Ця сторінка також доступна для перегляду українською мовою

Перейти до української версії сайту

Незабезпечення дистанційної роботи може бути підставою для розірвання трудового договору - ВС

Реклама

Незабезпечення дистанційної роботи є підставою для розірвання трудового договору у визначений працівником строк.

Відповідне положення міститься у постанові ВС від 21 квітня 2021 року у справі № 569/9738/20.

Цифрове рішення LIGA360: Адвокат НААУ стає доступнішим. Члени НААУ, які сплатили щорічні внески, отримують продукт за акційною ціною. Дізнавайтесь більше про переваги за посиланням.

Обставини справи

Працівник подав заяву про звільнення за власним бажанням з 5 травня 2020 року у зв'язку зі станом здоров'я на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП. Роботодавець указав на необхідність відпрацювати два тижні, оскільки працівник не надав доказів, що підтверджують поважність причин для його звільнення з визначеної ним дати. 31 липня 2020 року працівника звільнили за прогули за п. 4 ст. 40 КзпП.

Районний суд задовольнив позов працівника про визнання трудових відносин припиненими з 5 травня 2020 року на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП з огляду на те, що заява про звільнення зумовлена неможливістю продовжувати роботу через оголошення карантину та запроваджені у зв'язку з цим обмежувальні заходи.

Апеляційний суд скасував рішення суду та відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав документів, які б підтверджували неможливість виконувати трудові обов'язки.

Позиція ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення місцевого суду, навівши таке правове обґрунтування.

Стаття 38 КЗпП зобов'язує роботодавця звільнити працівника в строки, про які він просить, у тому числі за наявності інших поважних причин, ніж зазначені у ч. 1 цієї статті. Тобто перелік таких причин не є вичерпним. Поважність причин має вирішуватися в кожному конкретному випадку.

Листки непрацездатності свідчать, що позивач неодноразово хворів перед зверненням із заявою про звільнення. У службовій записці він звертав увагу керівництва на відсутність опалення в кабінеті, постійну низьку температуру, що негативно впливає на стан його здоров'я, просив забезпечити обігрів робочого місця.

Крім того, позивач пояснював свою відсутність на роботі припиненням транспортного сполучення Рівне - Здолбунів через запровадження карантину. Одночасно він просив забезпечити довезення його до місця роботи та розвезення додому, однак це прохання не було задоволено.

Апеляційний суд урахував службову записку, відповідно до якої позивачеві запропонували працювати дистанційно, але він відмовився. Водночас Верховний Суд указав, що поза увагою суду залишилася відсутність наказу власника про переведення позивача на дистанційну роботу та видачу у зв'язку з цим йому матеріально-технічних цінностей.

Суд першої інстанції проаналізував надані позивачем докази, зокрема: листки непрацездатності, службову записку позивача, врахував наявність транспортних обмежень на період карантину, відсутність реального забезпечення дистанційною (надомною) роботою та дійшов правильного висновку, що поважність причин звільнення за власним бажанням позивача підтверджена.

Тобто сукупність наведених позивачем конкретних обставин на обґрунтування заяви про звільнення свідчить про поважність причин звільнення за ч. 1 ст. 38 КзпП в строк, про який просив працівник, а саме з 5 травня 2020 року.

За матеріалами ВС.

Стежити за змінами законодавства легко в LIGA360. Це комплекс інформаційно-аналітичних продуктів, що надає доступ до актуальної бази законодавства й законопроектів, надсилає сповіщення про зміни у них. А ще ви отримаєте роз'яснення експертів до НПА. Оцініть переваги LIGA360, замовивши тестовий доступ. .

Залиште коментар
Увійдіть, щоб залишити коментар
УВІЙТИ
Підпишіться на розсилку
Головні новини і аналітика для вас по буднях
Схожі новини