Легальний бізнес в Україні

Що таке ліцензія?

В Україні для ведення легального бізнесу достатньо бути зареєстрованим у встановленому законом порядку та вести свою діяльність не порушуючи чинного законодавства. Проте, в деяких випадках недостатньо бути зареєстрованим як суб’єкт господарювання (юридичною або фізичною особою-підприємцем) для легальної підприємницької діяльності.

Цивільний кодекс України (далі по тексту – «ЦК») називає такий дозвіл ліцензією. У ч. 3 ст. 91 ЦК вказано, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Фактично, за своєю суттю, ліцензія – це право суб’єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Звісно, не будь-яку господарську діяльність необхідно ліцензувати. Законом чітко встановлено вичерпний перелік саме тих видів діяльності, щодо яких необхідне отримання відповідного дозволу.

Коли необхідна ліцензія?

В законодавстві України встановлено 33 види діяльності, для провадження яких необхідно отримати дозвіл – ліцензію.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері ліцензування, є Закон України від 02.03.2015 № 222-VIII, «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі по тексту – «Закон»).

В той же час, діяльність деяких видів господарювання регулюється у відповідності до спеціальних законів. Відтак:

• діяльність з надання фінансових послуг та інша діяльність, ліцензування якої здійснює Національний банк України, здійснюється відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; Закону України «Про валюту та валютні операції»; Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»;
• діяльність в галузі телебачення і радіомовлення здійснюється відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»;
• виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним, плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами і пальним, зберігання пального здійснюється відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»;
• діяльність у сфері електроенергетики, на ринку природного газу, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії та іншу діяльність, ліцензування якої здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, здійснюється відповідно до законодавства та здійснення контролю у цих сферах.

Зазначеними нормативно правовими актами встановлені загальні та спеціальні порядки ліцензування окремих видів господарської діяльності, встановлений порядок нагляду і контролю у сферах ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування та інші ліцензійні умови.

Отже, в залежності від виду господарської діяльності, що підлягає ліцензування, необхідно більш детально аналізувати ліцензійні умови такого виду господарської діяльності, оскільки, в залежності від сфери господарювання, умови ліцензування дещо відрізняються.

Покрокові інструкції з реєстрації бізнесу, алгоритми дій під час вирішення бізнес-завдань, все про оподаткування, форми звітності, бланки первинних документів, судова практика, актуальна аналітика, консультації від авторитетних експертів та багато інших інструментів доступні у системах ЛІГА:ЗАКОН. Скористатися тестовим доступом можна за посиланням

Хто може отримувати ліцензії?

Ліцензію може отримати будь-який суб’єкт господарювання, який має на меті провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню. Для цього такий суб’єкт господарювання повинен відповідати певним встановленим вимогам та пройти процедуру ліцензування.

В залежності від виду діяльності, встановлені вимоги та сама процедура відрізняються в частині спеціальних вимог, оскільки встановлюються різними органами, які здійснюють ліцензування та державний контроль провадження таких видів діяльності в Україні.

Законом встановлено принципи, на яких ґрунтується державна політика у сфері ліцензування. Серед інших закріплено принцип рівності прав суб’єктів господарювання, що передбачає:

• вільний вибір суб’єктом господарювання провадження встановленого законом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, і території своєї діяльності;
• забезпечення при отриманні ліцензії рівності прав суб’єктів господарювання незалежно від організаційно-правової форми чи форми власності, якщо інше не встановлено законодавством;
• встановлення єдиних вимог ліцензійних умов шляхом визначення їх відповідності рівням ризику від провадження відповідного виду господарської діяльності;
• уникнення необґрунтованих обтяжень чи зайвих адміністративних процедур;
• заборону використання ліцензування видів господарської діяльності для обмеження конкуренції.           

Закон розділяє суб’єктів господарювання у сфері ліцензійних відносин на здобувачів ліцензії та ліцензіатів. Здобувач ліцензії – це суб’єкт господарювання, який звернувся в установленому законодавством порядку до органу ліцензування із заявою про отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Ліцензіат – це суб’єкт господарювання, який має ліцензію.

Хто ліцензує та контролює?

Орган ліцензування

Окрім Кабінету Міністрів України, до суб’єктів у сфері ліцензування з боку держави Закон відносить Спеціально-уповноважений орган з питань ліцензування, Експертно-апеляційну раду з питань ліцензування та органи ліцензування.

