З 15 грудня 2017 року у нашому законодавстві з'явилося поняття електронного доказу. Електронний доказ - будь-яка інформація в електронній (цифровій) формі. Наприклад, електронні документи, веб-сайти, повідомлення у Facebook, голосові повідомлення в Telegram, фотографії в Instagram. Розмежування між письмовими та електронними доказами можна проілюструвати таким прикладом: документ, створений у Word та підписаний електронним підписом, є електронним доказом. Документ, роздрукований, підписаний та відсканований, є копією письмового доказу.
У практиці Верховного Суду зовсім небагато справ, де суд аналізує порядок доказування електронними доказами чи оцінює якийсь із них. Моя улюблена із тих декількох - спір про можливість приймання-передачі робіт в електронній переписці. У цій справі Верховний Суд, зокрема, констатував, що «Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов'язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні», а також «… здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання та визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України».
Суди першої та апеляційної інстанцій вирішили, що електронне листування не підтверджує факт приймання-передачі робіт. Натомість Верховний Суд врахував, що сторони не заперечували належність їх працівникам електронних адрес, використаних в листуванні. З огляду на це, Верховний Суд дійшов висновку, що електронне листування можна використовувати у доказуванні.
Прикметно, що Вищий господарський суд України буквально за місяць до початку дії нових редакцій кодексів дійшов зовсім іншого висновку: посилання в обґрунтування своїх заперечень на електронне листування не є належним та допустимим доказом, а з матеріалів справи не вбачається належним чином оформлених (письмово) листів чи претензій з боку замовника щодо якості роботи. Благо, тепер нові редакції кодексів.
Із цієї справи можна зробити такий висновок: проблеми із доказуванням за допомогою електронного листування можуть виникнути тоді, коли сторони заперечуватимуть належність їм електронних адрес.
Важливим є й спосіб подання електронних доказів. Процесуальні кодекси дозволяють подавати їх в оригіналі, в електронній копії чи у паперовій копії. При цьому у Законі «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях, кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Отже, якщо зберегти один і той же електронний документ на 10-ти «флешках», то кожен із них вважатиметься оригіналом. Тому незрозуміло, що ж таке «електронна копія електронного доказу». З паперовою копією все зрозуміліше. Найпростіший приклад - роздрукований скріншот. Однак паперові копії електронного доказу мають бути посвідчені в порядку, передбаченому законом. При цьому такий порядок законом досі не визначено. Отже, процесуально електронні докази можна подавати тільки в оригіналі.
На підтвердження моїх слів в одній зі справ Верховний Суд зазначив, що роздруковані скріншоти - це письмові докази, а електронні докази подаються до суду на електронних пристроях. Цікаво, що в попередній редакції процесуальних кодексів допускалася подача електронних документів у вигляді їх засвідчених копій на паперових носіях, що підпадало під ознаки письмових доказів.
В іншій справі позивач за допомогою відеозапису намагався довести те, що йому перешкоджали взяти участь у загальних зборах акціонерного товариства. Суд дійшов висновку, що надане відео не може вважатися належним та достатнім доказом фіксування подій, оскільки не містить необхідних реквізитів електронного доказу, як то фіксації дати та часу зйомки, місця події тощо. Отже, необхідно щоб на електронних доказах було відображено дату і, за потреби, час та місце їх створення.
Не буде зайвим нагадати, що електронний документ повинен мати електронний підпис. Наприклад, через відсутність підпису суд не прийняв надіслану йому заяву. Електронні докази ж розширюють можливості доказування.
CONTR AGENT є зручним сервісом для перевірки та моніторингу контрагентів, а за допомогою VERDICTUM ви зможете швидко зібрати релевантні судові рішення з будь-якого питання, вибудувати сильний та аргументований захист та знайти потрібну інформацію про судові засідання.
Ви можете перевірити контрагента, який вас цікавить, прямо зараз, оформивши заявку на тестовий доступ до сервісу.
