|
Кредитор, який отримав судове рішення та виконавчий лист, зазвичай вважає, що найскладніше вже позаду. Проте на практиці саме на етапі виконавчого провадження шанси на реальне стягнення стрімко зменшуються.
У багатьох випадках процедура банкрутства боржника виявляється значно ефективнішим інструментом задоволення вимог, ніж класичне примусове виконання.
Набрання судовим рішенням законної сили та отримання виконавчого документа залишається лише передумовою фактичного задоволення вимог кредитора. Аналіз правозастосовної практики свідчить про те, що виконавче провадження як інструмент примусового виконання має системні обмеження, які суттєво знижують його ефективність порівняно з процедурою банкрутства за Кодексом України з процедур банкрутства (КУзПБ).
Чому виконавче провадження не забезпечує реального стягнення
По-перше, конкуренція виконавчих проваджень: за наявності у боржника кількох виконавчих документів задоволення здійснюється в порядку черговості відкриття провадження, що фактично позбавляє «пізнього» кредитора перспектив стягнення.
По-друге, збереження боржником розпорядчих повноважень: протягом виконавчого провадження боржник зберігає можливість відчуження активів пов'язаним особам, формування штучної кредиторської заборгованості та виведення коштів.
По-третє, інституційне навантаження на органи виконавчої служби, наслідком якого є систематичне повернення виконавчих документів стягувачам у зв'язку з відсутністю майна.
Які інструменти надає процедура банкрутства
На відміну від виконавчого провадження, процедура банкрутства передбачає механізми, які не просто спрямовані на пошук майна боржника, а створюють правові передумови для його збереження, повернення та розширення кола відповідальних осіб.
1. Мораторій (ст. 41 КУзПБ)
Запровадження мораторію з моменту відкриття провадження забезпечує «заморожування» активів боржника, унеможливлюючи їх відчуження.
2. Оспорювання правочинів (ст. 42 КУзПБ)
Арбітражний керуючий наділений правом оспорювати правочини боржника за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство. Зазначений інструмент відсутній у виконавчому провадженні.
3. Субсидіарна відповідальність (ст. 61 КУзПБ)
Покладення відповідальності на контролюючих осіб боржника дозволяє звернути стягнення на їх особисте майно.
LIGA360: навігація у процедурах банкрутства. Відстежуйте всі етапи процедур банкрутства, аналізуйте судову практику та зміни законодавства в одному рішенні.
Судова практика 2026 року підтверджує ефективність цих механізмів
У постанові у справі № 904/1212/22 від 18.02.2026 Верховним Судом покладено субсидіарну відповідальність на Дніпровську міську раду як засновника КП «ЖЕП №34» на суму 2 767 658,80 грн за заявою АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі». Суд встановив, що дії засновника призвели до неможливості задоволення вимог кредиторів.
У справі № 911/3095/23 (постанова від 14.01.2026) за заявою ліквідатора ТОВ «Бардаж» на засновника покладено субсидіарну відповідальність у розмірі 16 236 005,07 грн. Ініціатором банкрутства виступило ТОВ «Будівельна група «Конкорд».
У справі № 902/1068/20 (постанова від 20.01.2026) на засновників ТОВ «Агростар Центр» та ФГ «Агроголд» покладено субсидіарну відповідальність на суму 5 365 654,60 грн за заявою ТОВ «Агрії Україна». Суд констатував, що саме дії контролюючих осіб призвели до банкрутства.
Висновок
Для кредитора питання полягає не лише в отриманні судового рішення, а у правильному виборі процесуального механізму для реального стягнення. У багатьох випадках саме ініціювання процедури банкрутства боржника є значно ефективнішою стратегією захисту інтересів кредитора, ніж очікування результатів виконавчого провадження.
Хочете оцінити фінансову стабільність бізнес-партнера? Перевірити чи не має він боргів, судових справ? Спробуйте рішення LIGA360 від LIGA ZAKON!
