|
Розлучення з наявністю корпоративних активів завжди стає серйозним випробуванням не лише для сім'ї, а й для самої компанії. Зазвичай у таких спорах стикаються два протилежні страхи та очікування. З одного боку виникають побоювання підприємця втратити контроль над справою всього життя і змушено ділити управління з колишнім чоловіком або дружиною. З іншого боку існує цілком обґрунтована вимога другого з подружжя отримати справедливу компенсацію за фінансовий успіх компанії, який роками будувався завдяки надійному родинному тилу.
Зрозуміти, на чиєму боці правда і на який результат варто розраховувати, допоможуть не емоції, а виключно аналіз історії набуття активу, його фактичної вартості та грамотно вибудуваної тактики захисту. Ці аспекти найзручніше аналізувати на прикладі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) найпопулярнішої форми ведення бізнесу в Україні, хоча слід пам'ятати, що для інших видів компаній можуть діяти відмінні правила.
Перш за все, необхідно чітко розмежувати два фундаментальні поняття. Право на частку відображає суто майновий інтерес і стосується виключно грошової вартості активу. Натомість корпоративні права пов'язані з набуттям статусу учасника товариства, що дає змогу безпосередньо керувати компанією, голосувати та отримувати дивіденди. Саме тому прагнення одного з подружжя врахувати вартість частки під час майнового поділу зовсім не означає автоматичного перетворення цієї особи на учасника компанії з доступом до управління нею. Розуміння цієї ключової різниці допомагає об'єктивно оцінити, на що саме може претендувати кожен із колишнього подружжя, та обрати такий спосіб захисту, який вдасться реально втілити в життя. Визначившись із тим, що предметом спору є саме майновий інтерес, а не право на управління, перейдемо до наступного фундаментального правила, на якому будується вся стратегія захисту.
Майно компанії не є майном подружжя
Одне з ключових правил у таких спорах полягає в тому, що майно компанії та майно її учасника юридично відокремлені.
Якщо компанії належать офіс, земельна ділянка, автомобілі, обладнання або кошти на банківських рахунках, власником цих активів є сама компанія, а не той із подружжя, хто володіє часткою у ній.
Учаснику належить не відповідна частина кожного активу компанії, а частка у статутному капіталі та пов'язані з нею корпоративні права. Тому, якщо одному з подружжя належить, наприклад, частка у розмірі 80% статутного капіталу ТОВ, це не означає, що йому належать 80% офісу, автомобілів, коштів чи іншого майна компанії. Відповідно, під час поділу майна подружжя такі активи не діляться між ними безпосередньо.
Предметом поділу або іншої майнової вимоги між подружжям натомість може бути сама частка у компанії, права на неї або її вартість залежно від обставин конкретної справи та обраного способу захисту.
Водночас майно компанії не залишається поза увагою. Нерухомість, кошти, обладнання, прибутковість, борги, кредити та інші активи і зобов'язання можуть безпосередньо впливати на реальну вартість частки. Тобто майно компанії саме по собі не є предметом поділу між подружжям, але його склад і вартість можуть бути визначальними для того, скільки насправді коштує корпоративна частка.
LIGA360 для адвокатів. Скоротіть підготовку до суду в рази з єдиною системою. Забудьте про нічні марафони пошуку - усі потрібні закони, судова практика, аналітика та документи доступні в єдиній системі.
Запис у реєстрі лише початок історії
Після того як ми відокремили майно компанії від майна її учасника, постає наступне питання: чи означає запис у рестрі, що частка належить виключно тому з подружжя, на кого вона оформлена?
Не завжди. Для поділу майна важливо не лише те, чиє ім'я зазначене у реєстрі, а й коли, на якій підставі та за які кошти була набута відповідна частка.
Якщо частку придбали під час шлюбу за спільні кошти подружжя, сам факт її оформлення лише на одного з них не означає автоматично, що другий із подружжя не має прав на цей актив.
Водночас сама дата створення компанії також не дає повної відповіді. Компанію могли заснувати ще до шлюбу, але вже під час шлюбу один із подружжя міг збільшити свою частку за рахунок спільних коштів. Можлива й протилежна ситуація: компанію створили під час шлюбу, але внесок був зроблений за особисті кошти одного з подружжя.
Частка також могла бути успадкована, подарована, придбана в іншого учасника або змінитися внаслідок додаткових внесків чи реорганізації.
