Мінприроди винесло на громадське обговорення проект Стратегії екологічної політики до 2030 року. Формально її оформлено як законопроект про внесення змін до Закону «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року».
Попередню Стратегію було прийнято в 2010 році, про аналіз її виконання говорити немає сенсу, оскільки не виконано нічого. Презентуючи нову стратегію, керівник Мінприроди Остап Семерак сказав багато правильних слів, які, проте, не гарантують, що у нової Стратегії доля буде кращою, ніж у попередниці. Деяку надію дає те, що нині в документі наведено цільові значення показників реалізації Стратегії на 2020, 2025 і 2030 роки. Можливо, чиновники все-таки стежитимуть за ними, вживаючи необхідних нормативних заходів, стимулюючи якісь види діяльності. Тоді питання екології для бізнесу не лише обмежуватимуться турботою про зниження викидів і сплатою екологічних податків, але з'явиться інтерес до якихось напрямів інвестування, участі в якихось конкретних бюджетних і міжнародних проектах.
Наприклад, проект Стратегії припускає:
- збільшення до 2030 року в порівнянні з 2015 роком частки енергії, виробленої з поновлюваних джерел, у загальному кінцевому споживанні енергії з 4,9 до 17,1 %;
- збільшення за цей же період частки сільського населення, яке має доступ до централізованих або локальних систем водовідведення, із 1,9 до 80 %;
- застосування до 2030 року всіма підприємствами, що використовують небезпечні хімічні речовини, таких систем управління хімічними речовинами, що відповідають міжнародним стандартам, ;
- зменшення частки відходів, які захороняются, із 50 до 35 %;
- збільшення площі територій і об'єктів природно-заповідного фонду з 3803 до 9095 тис. га;
- збільшення площі земель органічного виробництва з 1 до 13 % від загальної площі сільгоспугідь.
Найсолодшою надією можна вважати обіцянку збільшити витрати держбюджету на охорону довкілля з 0,279 до 1,0 % ВВП.