Орган ліцензування видає ліцензії на право здійснення видів господарської діяльності, зазначених у ст. 7 Закону. Серед масиву повноважень, покладених Законом на орган ліцензування, особливої уваги заслуговують наступні:

• отримання та розгляд заяв з документами, а також повідомлень, подання яких до органу ліцензування передбачено законом, і за результатом їх розгляду приймання рішення про: залишення заяви без розгляду; видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії; переоформлення ліцензії; зупинення дії ліцензії повністю або частково; відновлення дії ліцензії повністю або частково; анулювання ліцензії повністю або частково; розширення або звуження провадження виду господарської діяльності ліцензіатом; видачу інших документів, визначених законом, що стосуються повноважень органу ліцензування.
• розроблення проєктів ліцензійних умов і змін до них та подання їх в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України, якщо інше не встановлене законом;
• здійснення контролю за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов;
• формування та ведення ліцензійного реєстру;
• формування та ведення ліцензійних справ, забезпечення їх зберігання, передачі та одержання у паперовій та/або електронній формі.

До різних видів господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, відносяться різні органи ліцензування. Їх перелік вказано у Постанові Кабінету Міністрів України від 05.08.2015 № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Читайте нас в соціальних мережах

Підпишіться, щоб бути в курсі всіх бізнес-новин

Ліцензійний реєстр

Це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про суб’єктів господарювання, які в установленому законом порядку звернулися до органу ліцензування із заявою про отримання ліцензії, провадять діяльність на підставі ліцензії, дія ліцензії яких зупинена, ліцензія яких анульована. Ліцензійний реєстр є відкритим.

Відомості з ліцензійних реєстрів відображаються в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в обсягах та відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Контроль та нагляд

У сфері ліцензування контроль та нагляд здійснюються у трьох напрямках:

• нагляд за додержанням органами ліцензування вимог законодавства. Здійснюється спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування. Має два вигляди: планові та позапланові перевірки. Порядок проведення таких перевірок встановлюється Кабінетом Міністрів України. Підстави та основні засади проведення перевірки закріплені у ч. 1 ст. 19 Закону;
• контроль за наявністю у суб’єктів господарювання ліцензій. Здійснюється державними органами, на які покладено відповідні функції щодо відповідних ліцензій;
• контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов. Здійснюється відповідними органами ліцензування. Також відбувається у двох видах: планові та позапланові перевірки. Підстави та порядок проведення таких перевірок можна знайти у ч. 3-7 ст. 19 Закону.

Як отримати ліцензію?

Ліцензійні умови

Це нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України або іншого уповноваженого законом органу державної влади, які встановлюють вичерпний перелік вимог до провадження господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, обов’язкових для виконання ліцензіатом. Крім того, такі положення уповноважують відповідний(-і) орган(-и) який здійснює контроль та нагляд провадження діяльності суб’єктами господарювання у відповідних сферах діяльності, встановлюють умови отримання, призупинення та позбавлення ліцензії, регулюють роботу ліцензійних реєстрів тощо.

Принцип дотримання законності державної політики у сфері ліцензування серед інших полягає у тому, що вимоги ліцензійних умов мають бути однозначними, прозорими та виключати можливість їх суб’єктивного застосування органами ліцензування чи ліцензіатами.

По кожному з видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню, можна знайти окремі ліцензійні умови. В них міститься вся необхідна інформація для отримання ліцензії та ведення відповідної діяльності. Зокрема, такими актами встановлені типові форми деяких документів (наприклад, заяви про отримання ліцензії), необхідних для подачі до відповідного органу ліцензування для отримання ліцензії.

Наприклад, є Постанови Кабінету Міністрів, які затверджують ліцензійні умови провадження туроператорської або освітньої діяльності.

Подання документів здобувачем ліцензії

До органу ліцензування документи можна подати у один з таких способів (на вибір):

• нарочно;
• поштовим відправленням з описом вкладення;
• в електронній формі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до оформлення та подання документів до органу ліцензування, а також перелік документів, що подаються для отримання ліцензії закріплено у ст.ст. 10, 11 Закону.

Порядок прийняття та розгляд документів органом ліцензування

Після подання документів до органу ліцензування такі документи проходять наступні етапи розгляду:

• перевірка документів на наявність підстав для залишення заяви без розгляду. Така перевірка триває протягом п’яти робочих днів з дня отримання органом ліцензування документів. Підстави для залишення заяви без розгляду та повернення заявнику вказано у ст. 12 Закону. Здобувач ліцензії може повторно подати документи для отримання ліцензії, усунувши причини залишення заяви без розгляду;
• перевірка документів на наявність підстав для відмови у видачі ліцензії. Строк такої перевірки – протягом десяти днів з дня отримання органом ліцензування документів. Підстави для відмови у видачі ліцензії закріплено у ст. 13 Закону. Відмова у видачі ліцензії закріплюється відповідним Рішенням, яке може бути оскаржено в Експертно-апеляційній раді з питань ліцензування або в суді. Також, ч. 4, 5 ст. 13 Закону закріплено умови для подання нової заяви на отримання ліцензії;

У випадку відсутності підстав для залишення заяви без розгляду або відмови у видачі ліцензії, орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії. Таке рішення набирає чинності та оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу ліцензування наступного дня після його прийняття. У той самий день інформація про таке рішення вноситься до ліцензійного реєстру.

