Поділ іноземного бізнесу: як визначити його вартість і захистити свої права?

Частина 2. Оцінка іноземного бізнесу та практичний захист майнових прав 

У першій частині статті «Як поділити бізнес за кордоном?» ми розглянули, яке майно може бути предметом вимог подружжя щодо іноземного бізнесу, чому важливо правильно визначити застосовне право та за яких умов можливе отримання компенсації або передача частки. Проте навіть за наявності правових підстав вирішальне значення має те, чи вдасться встановити вартість бізнесу, зібрати докази та реалізувати обраний спосіб захисту. 

Іноземний бізнес може бути пов'язаний з кількома юрисдикціями, кожна з яких має власні корпоративні та процесуальні правила. Як і в попередній публікації, для окремих прикладів звертатимемося до Кіпру, проте такі приклади не слід сприймати як універсальні правила для будь-яких іноземних компаній. 

Як визначити вартість частки в іноземній компанії? 

Навіть коли є підстави враховувати частку в іноземній компанії під час поділу майна подружжя, на практиці окремим і нерідко складним питанням стає визначення її економічної вартості. 

Номінальна вартість частки не завжди відображає її реальну економічну цінність. Наприклад, компанія зі статутним капіталом у кілька сотень євро може володіти дорогою нерухомістю, інвестиціями або отримувати значний прибуток. І навпаки, навіть великий пакет акцій може мати відносно невисоку вартість, якщо компанія має суттєві борги, збитки або обмеження щодо його відчуження. 

Тому під час визначення можливої компенсації зазвичай доцільно оцінювати не лише номінальну вартість, а й розмір частки, пов'язані з нею корпоративні права, фінансовий стан компанії та інші обставини, які можуть впливати на її ціну. 

При цьому вартість частки не завжди пропорційна вартості всього бізнесу, оскільки на неї можуть впливати можливість контролю над компанією та обмеження щодо розпорядження відповідним активом. 

У практиці оцінювання особливе значення іноді має те, чи дозволяє частка впливати на рішення компанії. Наприклад, контрольний пакет акцій може оцінюватися інакше, ніж неконтрольний пакет у тій самій компанії. Відтак просте множення загальної вартості бізнесу на відсоток участі не в кожному випадку дає обґрунтований результат. 

Окреме значення має дата, станом на яку визначається вартість частки. 

Оскільки вартість частки може змінюватися протягом судового спору, дату й методику оцінки варто визначати з урахуванням характеру майнових вимог, застосовного законодавства та обставин конкретної справи. 

Для підтвердження вартості частки залежно від обставин можуть використовуватися фінансова звітність, корпоративні документи, відомості про активи та зобов'язання компанії, висновки оцінювачів, аудиторів або судових експертів. При цьому вимоги до проведення оцінки та допустимості таких доказів можуть відрізнятися залежно від юрисдикції, у якій розглядається спір. 

Якщо бізнес складається з кількох взаємопов'язаних компаній, перед оцінюванням зазвичай корисно з'ясувати структуру володіння, щоб уникнути повторного врахування тих самих активів. 

Наприклад, одна компанія може володіти акціями другої, яка, своєю чергою, володіє нерухомістю або часткою у третій компанії. Якщо під час оцінювання двічі врахувати той самий актив, результат буде завищеним. Тому перед визначенням компенсації потрібно розібратися, на якому саме рівні структури перебуває спірна частка та які активи формують її вартість. 

Отже, у спорах щодо іноземного бізнесу оцінка нерідко потребує не лише аналізу фінансових показників окремої компанії, а й дослідження структури володіння та пов'язаних із часткою корпоративних прав. Повнота такого аналізу може суттєво впливати на обґрунтованість заявленої компенсації. 

Як встановити та захистити іноземні активи під час майнового спору? 

Однією з практичних складностей поділу іноземного бізнесу нерідко стають встановлення структури власності та отримання документів, потрібних для обґрунтування майнових вимог. 

Адже один із подружжя не завжди має інформацію про всі іноземні компанії, частками в яких володіє інший, особливо якщо бізнес здійснюється через кілька юридичних осіб у різних державах. 

Тому ще до початку спору зазвичай доцільно перевірити доступну інформацію про структуру володіння бізнесом, з'ясувати, кому безпосередньо або опосередковано належать відповідні частки чи акції, та зібрати документи, які можна отримати законним шляхом. 

Залежно від держави реєстрації компанії джерелами такої інформації можуть бути корпоративні реєстри, установчі документи, фінансова звітність та інші відомості, доступні відповідно до місцевого законодавства. 

Якщо самостійно отримати необхідні документи неможливо, за наявності відповідних правових підстав можуть використовуватися передбачені законодавством процесуальні механізми витребування доказів. Залежно від обставин справи та відповідної юрисдикції це може включати звернення за міжнародною правовою допомогою або використання місцевих судових процедур отримання документів. 

При цьому обсяг інформації, яку можна отримати з відкритих джерел, відрізняється залежно від держави. В одному випадку реєстр може містити дані про безпосередніх учасників компанії, тоді як в іншому для розуміння фактичної структури володіння знадобиться аналіз документів кількох юридичних осіб. Тому на практиці часто недостатньо знати лише назву компанії: важливо з'ясувати, кому вона належить безпосередньо та хто може бути її кінцевим власником. 

У таких ситуаціях співпраця з юристами відповідної іноземної держави може бути особливо корисною. Місцеві радники допоможуть уточнити доступні джерела інформації, процедури отримання документів і можливі механізми захисту майнових інтересів. 