Тому першим кроком у такому спорі фактично є відновлення історії корпоративної частки: коли вона виникла, як змінювалася, на якій підставі та за рахунок яких коштів була набута або збільшена. Саме після цього можна визначати її правовий режим і можливі вимоги другого з подружжя.
Чи означає це, що другий із подружжя стане учасником компанії?
Простими словами: мати право на гроші від бізнесу і мати право керувати ним - це різні речі. Майновий інтерес означає, що ви можете претендувати на фінансову компенсацію за свою частину активу. А статус учасника товариства - це право приходити на загальні збори, голосувати, призначати директора та приймати стратегічні рішення щодо діяльності компанії.
Якщо частку набуто за спільні кошти, другий із подружжя не стає учасником ТОВ автоматично і не отримує права голосувати чи управляти компанією. За актуальним підходом Великої Палати Верховного Суду, він, як правило, може вимагати від другого з подружжя компенсацію половини вартості його частки.
Отже, звичайний результат такого спору - це визначення й стягнення грошової компенсації, а не механічний поділ частки навпіл із включенням другого з подружжя до складу учасників. Участь другого з подружжя в ТОВ можлива на окремій правовій підставі та з дотриманням закону і статуту товариства.
Для правильного формулювання вимоги потрібно встановити походження частки, її правовий режим і вартість, а також перевірити, з кого та за рахунок чого можна буде стягнути компенсацію.
А скільки насправді коштує частка?
Якщо з'ясовано, що корпоративна частка має значення для поділу майна подружжя, наступне питання майже завжди стосується її вартості.
І тут важливо не плутати номінальну вартість внеску до статутного капіталу з реальною вартістю бізнесу.
Наприклад, статутний капітал компанії може становити 1 000 гривень, хоча вона володіє нерухомістю, обладнанням, має клієнтів, значні обороти та стабільний прибуток. У такому разі вартість частки може бути у багато разів більшою за суму, формально зазначену у статутному капіталі.
Можлива і протилежна ситуація. Значний розмір частки ще не означає, що вона має високу ринкову вартість. Компанія може мати кредити, збитки, податкові зобов'язання, значну кредиторську заборгованість або активи, які складно реалізувати.
Саме тому під час поділу майна недостатньо подивитися лише на відсоток участі одного з подружжя у компанії або номінальну вартість його внеску. Потрібно встановити, яку економічну цінність ця частка має насправді.
Як визначають вартість корпоративної частки
Щоб зрозуміти реальну вартість частки, одного витягу з реєстру недостатньо. Фактично потрібно проаналізувати фінансовий стан самого бізнесу.
Значення можуть мати нерухомість та інші активи компанії, кошти на рахунках, кредити, дебіторська і кредиторська заборгованість, фінансові результати, прибутковість, дивідендна історія, корпоративні права в інших юридичних особах та загальна здатність бізнесу генерувати дохід.
Тобто оцінюється не лише сам відсоток участі у компанії, а й те, що фактично стоїть за цією часткою.
Складнішою ситуація стає, якщо бізнес складається не з однієї компанії, а з цілої групи. Одна юридична особа може володіти частками в інших компаніях, а майно, доходи та зобов'язання бізнесу можуть бути розподілені між декількома структурами.
У такому випадку спочатку потрібно розібратися у структурі володіння, встановити, які активи та зобов'язання належать конкретним компаніям, а вже після цього переходити до оцінки частки одного з подружжя.
Саме тому супровід таких спорів неможливий без залучення вузькопрофільних спеціалістів. Це комплексна робота, що вимагає значного досвіду та глибокої експертизи на перетині сімейного і корпоративного права, а також залучення кваліфікованих аудиторів та оцінювачів, здатних розібратися у фінансовій звітності та виявити реальну економічну цінність активів.
Що, якщо частку продали перед розлученням?
Окрема проблема виникає, якщо до моменту поділу майна частка, яка могла мати значення для спору, вже формально вибула з власності одного з подружжя.
Наприклад, незадовго до розлучення її могли продати родичу, бізнес-партнеру чи іншій пов'язаній особі. Частку також могли передати за ціною, яка суттєво відрізняється від реальної вартості бізнесу.
Однак сам факт того, що на момент розгляду справи частка вже не належить одному з подружжя, ще не означає, що її можна просто виключити з переліку майна для поділу.