Сама ліцензія оформлюється в електронному вигляді та відображається у вигляді виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Строк, на який видається ліцензія

Ліцензія видається на необмежений строк. Це закріплено у ч. 13 ст. 12 Закону.

Це означає, що, за відсутності належних підстав для переоформлення ліцензії, користування нею провадиться без обмеження у строках.

В той же час, в деяких випадках, ліцензійними умовами в деяких спеціальних сферах господарської діяльності (виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та  тютюновими виробами; діяльність у галузі телебачення і радіомовлення тощо) встановлюються обмеження на строк дії ліцензії. Однак, по закінченню такого строку, за умови додержання ліцензійних умов, ліцензію може бути продовжено.

Плата за отримання ліцензії або за користування нею

Закон встановлює разову плату за видачу ліцензії. Вона становить розмір одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії.

Важливим є те, що плата справляється тільки після прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії. Реквізити рахунку для внесення плати за видачу ліцензії зазначаються органом ліцензування у самому рішенні про видачу ліцензії. Така плата обов’язково має бути внесена протягом десяти робочих днів з дня набрання чинності, оприлюднення та внесення відповідного рішення до ліцензійного реєстру.

В той же час, в деяких випадках, ліцензійними умовами в деяких спеціальних сферах господарської діяльності (роздрібна/оптова торгівля пальним, алкогольними напоями тощо) встановлюється щорічна оплата за видану ліцензію. Крім того, вартість ліцензії може збільшуватись в залежності від таких факторів, як кількість місць здійснення господарської діяльності.

Плата за звуження або переоформлення ліцензії не справляється.

Розширення, звуження, переоформлення, внесення змін та отримання нової ліцензії

Розширення ліцензії

Під розширенням ліцензії розуміється розширення провадження виду господарської діяльності ліцензіатом. Таке розширення може відбуватися за умови, якщо початково ліцензіатом було отримано ліцензію на окрему частину виду господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Процедура розширення ліцензії є аналогічною до первинної процедури отримання ліцензії. Різницею між ними є набір інформації у документах, які необхідно подати до органу ліцензування. Під час подання заяви на розширення ліцензії ліцензіату не треба подавати документи, підтверджуючі ті факти, які вже подавалися разом з заявою на отримання первинної ліцензії, за винятком підтвердження тих фактів, які змінилися.

Розгляд заяви на розширення ліцензії відбувається за аналогією до розгляду заяви на видачу ліцензії. Плата за розширення ліцензії є аналогічною платі за первинну видачу ліцензії.

Звуження ліцензії

Під звуженням ліцензії розуміється звуження ліцензіатом провадження виду господарської діяльності на певну частину. Для здійснення такої процедури ліцензіату необхідно подати до органу ліцензування відповідну заяву. На підставі такої заяви орган ліцензування приймає рішення про звуження ліцензії протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідної заяви.

Переоформлення ліцензії

Право на переоформлення ліцензії виникає у спадкоємця ліцензіата за умови, що ліцензіат був фізичною особою-підприємцем. У такому випадку спадкоємець, за умови відповідності вимогам ліцензійних умов, має подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії протягом місяця з дати набуття ним такого права. 

Внесення змін

Під «змінами» розуміються два можливих випадки:

• зміна даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії. Про такі зміни ліцензіат зобов’язаний повідомляти орган ліцензування або протягом строку, встановленого відповідними ліцензійними умовами, або, за відсутності такої інформації в ліцензійних умовах, протягом місяця з дня, наступного за днем настання відповідних змін;
• зміна переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії. У випадку доповнення переліку новими документами або зміни форми відомостей в таких документах, ліцензіат зобов’язаний подати до органу ліцензування додаткові документи або відомості за новою формою протягом строку, встановленого відповідним нормативно-правовим актом, яким затверджено відповідні зміни.

