14 листопада законопроект № 7206 «Купуй українське, плати українцям (про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння розвитку промислового виробництва і малого та середнього підприємництва» був включений до порядку денного Верховної Ради. Авторами проекту значаться 31 народний депутат на чолі з Олегом Ляшко.
Згідно з пояснювальною запискою, метою законопроекту є зміна правил проведення публічних закупівель для стимулювання розвитку вітчизняної промисловості і підприємництва. Для цього пропонується враховувати при закупівлі так званих специфічних товарів (їх перелік має визначити Уряд) величину показника локалізації виробництва, що має дати преференції місцевим виробникам і постачальникам.
17 листопада на офіційній сторінці Мінекономрозвитку в Facebook з'явилося повідомлення, в якому говориться, що «нам зрозуміла мотивація авторів законопроекту № 7206, проте ми ретельно вивчили всі його нововведення і вважаємо їх недоцільними». По-перше, встановлення преференцій для українських компаній суперечить міжнародним зобов'язанням України відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС і Угоди СОТ про державні закупівлі. По-друге, за статистикою ProZorro 99% учасників та переможців в державних закупівлях і так українські компанії. Якщо ж говорити про походження продукції, що закуповується, то близько 70% - це товари вітчизняного походження. Решта - в основному імпортоване паливо. По-третє, зараз відповідно до Закону «Про державні закупівлі», якщо замовник хоче встановити додаткові критерії, крім ціни, він може це зробити. Головне, щоб вони не дискримінували учасників ринку. Тому ми вважаємо прийняття законопроекту №7206 недоцільним.
Експерти Центру вдосконалення закупівель та Київської школи економіки провели свій аналіз законопроекту і сформулював зауваження до нього.
1. Існує ризик того, що закон буде поширюватися не на ті товари, які мають стратегічне значення для України, а товари, виробники яких мають більше впливу на Кабінет міністрів.
2. Згідно з пояснювальною запискою, «прийняття і реалізація проекту Закону не потребує додаткових фінансових витрат з Державного бюджету», проте механізм який пропонують автори, може збільшити вартість закупівель ряду товарів на 43%, що призведе до додаткових витрат бюджету.
3. Законопроект створює нові можливості для корупції і дискримінації учасників і значно бюрократизує процедуру закупівлі. Для того щоб скористатися можливістю, яку надає законопроект, виробнику потрібно документально підтвердити місцеве походження предмета закупівлі - це десятки довідок і документів. Відсутність же в ряді випадків чітких критеріїв надасть закупникам велику свободу вибирати постачальників.
4. Автори законопроекту прогнозують, що їх ініціатива спонукатиме розвиток малого і середнього підприємництва, насправді слідством законопроекту стане зменшення кількості таких підприємств на ринку ProZorro. Безпосереднім наслідком збільшення бюрократичних вимог стане зростання ціни участі в закупівлі для малих і середніх підприємств, які не мають великих юридичних і бухгалтерських відділів, які можуть підготувати потрібні довідки і документи.
5. Законопроект призведе до витіснення з ринку тендерів дистриб'юторів, які реалізують українські товари.
6. Проект ставить іноземних виробників в настільки невигідне становище, що вони з високою ймовірністю перестануть брати участь в українських державних закупівлях.
7. Законопроект суперечить принципам, які закладені в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС та Угоди СОТ про державні закупівлі (WTO GPA), шкодить іміджу України як надійного міжнародного партнера і може привести до симетричним заходам з боку інших країн. У преамбулі Угоди GPA йдеться, що «заходи щодо державних закупівель не повинні бути підготовлені, прийняті або застосовані таким чином, щоб забезпечити захист вітчизняних постачальників або дискримінувати іноземних постачальників». Встановлення преференцій може ±причинити аналогічні обмеження для українських компаній.
