНБО України фактично робить його неможливим бути предметом адміністративного оскарження. Тобто рішення РНБО України не може юридично існувати без Указу Президента України, і оскарженню підлягає передусім ухвалений акт індивідуальної дії глави держави.
З огляду на це, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 9901/405/19 зробила наступний правовий висновок: « 69. Відповідно до приписів частини третьої статті 10 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» рішення РНБО вводяться в дію указами Президента.
70. За змістом такого формулювання у цьому Законі дії Президента не є суто церемоніальними, інакше закон міг би передбачати інше формулювання, наприклад про те, що рішення РНБО підписуються Президентом.
71. Таке формулювання як «введення в дію» та, більш того, необхідність видання із цього приводу спеціального акта - указу Президента, означає, по-перше, що без таких дій Президента рішення РНБО саме собою чинності не набирає; по-друге, що Президент має дискрецію у питанні введення чи не введення такого рішення в дію, видання чи не видання відповідного указу. Необхідність розсуду з боку Президента при реалізації цього повноваження й означає здійснення ним аналітичної діяльності у вигляді оцінки доцільності, законності й обґрунтованості прийняття такого рішення.
72. Такий самий висновок можна зробити і з аналізу тексту норми пункту 2 статті 13 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України», яка передбачає таку діяльність Президента, як розгляд проектів актів про введення в дію рішень РНБО.».
Виходячи з вище зазначеного, можна зробити наступний висновок про те, що фактично реалізація наміру про застосування санкцій до санкційної особи фактично відноситься до компетенції Президента України, який є головую РНБО України, і саме наявність його Указу є предметом адміністративного оскарження (актом індивідуальної дії щодо санаційної особи).
Дані твердження також знайшли своє обґрунтування у правовому висновку постанови Верховного Суду від 16 грудня 2021 року справа № 280/5208/21 у якому Верховний Суд зазначив наступне: « 33. Зазначений висновок підтверджує викладений вище висновок щодо набуття правового значення рішенням Ради національної безпеки і оборони України після введення його в дію указом Президента України, який відповідно до викладених вище приписів частини 1 статті 5 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» є головою Ради національної безпеки і оборони України, тобто визначені у рішенні Ради національної безпеки і оборони України санкції, фактично застосовуються указом Президента України, оскарження якого є належним способом захисту права особи, щодо якої застосовано санкції.
34. Водночас справи, зокрема щодо оскарження актів Президента України підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції (частина 4 статті 22 КАС України).
35. Таким чином викладені обставини свідчать про неможливість оскарження саме рішення Ради національної безпеки і оборони України до суду як окремо, шляхом звернення до суду, так і шляхом заявлення окремої позовної вимоги, оскільки з огляду на викладені вище приписи законодавчих норм, воно не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні приписів пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України і відповідно не дозволить ефективно захистити та відновити (за наявності порушень) права особи, щодо якої застосовано санкції, що не відповідає завданням адміністративного судочинства.».
Більш того, треба звернути увагу на саму процедуру прийняття рішень РНБО України щодо застосування санкцій до особи, так як на практиці дана процедура не є прозорою, чіткою та законною, що вже тільки на стадії прийняття рішення РНБО України, яке у подальшому вводиться у дію Указом Президента України, робить дане рішення незаконним, протиправним та таким, що порушує права та законні інтереси санкційних осіб.
Відповідно з прийняттям закону України «Про санкції» в серпні 2014 року, були внесені зміни в Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України», а саме частиною третьої статті 2 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» визначено, що порядок роботи Ради національної безпеки і оборони України встановлюється цим Законом та Регламентом Ради національної безпеки і оборони України, в попередній редакції.
При цьому починаючи з 2014 року до сьогодні Регламент РНБО України так і не був прийняти та затверджений.
Замість цього Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо застосування санкцій» від 13 липня 2023 № 3223-IX, були внесені зміни в частину третю статті 2 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України», яким встановили, що Порядок функціонування Ради національної безпеки і оборони України встановлюється тільки Законом.
Регламент РНБО України, як і будь-який регламент діяльності суб'єкта владних повноважень, мав би визначати сукупність норм-правил, які регулюють внутрішні правові процедури діяльності РНБО України, організаційні засади діяльності РНБО України; порядок організація роботи членів?РНБО України; порядок роботи з документами; надання матеріалів; їх обговорення; процедуру прийняття рішень; протоколювання та стенографування засідань тощо.