Отримання нової ліцензії

Окрім власного бажання ліцензіата займатися іншим видом господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню, Законом закріплено ситуації, коли отримання нової ліцензії є обов’язковим. Це:

• припинення ліцензіата в результаті злиття, приєднання чи перетворення або передачі усього майна ліцензіата до приватного партнера, концесіонера, за умови, що правонаступник ліцензіата (приватний партнер, концесіонер) бажає продовжувати провадження діяльності за ліцензією. У такому випадку правонаступник (приватний партнер, концесіонер) може продовжувати провадження відповідної діяльності протягом шести місяців по наявній ліцензії, після чого зобов’язаний отримати нову ліцензію. Попередня ліцензія підлягає анулюванню;
• припинення ліцензіата в результаті поділу. У такому випадку провадити діяльність за наявною ліцензією має право лише один з правонаступників за згодою між правонаступниками. Правонаступник може продовжувати діяльність за наявною ліцензією протягом шести місяців, після чого зобов’язаний отримати нову ліцензію. Попередня ліцензія підлягає анулюванню;
• передача частини майна ліцензіата приватному партеру, концесіонеру. У такому випадку приватний партнер, концесіонер має право провадити діяльність за ліцензією ліцензіата на умовах, визначених договором, укладеним у рамках державно-приватного партнерства. Строк «користування» такою ліцензією становить шість місяців, після чого приватний партнер, концесіонер зобов’язаний отримати нову ліцензію. Ліцензіат може продовжувати вести діяльність за наявною ліцензією.

Отже, в залежності від випадку, ліцензіат повинен звернутись до ліцензійного органу та подати відповідні документи та інформацію для внесення змін до ліцензії.

Як не втратити ліцензію?

Зупинення ліцензії

Може бути повним або частковим. Підставою може бути:

• власне бажання ліцензіата у формі відповідної заяви. Рішення про зупинення набирає чинності наступного робочого дня. Не буде підставою у випадку, якщо заява про зупинення подана після видання органом ліцензування розпорядчого документа про проведення перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов;
• невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушення ліцензійних умов, про що складається відповідний акт. Рішення про зупинення набирає чинності через десять робочих днів з дня його прийняття;
• несплата за видачу ліцензії. Рішення про зупинення набирає чинності через десять робочих днів з дня його прийняття.

Про зупинення ліцензії ліцензіат повідомляється протягом п’яти робочих днів з дати прийняття відповідного рішення.

Рішення про зупинення ліцензії може бути оскаржено в Експертно-апеляційній раді з питань ліцензування або в суді.

Відновлення ліцензії

Відбувається у формі подання до органу ліцензування відповідної заяви та відомостей про усунення підстав зупинення ліцензії.

Відновлення ліцензії, яка була зупинена за власним бажанням можливо здійснити протягом шести місяців з дати зупинення. У випадку зупинення ліцензії з інших підстав, термін для відновлення ліцензії складає два місяці.

Анулювання ліцензії

Може бути повним або частковим. Підставою може бути:

• власне бажання ліцензіата у формі відповідної заяви;
• неусунення ліцензіатом протягом строку зупинення ліцензії підстав такого зупинення;
• державна реєстрація припинення ліцензіата (за винятком випадків, вказаних вище); смерть або визнання ліцензіата, фізичної особи-підприємця, безвісно відсутнім або померлим у судовому порядку (при відсутності правонаступника);
• повторне, протягом року з моменту відновлення ліцензії, порушення ліцензійних умов;
• виявлення недостовірних даних у заяві про отримання ліцензії;
• відмова ліцензіата у проведенні перевірки;
• підтвердження встановлення контролю за діяльністю ліцензіата резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України;
• ненадання ліцензіатом документів, інформації на письмову вимогу органу ліцензування при проведенні перевірки.

Рішення про анулювання приймається протягом п’яти робочих днів з дня складання відповідного акту та набирає чинності через тридцять календарних днів з дня його прийняття. Ліцензіат (його посадова особа) притягується до адміністративної відповідальності та позбавляється права подавати заяву про видачу ліцензії.

Як і зупиненням, на випадок неправомірного застосування санкцій ліцензійним органом у вигляді анулювання ліцензії, законодавцем передбачена можливість оскарження такого рішення в Експертно-апеляційній раді з питань ліцензування або у судовому порядку.

Підсумок

Отже, для провадження деяких видів господарської діяльності недостатньо лише отримати ліцензію. Також треба дотримуватись вимог ліцензійних умов та органу ліцензування. В той же час, такі умови та вимоги не є складними та лише сприяють розвитку діяльності сфер господарювання, в яких встановлено необхідність отримання ліцензії.

Крім того, ліцензійні умови сприяють розвитку довіри до держави та учасників ліцензійних сфер діяльності як з боку споживачів послуг в особі громадян, так і з боку вітчизняних та іноземних інвесторів.

Слід зазначити, що з кожним роком ліцензійні умови, в залежності від сфери господарювання, піддаються змінам. Змінюється перелік видів діяльності, яка підлягає ліцензуванню, змінюються ліцензійні органи, умови ліцензування тощо. Тож, для належного та правомірного ведення ліцензійної діяльності необхідно слідкувати за змінами у законодавстві, що стосуються відповідної сфери діяльності.

Палющенко Дмитро Сергійович – юрист практики корпоративного права Juscutum

Петросов Арсен Владиславович – юрист практики корпоративного права Juscutum