|
Федоренко Михайло |
Податкові спори залишаються найбільшою категорією справ, що розглядаються адміністративними судами, та позитивне вирішення яких має велике значення для бізнесу.
І хоча, за останньою статистикою контролюючого органу станом на 01.12.2019, судами розглянуто на користь ДПС (ДФС) України більшість справ (57,4 % від загальної кількості), водночас наразі існує тенденція щодо збільшення позитивних судових рішень на користь платників податків.
Зокрема, це пов'язано з останньою судовою практикою Верховного Суду, з якої особливу увагу варто звернути на наступні рішення.
1. Щодо наслідків порушення органом ДПС строків розгляду скарги платника податків (постанова КАС ВС від 24.01.2019 у справі № 826/500/15).
Строк розгляду контролюючим органом скарги платника податків установлений пунктом 56.8 статті 56 ПК України, у відповідності до якого контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.
В свою чергу, КАС ВС у даній справі прийшов до висновку, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого ПК України або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. Такий самий правовий наслідок настає в разі, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків розгляду скарги не було надіслано платнику податків до спливу двадцятиденного строку для розгляду скарги в процедурі адміністративного оскарження. Визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов'язку.
Таким чином, несвоєчасне надання або ненаправлення рішення про результати розгляду скарги має наслідком її задоволення та скасування рішень органів ДПС щодо донарахування податкових зобов'язань.
Дана позиція КАС ВС буде корисна платникам податків, що оскаржують рішення контролюючого органу в адміністративному порядку, оскільки на практиці органи ДПС часто порушують вищевказану норму ПК України щодо строку розгляду скарг.
З повним текстом судового рішення зручно ознайомитися у VERDICTUM. Замовити повнофункціональний тестовий доступ можна тут.
2. Щодо стягнення з бюджету заборгованості із відшкодування ПДВ (постанова ВП ВС від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15).
В аналогічних справах Верховний Суд України напрацював правову позицію, згідно якої чинне законодавство не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Відтак стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ за правовою позицією ВСУ визнано неналежним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнано зобов'язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов'язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній справі відійшла від позиції Верховного Суд України зазначивши, що під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому, такі способи захисту як зобов'язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, а ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ДКС України на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.
Вказана позиція ВП ВС має велике значення для єдності судової практики та може враховуватись платниками податків в аналогічних спорах щодо стягнення заборгованості із відшкодування ПДВ.
3. Щодо звільнення від сплати ЄСВ ФОПів, які є пенсіонерами (постанова ВП ВС від 10.04.2019 у справі № 814/779/19).
Розглядаючи аналогічні справи, Верховний Суд України приходив до висновку, що положення частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон про збір та облік єдиного внеску) не поширюються на осіб, які отримують пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Втім, Велика Палата Верховного Суду у даній справі відійшла від висновку ВСУ вказавши, що різний вид пенсії, обраний згідно із законодавством особами, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон про пенсійне страхування), не може вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо застосування звільнення від сплати єдиного внеску для непрацездатних осіб одного й того ж виду.
Якщо ФОП мала право на пенсію за віком, але вибрала пенсію у зв'язку з втратою годувальника, то така ФОП має право на звільнення від сплати ЄСВ, оскільки вибір виду пенсії не позбавляє набутого права, що пов'язане з певним віком.
Отже, Закон про збір та облік єдиного внеску встановлює пільги для всіх суб'єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до Закон про пенсійне страхування. Законодавством не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску.
Таким чином, ВП ВС уніфікувала судовому практику у даній категорії справ та відповідна позиція буде корисна фізичним особам-підприємцям у подібних спорах з ДПС щодо стягнення боргу (недоїмки) по сплаті ЄСВ.
4. Щодо підтвердження реальності здійснення господарських операцій (постанова КАС ВС від 16.04.2019 у справі № 804/6909/17).
Загальновідомою є практика органів ДПС щодо визнання операцій з контрагентами безтоварними, що веде до донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ.
У вищевказаній справі КАС ВС підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Дана позиція Верховного Суду буде корисною для платників податків, яким донараховані податкові зобов'язання органами ДПС за аналогічними підставами в ході оскарження рішень фіскальних органів.
