Суть справи: колишній працівник оскаржив своє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку із невідповідністю займаній посаді за станом здоров'я. Позивач вказав, що тимчасова втрата ним працездатності не може бути підставою для звільнення за цією статтею.
Місцевий та апеляційний суди позов задовольнили.
Колегія суддів Цивільного суду ВС погодилась із таким висновком.
Верховний суд вказав, що звільнення працівника через невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі може відбуватись виключно за наявності повної або частково постійної, а не тимчасової втрати працездатності. Тривала тимчасова непрацездатність або часта відсутність працівника на роботі в зв'язку з цим не є підставою для звільнення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
ВС нагадав, що про невідповідність працівника роботі може свідчити висновок медикосоціальної експертної комісії, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована інша робота. Підставою для звільнення за цим пунктом є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров'я працівника, зобов'язаного проходити медичні огляди.
Відповідну постанову по справі №521/17982/16-ц ВС прийняв 20.12.2018. З її повним текстом можна ознайомитися в системі аналізу судових рішень VERDICTUM. Також в VERDICTUM ви можете ознайомитися з правовими позиціями ВС і судовими рішеннями, подібними до запитуваного.
