Митні спори: добірка найважливішої судової практики 2023 року

Судова практика значно впливає на здійснення правосуддя у сфері митної справи, а роз'яснення Верховного Суду часто мають велике значення для судового процесу та вирішення спорів. Роз'яснення Верховного Суду можуть визначати тлумачення конкретних норм митного законодавства та встановлювати прецеденти, які слід враховувати при розгляді подібних справ.

Розглянемо, найважливіші рішення прийняті Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у 2023 році:

Про конвертування вартості товару з доларів США у євро під час визначення митної вартості товарів

Ціною продажу для платника є ціна, зазначена саме відправником у рахунках фактурах, що відповідає тій, яка вказана відправником у митних деклараціях країни відправлення із застосуванням конвертації, з урахуванням курсу валют на території Європейського Союзу на той момент. Експортер здійснює конвертацію з урахуванням даних банківської системи Європейського Союзу. Відповідною датою конвертації є дата перерахунку коштів через фінансову установу або дата подання митної декларації країни відправлення. Конвертація валют не вказує на те, що такі документи мають цінову розбіжність, такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 03.05.2023 у справі № 140/6689/20.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості імпортованого платником товару за результатами перевірки документів, наданих декларантом до митної декларації, митниця встановила, що: звіт про оцінку майна був поданий не в повному обсязі та не дає можливість перевірити ціноутворення; собівартість товару калькульована в інший період, аніж коли відвантажено товар згідно з інвойсом; не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає платі за ці товари; вищим є рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Платник, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, вказав, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зробив висновок про те, що на підставі офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CFR (Cost and Freight) - «Вартість і фрахт» означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переміщення товару з борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Згідно з умовами CFR продавця має обов'язки щодо митного очищення товару для експорту.

Поставка товару на умовах CFR встановлює, що у фактурну вартість товару включені витрати на транспортування товару до порту призначення (фрахт). Указана обставина підтверджується листом постачальника, у якому зазначено, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної в інвойсі. Про включення до ціни товару вартості фрахту свідчить і калькуляція, надана постачальником. Тому в разі поставки товару на умовах CFR транспортні витрати вже є включеними до фактурної вартості товару, тому під час визначення митної вартості не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Про визначення митної вартості товарів

16 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду виніс постанову у справі № 825/2410/16 за позовом Приватного підприємства «Семенівська мануфактура» до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості імпортованого платником товару за результатами перевірки документів, наданих декларантом до митної декларації, митниця встановила, що: звіт про оцінку майна був поданий не в повному обсязі та не дає можливість перевірити ціноутворення; собівартість товару калькульована в інший період, аніж коли відвантажено товар згідно з інвойсом; не надано документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає платі за ці товари; вищим є рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Платник, не погоджуючись з висновками контролюючого органу, вказав, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, задовольнив позов. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що декларант підприємства для митного оформлення товару за основним методом (за ціною договору) подав усі документи, встановлені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які містили відомості про ціни та умови поставки товару. Тому контролюючий орган не довів правомірність рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного: «За офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CFR (Cost and Freight) - ''Вартість і фрахт'' означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати та фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CFR на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що поставка товару на умовах CFR-Чорноморськ (ІНКОТЕРМС-2010) передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати на транспортування товару до порту призначення (фрахт). Вказана обставина підтверджується листом постачальника від 25.10.2016 №US916/1007/2510/2, в якому зазначено, що вартість морського перевезення включена до ціни товару, вказаної в інвойсі. Крім того, включення до ціни товару вартості фрахту свідчить і калькуляція №US9161007/0710 від 07.10.2016, надана постачальником.

Таким чином, у даному випадку поставки товару на умовах CFR (ІНКОТЕРМС-2010) транспортні витрати вже є включеними до фактурної вартості товару, тому при визначенні митної вартості не додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті».

Визнано неконституційним штраф та конфіскацію за порушення митних правил

5 липня 2023 року, Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційними скаргами Душенькевича Анатолія Володимировича, Франка Андрія Володимировича, Ярош Ірини Миколаївни щодо конституційності абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України (далі - Кодекс), визнавши оспорюваний припис таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до санкції частини першої статті 483 Кодексу "переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості" має наслідком накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України (абзац другий).

Автори конституційних скарг просили визнати неконституційним оспорюваний припис статті 483 Кодексу, оскільки, на їх переконання, він унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності порушника митних правил.

Суд, розв'язуючи питання, порушені в конституційних скаргах, виходив з того, що Верховна Рада України в межах своїх повноважень визначає діяння, які є адміністративними правопорушеннями, та встановлює адміністративну відповідальність за їх вчинення.