Отримати інформацію про планові перевірки вашого підприємства і підприємств-партнерів можна скориставшись тестовим доступом до сервісу CONTR AGENT, оформивши заявку за посиланням
5. Щодо оскарження індивідуальних податкових консультацій (постанова КАС ВС від 21.10.2019 у справі № 280/4326/18).
Тривалий час судова практика в частині оскарження податкових консультацій не вирізнялась єдністю, при цьому, навіть у випадку їх скасування судом, платнику податків було важко отримати нову податкову консультацію.
Хоча, відповідно до абзацу 1 пункту 53.2 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
У вказаній справі КАС ВС, підтвердив законність рішень судів попередніх інстанцій щодо визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, вказав, що оскільки в силу норми пункту 53.2 статті 53 ПК України скасування судом індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової консультації з урахуванням висновків суду, рішення якого набрало законної сили, застосування такого способу захисту порушеного права позивача як зобов'язання ДФС надати нову податкову консультацію виходить за межі порушеного права позивача і спрямоване на майбутнє.
Таким чином, Верховний Суд підтвердив можливість оскарження податкових консультацій та вказав на необхідність надання органом ДПС нової консультації випадку її скасування судом.
Дану позицію слід враховувати платникам податків під час оскарження податкових консультацій, а випадку ненадання органом ДПС нової податкової консультації, після скасування попередньої судом, оскаржувати відповідну бездіяльність контролюючого органу в судовому порядку.
6. Щодо блокування реєстрації податкових накладних (постанова КАС ВС від 20.11.2019 у справі № 560/279/19).
Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
КАС ВС, надаючи оцінку підставам зупинення реєстрації податкової накладної врахував, що акти, які затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов'язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.
Листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами та джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, зупинення реєстрації податкових накладних на підставі критеріїв ризиковості, встановлених листом ДФС, порушує принцип правової визначеності та передбачуваності, а відтак, є неправомірним.
Дана позиція Верховного Суду має велике значення для суб'єктів господарювання, оскільки дотепер органи ДПС під час зупинення реєстрації податкових накладних керуються власними листами, погодженими з Міністерством фінансів України, при цьому судовий захист залишається найбільш ефективним способом у відповідних спорах.
Ознайомтеся також з новими правилами блокування податкових накладних
7. Щодо сплати ЄСВ ФОП, що одночасно здійснює незалежну професійну діяльність (рішення КАС ВС від 02.09.2019 та постанова ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 520/3939/19).
Існує практика органів ДПС щодо нарахування подвійного ЄСВ для самозайнятих ФОПів.
Зазначена проблема була врегульована рішенням КАС ВС у вищевказаній зразковій справі, яке було залишено без змін постановою ВП ВС.
Так, Верховний Суд вказав, що за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску ФОП з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено.
Взяття контролюючим органом на облік особи як платника ЄСВ - фізичної особи-підприємця та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами.
Підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників ЄСВ, як ФОП з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності, не відповідає статті 4 Закону про збір та облік єдиного внеску.
Зміна контролюючим органом обліку особи платника ЄСВ в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.
Дана позиція Верховного Суду має враховуватись ДПС, а у випадку подальшого донарахування подвійного ЄСВ буде корисною для самозайнятих ФОПів в ході оскарження відповідних рішень контролюючого органу.
Зверніть увагу! Від сплати ЄСВ хочуть звільнити дві групи платників. Рада на засіданні 4 лютого прийняла за основу законопроект № 2166 щодо усунення дискримінації за колом платників ЄСВ.
Висновок
Таким чином, в 2019 році Верховний Суд підтвердив старі та сформував нові підходи до вирішення податкових спорів, направлені на користь платників податків.
При цьому, в окремих справах Верховний Суд відходив від позицій Верховного Суду України, що сприяло уніфікації судової практики в певних категоріях спорів.
Сподіваємося, що відповідна тенденція, буде збережена в наступному році.
Федоренко Михайло, керівник проектів практики вирішення спорів Juscutum, адвокат
Читайте також:
ТОП основних порад для бізнесу на 2020 рік
Трудові спори. Практика Верховного Суду за підсумками 2019 року
