Зайняття керівної посади на підприємстві є дуже привабливим з точки зору особистого кар'єрного росту. Поряд із цим, свавільне трактування правоохоронцями змісту службових повноважень знецінює будь-яку доброчесність керівника та може призводити до надмірного безглуздого формалізму в роботі підприємства. В даній статті пропонується розглянути певні кейси судової практики, які характеризують відповідальність вищевказаних осіб.
Керівник підприємства як спеціальний суб'єкт кримінального права
Керівник підприємства є суб'єктом вчинення кримінального правопорушення - службовою особою, поняття та ознаки якої встановлені статтею 18 Кримінального кодексу України.
Так, керівникам підприємств, як службовим особам, притаманні такі ознаки як постійне чи тимчасове обіймання посад, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Під організаційно-розпорядчими обов'язками слід розуміти обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Адміністративно-господарськими функціями є обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізорів та контролерів тощо.
З вищевказаного можна дійти висновку, що організаційно-розпорядчі функції характеризуються ознакою підлеглості щодо певного кола осіб, які повинні виконувати розпорядження особи, тобто відносини складаються між певними особами. Прикладом при притягненні до кримінальної відповідальності є видання керівником розпоряджень своїм підлеглим з метою досягнення певного злочинного наміру.
Адміністративно-господарські функції можуть бути не пов'язані ознаками підлеглості і стосуються виключно використання повноважень щодо розпорядження майном, які використовуються для власного збагачення або збагачення третіх осіб. Прикладом може бути безпідставне списання паливно-мастильних матеріалів підприємства з подальшим його оберненням на свою користь, розпорядження коштами підприємства у власних інтересах або інтересах третіх осіб.
Виконання саме цих функцій і є характерним для кримінальної відповідальності керівника підприємства.
Справа № 172/689/18 щодо керівника територіального відділення ПАТ «Державний ощадний банк України» за ч. 4 ст. 191 КК України
Керуюча територіально відокремленим безбалансовим відділенням філії Дніпропетровського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України» обвинувачувалася у тому, що заволоділа грошовими коштами банку у великому розмірі на загальну суму 202 199,12 грн, які перебували на рахунках клієнтів банку шляхом зняття їх у банкоматі.
Вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2024 року керуючу визнано винуватою за ч. 4 ст. 191 КК та призначено реальне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади у банківських установах на строк 2 роки.
Вказаний вирок залишений без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року.
Сторона захисту не погодилася з вироком і звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, яка була обгрунтована:
недоведеністю винуватості засудженої поза розумним сумнівом;
відсутністю корисливого мотиву, оскільки засуджена повернула на рахунки клієнтів грошові кошти, а тому наслідки для банку відсутні;
відсутністю великого розміру шкоди як кваліфікуючої ознаки за ч. 4 ст. 191 КК;
засуджена не мала умислу на безповоротне обернення коштів на свою користь, маючи на меті тимчасове використання грошових коштів, що виключає ознаки ст. 191 КК;
наявністю порушень процесуального права.
Колегія касаційного кримінального суду ВС у постанові від 22 квітня 2025 року не погодилася з вказаними аргументами та вказала на те, що має місце факт вилучення грошових коштів із банківських рахунків особою, яка зловживала своїм службовим становищем. Встановлення даної обставини достатньо для інкримінування особі складу злочину, передбаченого ст. 191 КК.
В даному кейсі вирішальним для кваліфікації за ст. 191 КК є саме перебування особи на посаді керівника та заволодіння коштами саме шляхом зловживання службовим становищем.
Як знайти подібні судові рішення в один клік? Нова LIGA360 миттєво аналізує мільйони судових справ і обирає кейси саме для вас! А ще ви знайдете все пов?язане законодавство та аналітику від експертів. Замовте презентацію прямо сьогодні.
Справа № 404/6810/20 щодо генерального директора ПП “Сіті Буд Плюс” за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України
Обвинувачення стосувалося обставин виконання робіт, які здійснювалися на підставі договору від 25 липня 2017 року укладеного між Центрально-українським національним технічним університетом та Приватним підприємством «Сіті Буд Плюс» в особі керівника підприємства.
