Суть справи: позивач, придбавши автомобіль у нерезидента, звернувся за митним оформленням та вказав у декларації вартість в розмірі 12 300 євро відповідно до ціни договору купівлі-продажу. На підтвердження були подані: рахунок фактура, виписка з банку та лист продавця про перерахунок коштів. Митний орган відмовив у митному оформленні та визначив митну вартість в розмірі 14 329 євро за резервним методом. Позивач оскаржив такі дії, вказавши, що відповідач не обґрунтував, у чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості.
Суди перших двох інстанцій задовільнили позовні вимоги, з чим погодилась колегія суддів Адміністративного суду ВС.
Верховний суд зазначив, що декларант повинен подати документи, що підтверджують заявлену митну вартість (зокрема, рахунок-фактуру, банківські платіжні документи, інші платіжні або бухгалтерські документи). Відмовити у оформленні митниця може тільки при наявності обґрунтованих підстав. ВС встановив, що відповідач не довів їх наявність, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість ТЗ необхідними документами.
Колегія суддів звернула увагу, що у рішенні про коригування заявленої вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася при визначенні вартості із застосуванням резервного методу. Разом з тим, у даному випадку було вказано лише про неможливість застосування інших методів у зв'язку з недостатністю інформації, яку надав позивач.
Відповідну постанову у справі № 809/1174/17 ВС прийняв 27.07.2018.