При цьому законодавець, замість того, щоб прийняти Регламент, який би визначав порядок функціювання РНБО України, взагалі виключив з Закону один з обов'язкових законодавчо визначених нормативно-правових актів, що ставить під сумнів законність прийняття таких рішень РНБО України, які у подальшому набирають чинності після введення їх у дію Указами Президента України.
Як знайти подібні судові рішення в один клік? Нова LIGA360 миттєво аналізує мільйони судових справ і обирає кейси саме для вас! А ще ви знайдете все пов?язане законодавство та аналітику від експертів. Замовте презентацію прямо сьогодні.
Чи існує позитивна судова практика скасування Указів Президента України щодо застосування санкцій до осіб?
Наразі судові рішення, які були прийняті Верховним Судом по даним категоріям справ щодо громадян України та юридичних осіб, які зареєстровані за українським законодавством не мають ні одного позитивного рішення щодо осіб до яких були застосовані санкції, а скасування у судовому порядку указів Президента України про введення в дію санкцій є завданням для особи, щодо якої застосовані санкції, майже нездійсненним, а санкції є політичним інструментом.?
Так, наприклад недавно Верховний Суд своїм рішенням від 26 червня 2024 року у справі № 9901/425/21 задовольним позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пробайк Плюс» та визнав протиправним та скасував Указ Президента України від 21 квітня 2021 року №169/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в частині пункту 92 додатку 2, відповідно до якого застосовано санкції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пробайк Плюс» , а саме: « Суд дійшов висновку, що відповідач і треті особи, які беруть участь у справі на стороні відповідача, не виконали процесуального обов`язку доказування перед судом правомірності своїх рішень та не довели належними, допустимими та достовірними доказами наявності правових підстав для ініціювання та накладення на позивача санкцій, уведених у дію оспорюваним Указом. З цих підстав позов слід задовольнити.».
Про те, Велика Палата Верховного Суду своєю постановою від 28.01.2025 року задовольнила апеляційні скарги Президента України та Служби безпеки України та скасувала рішення суду першої інстанції від 26 червня 2024 року у справі № 9901/425/21.
Тобто, для санкційної особи скасування санкцій на національному рівні майже є нездійсненною метою та засобом захисту порушених прав та законних інтересів.
Єдине що залишається такій особі - це звертатись для захисту свої порушених прав до Європейського суду з прав людини.
Ще одне позитивне рішення 10 лютого 2025 року у справі № 990/176/23 було прийняте Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду щодо громадянина Французької республіки до якого були застосовані санкції у якому суд зазначив наступне: « Суд дійшов висновку, що відповідач і треті особи, які беруть участь у справі на стороні відповідача, не виконали процесуального обов`язку доказування перед судом правомірності своїх рішень та не довели належними, допустимими та достовірними доказами наявності правових підстав для ініціювання і застосування до позивача санкцій, уведених у дію оспорюваним Указом. У зв`язку з цим Суд приходить до переконання про визнання із зазначених вище підстав протиправним та нечинним Указу Президента України від 19 лютого 2023 року № 82/2023 в частині, що стосується позивача. ».
Проте, що стосується громадян України та юридичних осіб зареєстрованих за українським законодавством, то судова практика навпаки залишається негативною щодо захисту їх прав та законних інтересів, що робить санкції, які застосовуються до своїх же громадян «небезпечним політичним інструментом».
Також, можна навести наступну судову практику Верховного Суду хоч і не на користь підсанкційних осіб:
1. Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 910/2529/22 (щодо скасування Наказу Міністерства юстиції України про задоволення скарги Служби безпеки України щодо скасування реєстраційних дій державного реєстратора).
2. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року справа № 9901/405/19 (Провадження № 11-203заі20).
3. Постанова ВП ВС від 6 липня 2023 року у справі № 9901/376/21.
4. Постанова ВП ВС від 6 липня 2023 року у справі № 9901/635/18.
5. Постанова ВП ВС від 27 серпня 2024 року у справі № 800/162/16.
Нечіткість викладення в законодавстві підстав для застосування санкційного режиму потребує ефективного судового контролю, щоб не допустити порушення стандартів Конвенції та убезпечити державу від можливих звернень до ЄСПЛ у майбутньому.
Трясов Данило Андрійович - адвокат Attorneys at Law «Leshchenko & partners»
Найповніше досьє контрагентів - в новій LIGA360. Понад 55 санкційних списків, 300 реєстрів та відкритих джерел, 120 тис. медіаджерел, 116 млн судових рішень. Контролюйте всі види ризиків та загрози! Залиште заявку на персональну презентацію.