Сторона обвинувачення стверджувала, що генеральний директор ПП «Сіті Буд Плюс» вказав у документах, складених на виконання договору, недостовірні дані щодо закупки обладнання. Таким чином, вказаний керівник заволодів шляхом зловживання своїм службовим становищем коштами в сумі 120 655,99 грн.
Кіровський районний суд м. Кіровограда вироком від 05 жовтня 2022 року виправдав керівника підприємства за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 191 та частиною 1 статті 366 КК України, оскільки обвинувачення не довело наявності в його діянні складу цих злочинів.
Кропивницький апеляційний суд погдився з рішенням суду першої інстанції та залишив вирок без змін.
Вирок переглядався в суді касаційної інстанції за ініціативою сторони обвинувачення. В постанові Верховного Суду від 16 квітня 2024 року суд зазначив, що хоча керівник підприємства і був службовою особою, його службові повноваження обмежувались лише управлінням майном, яке перебувало у володінні ПП «Сіті Буд Плюс», не маючи можливості управляти або розпоряджатися майном ЦНТУ.
В даному випадку сторона обвинувачення не довела такого обов'язкового елементу злочину як зловживання службовими повноваженнями, що стало підставою для виправдання особи за пред`явленим їй обвинуваченням у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 191 КК.
Також показовими є висновки Верховного Суду в частині виправдання керівника підприємства за ч. 1 ст. 366 КК (службове підроблення) щодо внесення до документів недостовірних відомостей щодо вартості обладнання. Суд зазначив наступне:
відповідно до статей 10 та 11 Закону України «Про ціни та ціноутворення» суб'єкти господарювання під час господарської діяльності використовують вільні ціни, які встановлюються ними самостійно за згодою сторін на всі товари;
продавець (підрядник, постачальник) на власний розсуд визначає ціну відчужуваного ним товару або послуги, а покупець чи замовник вирішує, чи влаштовує його запропонована продавцем ціна, після чого вони узгоджують ціну товару або, якщо не дійшли згоди про істотні умови договору, не укладають відповідний договір;
сторона обвинувачення не довела, що зазначена в згаданих нею документах вартість змонтованого устаткування не відображає заявлену підрядником і погоджену замовником вартість;
у цьому кримінальному провадженні між юридичними особами було укладено договір на виконання робіт, до вартості яких включено монтаж устаткування.
Даний кейс є яскравим прикладом розмежування злочину, як суспільно-небезпечного діяння керівника, і дій керівника підприємства як учасника цивільно - правових відносин виникаючих між сторонами договору.
Справа № 991/8783/21 щодо пособництва керівника юридичної особи приватного права у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України
Стаття 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем:
особами, які здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування;
особами, які обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій.
Буквально розуміючи зміст приписів ст. 364 КК, дії керівника юридичної особи приватного права, не можуть кваліфікуватися як зловживання владою або службовим становищем (через відсутність владних повноважень, а також не виконання функцій в державних і комунальних підприємствах).
Однак, практика правозастосування даної статті вказує на можливість притягнення вказаних осіб за пособництво у вчиненні протиправних дій, які вчиняються суб'єктами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК.
Так, в провадженні Вищого антикорупційного суду перебувала справа щодо обвинувачення генерального директора ТОВ «ХК Інноваційні Технології», який діючи за попередньою змовою із особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, що полягало у сприянні у зловживанні нею своїм службовим становищем, яке виразилося у створенні документальних підстав для винесення на розгляд правління Украгролізингу питання щодо необхідності надання фінансової позики ТОВ «ХК Інноваційні Технології».
Дії вищевказаного керівника, щодо сприяння у зловживанні службовим становищем, кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, як посібництво у вчиненні протиправних дій іншою особою.
У вироку Вищого антикорупційного суду від 08 листопада 2022 року суд дійшов висновку, що суб'єкт кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 364 КК України (тобто посібника), вчиненого генеральним директором ТОВ «ХК Інноваційні Технології» є загальним - фізична осудна особа, якій виповнилось 16 років, який відповіає цим вимогам. Водночас, оскільки останній є співучасником у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, суб'єктом якого може бути лише службова особа, визначена у п. 1 та 2 примітки до цієї статті, суду необхідно визначити наявність ознак такої у виконавця цього злочину, а саме у особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження.