Окремий ризик становить можливе відчуження частки або акцій, передача їх третім особам чи зміна структури володіння бізнесом до початку або під час судового спору. Такі дії можуть ускладнити як визначення вартості майна, так і виконання майбутнього судового рішення. 

Наприклад, напередодні майнового спору частку можуть передати іншій компанії, родичу чи бізнес-партнеру, а формальний власник перестане відображатися в реєстрі. Однак оцінювати правові наслідки таких дій зазвичай слід лише після встановлення дати й підстав передачі, умов розрахунків, зв'язку між сторонами та подальшого руху коштів. Сама зміна власника не дає однозначної відповіді щодо можливих вимог другого з подружжя. 

З практичної точки зору корисно за можливості зафіксувати актуальні відомості про компанію ще до зміни структури володіння. Попередні виписки, корпоративні документи й фінансові дані можуть надалі допомогти відтворити послідовність подій та підтвердити обставини, на які посилається сторона спору. 

За наявності ризику відчуження спірних активів і відповідних правових підстав доцільно завчасно оцінити, чи можуть бути застосовані заходи забезпечення позову. 

Водночас ухвала українського суду про забезпечення позову не обов'язково матиме безпосередню дію за кордоном. Залежно від місцезнаходження активу та правил відповідної держави для ефективного захисту може знадобитися звернення до її компетентного суду. 

Наприклад, на Кіпрі за встановлених місцевим правом умов можуть застосовуватися тимчасові судові заходи, спрямовані на запобігання відчуженню часток або акцій компаній. Однак наявність такого механізму ще не означає, що його буде застосовано в кожному сімейному майновому спорі: необхідно враховувати підстави заяви, характер активу та процесуальні вимоги. 

Тому конкретний забезпечувальний захід доцільно добирати у співпраці разом із місцевими юристами, з урахуванням характеру активу та правових механізмів, доступних у відповідній державі. Це допоможе заздалегідь оцінити перспективи реального захисту майна. 

Чому про виконання рішення потрібно думати ще до звернення до суду? 

На практиці навіть обґрунтовані майнові вимоги та рішення суду на користь одного з подружжя не завжди забезпечують фактичне отримання майна або компенсації. Особливої уваги це потребує у спорах щодо іноземного бізнесу, коли компанія чи активи особи перебувають за межами України. 

Якщо спір стосується передачі частки або акцій іноземної компанії, зміни складу учасників чи здійснення корпоративних прав, слід заздалегідь з'ясувати, які правила діють у державі реєстрації компанії. Залежно від юрисдикції, змісту судового рішення та виду активу може знадобитися його визнання або виконання за кордоном, проведення корпоративних чи реєстраційних процедур, а в окремих випадках також звернення до компетентного іноземного суду. 

Водночас, якщо український суд має юрисдикцію розглядати відповідний спір і вимоги можуть бути врегульовані шляхом грошової компенсації, наявність активів боржника в Україні іноді робить виконання рішення практично простішим. Якщо ж стягнення доведеться звертати на майно за кордоном, потрібно окремо перевірити доступні процедури визнання та виконання українського рішення у відповідній державі. 

Наприклад, український суд може розглядати вимогу про грошову компенсацію між подружжям, але коли майно особи, з якої планується стягнення, перебуває лише за кордоном, доцільно заздалегідь з'ясувати механізм виконання майбутнього рішення. Інакше навіть присуджена сума може залишитися фактично неотриманою. 

Інша ситуація може виникнути, коли метою є безпосередня зміна складу учасників іноземної компанії. У такому випадку істотне значення нерідко мають її установчі документи, обмеження щодо відчуження частки, вимоги до корпоративного оформлення та правила визнання іноземних судових рішень. Тому ще до звернення до суду варто перевірити, наскільки обраний спосіб захисту реально здійсненний. 

З практичної точки зору ще до початку судового спору доцільно оцінити, у якій державі може розглядатися справа, які способи захисту доступні та чи є реальна перспектива виконання майбутнього рішення. 

Як висновок, поділ іноземного бізнесу на практиці нерідко потребує комплексного підходу, який не обмежується визначенням майнових прав подружжя або розрахунком можливої компенсації. Доцільно заздалегідь оцінити вартість корпоративних активів, перевірити структуру володіння, зібрати наявні докази та, за необхідності, розглянути заходи для запобігання відчуженню спірного майна. 

Не менш важливо ще до початку спору оцінити, у якій державі є підстави звертатися за захистом, який спосіб може виявитися ефективним та наскільки реально виконати майбутнє судове рішення. Адже навіть переконлива правова позиція не в кожному випадку гарантує фактичне отримання компенсації або реалізацію інших майнових прав. 

У транскордонних спорах нерідко корисною є узгоджена робота українських та іноземних юристів. Вона дає змогу перевірити особливості законодавства відповідних держав, скоординувати необхідні дії та виробити узгоджену стратегію захисту майнових інтересів. 

Реєстрація бізнесу за кордоном сама по собі не означає, що один із подружжя втрачає можливість захистити свої майнові права. Водночас у кожному конкретному спорі значення матимуть обставини набуття корпоративного активу, застосовне право, належні докази та практична здійсненність обраного способу захисту. Адже кінцевою метою такого спору є не лише отримання судового рішення чи укладення домовленості, а й забезпеченя реального захисту майнових інтересів.