Авторські права на контент, створений штучним інтелектом: між правом, технологією та майбутнім людини

Штучний інтелект уже давно перестав бути елементом наукової фантастики. Сьогодні він створює тексти, зображення, музику, відео, програмний код і навіть складні аналітичні матеріали. Технології, які ще десять років тому здавалися експериментальними, нині інтегровані в повсякденну діяльність бізнесу, медіа, креативних індустрій і державного управління. 

Разом із цими можливостями постає фундаментальне правове питання: кому належать права на контент, створений штучним інтелектом, і хто несе відповідальність за його використання. Відповідь на нього лежить на перетині авторського права, інформаційних технологій і концепції відповідальності людини у цифрову епоху. 

Український підхід: право на випередження 

Українське законодавство у сфері авторського права є одним із найбільш прогресивних у частині регулювання контенту, створеного за допомогою штучного інтелекту. У 2022 році набув чинності оновлений Закон України «Про авторське право і суміжні права», який не лише модернізував класичні підходи до охорони інтелектуальної власності, а й прямо врегулював питання, пов'язані з генерацією контенту комп'ютерними програмами. 

Ключовою новацією стало запровадження права особливого роду (sui generis) на неоригінальні об'єкти, згенеровані комп'ютерними програмами без безпосередньої творчої участі людини. Такий підхід свідчить про усвідомлення законодавцем технологічних викликів і прагнення не реагувати постфактум, а формувати правові рамки наперед. 

Фактично український закон визнає: штучний інтелект створює економічно цінні результати, які потребують правової охорони, але не можуть бути прирівняні до класичних творів авторського права. 

Що таке контент, створений штучним інтелектом 

Контент, створений штучним інтелектом, - результат роботи комп'ютерної програми, яка на основі алгоритмів, моделей машинного навчання та масивів даних самостійно генерує тексти, зображення, аудіо, відео чи інші об'єкти. 

Українське законодавство чітко розмежовує два принципово різних випадки. 

Перший випадок - твір, створений людиною з використанням штучного інтелекту. Якщо фізична особа здійснює творчий контроль над процесом, ухвалює ключові рішення, визначає концепцію, редагує та формує фінальний результат, такий об'єкт вважається звичайним твором і охороняється нормами авторського права. 

Другий випадок - неоригінальний об'єкт, згенерований комп'ютерною програмою без творчої участі людини. Саме такі об'єкти підпадають під дію статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» та охороняються в межах права sui generis. 

Таким чином, у правовому сенсі ШІ-контент не є «твором», а становить окремий, самостійний об'єкт правової охорони. 

Використання загальнодоступних матеріалів: де проходить межа 

Поширене уявлення про те, що фото чи відео з «відкритого доступу» можуть вільно використовуватися для навчання або генерації ШІ-контенту, є юридично хибним. Відкритий доступ не означає відсутність авторського чи суміжних прав. 

Закон прямо встановлює: якщо під час створення ШІ-контенту використовуються об'єкти, що охороняються авторським правом, права первинних правовласників повинні бути дотримані. 

На практиці це означає таке: 

• використання матеріалів із вільною ліцензією (Creative Commons, public domain) є допустимим у межах умов ліцензії; 

• використання чужих фото, відео, музики чи текстів без дозволу правовласника створює юридичні ризики; 

• навіть якщо результат генерації є новим і модифікованим, це не звільняє від юридичної відповідальності. 

Штучний інтелект не скасовує авторське право, а лише ускладнює ланцюг відповідальності. 

Хто є автором контенту, створеного ШІ 

Штучний інтелект не може бути автором у юридичному розумінні. Він не має правосуб'єктності, волі та здатності нести відповідальність. 

Для неоригінальних об'єктів, згенерованих комп'ютерною програмою: 

• особисті немайнові права не виникають; 

• виникає право особливого роду (sui generis). 

Суб'єктами цього права можуть бути: 

• автори комп'ютерної програми; 

• правовласники програми; 

• користувачі, які мають відповідні ліцензійні повноваження; 

• інші особи, прямо визначені договором. 

Принципова теза полягає в тому, що класичний автор відсутній, але право на результат - існує. 

Відповідальність за використання ШІ-контенту 

Відповідальність не може бути перекладена на алгоритм. Її несе людина або компанія, яка: 

• використовує штучний інтелект; 

• поширює згенерований контент; 

• отримує з нього комерційну або іншу вигоду. 

Порушення прав під час створення або використання ШІ-контенту прирівнюєься до порушення авторського права і може бути предметом судового захисту. 

У спрощеному вигляді формула відповідальності виглядає так: ініціатор використання ШІ відповідає за результат. 

Роль штучного інтелекту та втрата людських навичок 

Проблема сучасного етапу розвитку ШІ полягає не лише в технологіях, а в поступовій залежності людини від них. Штучний інтелект дедалі частіше замінює людину там, де раніше були знання, досвід і навички. При цьому втрата відбувається непомітно - під виглядом зручності та комфорту. 

Серед наочних прикладів: 

• втрата навиків орієнтації та просторового мислення через повну залежність від навігаційних систем; 

• зниження здатності запам'ятовувати інформацію через постійну опору на цифрові помічники; 

• деградація письмової комунікації, коли формулювання думок делегується алгоритмам; 

• передача процесу ухвалення рішень рекомендаційним системам; 

• зникнення навику творчого старту, коли ідеї не створюються, а запитуються. 

ШІ не відбирає навички силою - люди віддають їх добровільно. 

Майбутнє: між контролем і автономією 

Юридично штучний інтелект не є суб'єктом. Технологічно він обмежений заданими моделями. Проте історія людства свідчить: будь-яка система без чітких меж рано чи пізно виходить з-під контролю. Ризик полягає не у «повстанні машин», а у втраті людської автономності, критичного мислення та навичок. 

Штучний інтелект неминуче стане (вже став) базовим елементом життя. Саме тому його розвиток має супроводжуватися створенням чітких запобіжників - правових, технологічних і ментальних. Питання меж допустимого впливу ШІ на діяльність людини варто ставити вже сьогодні. Ігнорування цього питання створює ризик, що в майбутньому технології почнуть визначати межі людської свободи, а не навпаки.