У такій ситуації потрібно з'ясувати, коли саме відбулося відчуження, чи була частка пов'язана зі спільним майном подружжя, кому її передали, за якою ціною, чи була ця ціна реально сплачена та що надалі відбулося з отриманими коштами.
Якщо частку було відчужено без згоди другого з подружжя, всупереч його волі та не в інтересах сім'ї, залежно від конкретних обставин може постати питання про врахування вартості такого активу під час поділу майна та про відповідну компенсацію.
Важливо також простежити, куди поділися кошти від продажу. Якщо вони залишилися на рахунках, були вкладені в інше майно або їх рух можна встановити, предмет спору може фактично переміститися з корпоративної частки на гроші чи інший актив, придбаний за рахунок цих коштів.
Тому за наявності ризику відчуження корпоративної частки важливо діяти ще до завершення спору: зафіксувати актуальну структуру власності, отримати необхідні документи та, якщо є правові підстави, розглянути питання про забезпечення позову.
Чи можна домовитися заздалегідь?
Такі спори доцільніше врегулювати до того, як конфлікт перейде у судову площину.
Це особливо важливо щодо бізнесу, оскільки спір між подружжям може зачіпати не лише їхні особисті майнові інтереси, а й інших учасників компанії, інвесторів, кредиторів, контрагентів та поточну роботу бізнесу.
Залежно від ситуації подружжя може врегулювати майнові питання у шлюбному договорі, договорі про поділ майна або іншій передбаченій законом домовленості.
При цьому бажано не обмежуватися загальним формулюванням про те, кому належатиме бізнес. Варто визначити, що відбуватиметься з часткою у разі поділу майна, як визначатиметься її вартість, чи передбачатиметься компенсація, у які строки вона має бути виплачена та як враховуватимуться борги і зобов'язання, пов'язані з бізнесом.
Такий підхід дозволяє ще до виникнення конфлікту зрозуміти, який економічний результат отримає кожен із подружжя. Проте, щоб ці домовленості працювали на практиці і дійсно захищали ваші інтереси, а не стали приводом для нових судових процесів, їх розробку та правильне оформлення варто довіряти досвідченим спеціалістам.
Судова робота в LIGA360 дозволяє аналізувати подібні справи, виокремлювати перевірені аргументи та відстежувати судові процеси в режимі реального часу. Комплексний інструмент, що закриває всі потреби юриста в роботі з судами.
Якщо справа все ж доходить до суду
Якщо домовитися не вдалося, підготовка до спору не повинна обмежуватися визначенням того, кому формально належить корпоративна частка.
Потрібно послідовно відповісти щонайменше на кілька питань: коли і за які кошти була набута частка, чи пов'язана вона зі спільним майном подружжя, яка її реальна вартість, що відбувалося з нею до та після виникнення спору і який спосіб захисту може забезпечити необхідний результат.
Не менш важливо ще до подання позову думати про виконання майбутнього рішення.
Оскільки навіть наявність рішення суду на користь одного з подружжя не завжди означає, що його майновий інтерес буде фактично реалізований. Тому потрібно заздалегідь розуміти, хто має сплатити кошти або вчинити певні дії, які корпоративні та реєстраційні процедури для цього необхідні та чи можна буде реально виконати рішення.
Особливо важливо це у випадках, коли частку вже відчужили, бізнес має складну структуру або компанія пов'язана з іншою державою. Іноземні активи додають окремі питання права та виконання рішення - їх розглянемо в наступній статті.
У цих спорах визначальним є досвід одночасної роботи з сімейними та корпоративними справами: потрібно вміти організувати отримання доказів, перевірити правильність оцінки, грамотно сформулювати позовну вимогу та заздалегідь продумати механізм її виконання. А за потреби - ще й налагодити ефективну комунікацію із закордонними спеціалістами, адже робота з активами в інших юрисдикціях часто вимагає залучення іноземних юристів та відповідної міжнародної експертизи. Саме такий комплексний підхід дозволяє перевести конфлікт із площини взаємних образ у площину прагматичного розрахунку. Зрештою, успіх у поділі бізнесу залежить не від гучних емоцій у залі суду, а від стратегії, скрупульозної роботи та ретельної підготовки до справи.
Марія Садівник, юристка Asters
