Податківці роз'яснили, коли платіж за право використання торговельної марки визнається роялті, а коли - ні. Різниця вирішальна: у першому випадку операція звільняється від ПДВ, у другому - оподатковується за ставкою 20%. Постраждати можуть власники брендів, які здають торговельні марки в ліцензію без ретельного контролю формулювань договору.
ДПС встановила простий критерій: якщо ліцензіар передає лише невиключне право користування маркою без можливості її подальшого продажу чи відчуження ліцензіатом - платіж є роялті і ПДВ не оподатковується.
Але якщо договір дозволяє ліцензіату перепродати або іншим чином відчужити отримане право - платіж роялті вже не вважається. У такому разі ліцензіар зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ і скласти податкову накладну.
Податківці нагадали: назва договору й навіть слово "роялті" в тексті ролі не грають. Повний розбір ІПК і практичні поради читайте в матеріалі LIGA360.
Ризик особливо актуальний для груп компаній, які ліцензують бренд між пов'язаними особами, та для власників франшиз - саме там формулювання договорів найчастіше містять "зайві" права ліцензіата.
Розібратися, чи відповідає ваш ліцензійний договір критеріям роялті і чи не приховує він ризику донарахування ПДВ, допоможе LIGA360, де ви знайдете податкові роз'яснення, експертні коментарі, добірку аналогічних консультацій ДПС за останні роки та готові шаблони застережень для ліцензійних договорів, які знижують податкові ризики. Отримати тестовий доступ