Вказаним вироком керівника ТОВ «ХК Інноваційні Технології» було визнано винним у вчиненні інкримінованого злочину і призначене покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посаду керівника суб`єкта господарювання, на строк три роки, зі штрафом у розмірі 600 неоподаткованих мінімуми доходів громадян, що становить 10 200 грн.
За наслідками перегляду вироку Апеляційною палатою Вищого антикорупційного суду постановлено ухвалу, якою вирок скасовано та призначено новий розгляд у Вищому антикорупційному суді.
Висновки апеляційної палати ґрунтуються на тому, що здійснення належної оцінки ролі обвинуваченого, як пособника у ймовірному вчиненні кримінального правопорушення, особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, можливе або за умови одночасного та спільного судового розгляду обвинувальних актів щодо виконавця і посібника, або за умови наявності рішення, що набрало законної сили, по суті обвинувачення виконавця злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК.
Інтерес даного кейсу в тому, що за умови встановлення провини спеціального суб'єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК, яким вчинено дії в інтересах юридичною особи приватного права, можливе настання кримінальної відповідальності керівника такї юридичної особи як посібника (за умови доведення спільного умислу).
Найзручніший моніторинг судових справ - в новій LIGA360. Ви зможете обрати саме ті параметри, які потрібно вам: за напрямами судочинства, інстанціями, з правовою позицією тощо. Замовте презентацію комплексного інформаційно-аналітичного рішення LIGA360 прямо сьогодні.
Справа № 761/5301/17 щодо голови Правління ПАТ «Банк Національний Кредит» за ч. 2 ст. 364-1 КК України
Стаття 364-1 КК передбачає кримінальну відповідальність за зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.
В провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебувала справа 61/5301/17 за обвинуваченням голови Правління ПАТ «Банк Національний Кредит» за ч. 2 ст. 364-1 КК.
Суть обвинувачення полягала в тому, що даною службовою особою юридичної особи приватного права, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам Банку на отримання прибутку, підписано ряд договорів про внесення змін до договорів про надання відновлювальної кредитної лінії, що призвело до отримання юридичними особами (клієнтами банку) неправомірної вигоди у вигляді сплати заниженої процентної ставки - 1% річних.
За версією сторони обвинувачення підписання відповідних договорів здійснено з порушенням процедури, без погодження з Головним кредитним комітетом ПАТ «Банк Національний Кредит» та без погодження правлінням ПАТ «Банк Національний Кредит».
Сторона захисту доводила під час розгляду справи протилежну позицію, що відповідні рішення були прийняті Головним кредитним комітетом ПАТ «Банк Національний Кредит», погоджені правлінням ПАТ «Банк Національний Кредит», і лише потім укладено відповідні договори.
Важливим у даній справі є протиріччя трактування змісту документів сторонами кримінального провадження, які дозволяють аргументувати позиції учасниками судового розгляду.
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року голову Правління ПАТ «Банк Національний Кредит» визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні і виправдано. Вирок залишений без змін Київським апеляційним судом.
12 жовтня 2023 року Верховним Судом ухвалено постанову, якою задоволено касаційну скаргу прокурора і призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На момент написання даної статті, судові рішення щодо подальшого руху справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні.
Кейс демонструє випадок кримінальної відповідальності керівника юридичної особи приватного права за дії, які вчинені з порушенням встановленої процедури, або за наявності неоднозначного трактування змісту повноважень такої особи, або змісту погодження таких дій.
Висновки:
Судова практика щодо кримінальної відповідальності керівників підприємство є багатосторонньою і неоднозначною, кожна справа є індивідуальною.
Приклади розгляду судами справ за вказаними складами кримінальних правопорушень, демонструють необхідність проявляти належну обачність в роботі керівників підприємств під час побудови роботи у сфері держзакупівель, взаємодії з контрагентами, а також з органами влади.