Оцінюючи оспорюваний припис статті 483 Кодексу на предмет дотримання принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, Суд вважає, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізацію відповідальності з огляду на відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов'язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом.

Суд указав, що, крім штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів, які перемістили через митний кордон України із приховуванням від митного контролю, санкція статті 483 Кодексу передбачає обов'язкову конфіскацію товарів.

Водночас у Кодексі не визначено процесуальних механізмів, які надали б судові можливість пом'якшити відповідальність або дозволили б її не призначати.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що відповідно до принципу верховенства права (правовладдя) законодавець може обмежувати конституційні права людини і громадянина за дотримання умов, визначених Конституцією України. "Право власності не є абсолютним, може бути обмежене, однак утручання в це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу домірності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства", - зазначено в Рішенні Суду. Установлення обмеження прав людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що воно є домірним (пропорційним) та суспільно потрібним.

З огляду на наведене Суд дійшов висновку, що таке законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права.

Суд визнав, що абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61, частини першої статті 64 Конституції України та є неконституційним.

Суд відтермінував втрату чинності абзацом другим частини першої статті 483 Кодексу, що визнаний неконституційним, на шість місяців з дня ухвалення цього Рішення та установив Верховній Раді України привести нормативне регулювання, установлене абзацом другим частини першої статті 483 Митного кодексу України, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Про звільнення від обов'язку сплати митних платежів на період дії воєнного стану

У Постанові від 28 червня 2023 року у справі №160/11478/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що ввезення товару на митну територію України як операція, з якою законодавець пов'язує звільнення від обов'язку сплати митних платежів, не обмежується лише фактичним (фізичним) перетином товару через митний кордон України, а складає алгоритм дій, спрямованих на виконання низки необхідних митних формальностей. Якщо подана з метою митного оформлення ввезеного товару декларація датована в період з 01 квітня по 01 липня 2022 року, то задекларований за цією митною декларацією товар підпадає під дію Закону України від 24 березня 2022 року № 2142-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», оскільки виконуються законодавчо встановлені умови для звільнення від сплати ввізного мита та податку на додану вартість.

Про виконання митних формальностей під час здійснення транзитних переміщень

Якщо в деклараціях, оформлених митним органом, вказано трубопровідний транспорт, у якому безпосередньо перебуватимуть нафтопродукти у разі їх пред'явлення цьому органу як митниці призначення, а резервне місце доставки товарів для водного транспорту зазначено як зона митного контролю, до якої доставлятимуться товари після їх пропуску через митний кордон України з метою пред'явлення їх митному органу, то у такому разі митниця дотримала всіх необхідних формальностей щодо транзитних переміщень товарів із використанням відповідних декларацій, згідно з якими вантаж пропущено на митну територію України та направлено у митницю призначення, до місця доставки товарів для водного транспорту, а не трубопровідного, даний висновок було зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у Постанові від 21.02.2023 у справі № 2140/1782/18

Так, Компанія МАДДОКС С.А. звернулась до адміністративного суду з позовом до Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, за участю третіх осіб без самостійних вимог: Державного підприємства «Підприємство із забезпечення нафтопродуктами», Енергетичної митниці Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 09.10.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що постанова суду апеляційної інстанції винесена на підставі неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Як вважає позивач, апеляційним судом не були прийняті до уваги та не відображені у судовому рішенні аргументи апелянта щодо дослідження доказів у справі. Крім того, правомірність дій відповідача у спірних правовідносинах не було встановлена у судових рішеннях. На думку позивача, внаслідок неповного дослідження доказів, що наявні в матеріалах справи, неприйняття до уваги аргументів апелянта та Державного підприємства «Підприємство із забезпечення нафтопродуктами», судами першої та апеляційної інстанцій було невірно розтлумачено статті 1, 2 Закону України «Про трубопровідний транспорт» та неправильно застосовано Порядок виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень до спірних правовідносин. На підставі викладеного, позивач просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09.10.2018, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 у справі №2140/1782/18 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Як вказано судами, у межах пункту пропуску "Херсонський морський торгівельний порт", на території причалів №3 та №4 (м. Херсон, Нафтогавань), які згідно роз`яснень Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України" є гідротехнічними спорудами і розташовані у водному просторі акваторії порту, відсутні зони митного контролю, обладнані для вивантаження в них нафтопродуктів, а також відсутня можливість розміщення на їх території транспортних засобів з метою вивантаження в них з борту судна нафтопродуктів.

Наявні трубопроводи біля причалів №3 та №4 (м. Херсон, Нафтогавань) є невід`ємною частиною технологічних трубопроводів митного складу ДП "ПЗНП", що не входить у зону діяльності Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що як встановлено судами, у зоні діяльності Митниці ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відсутній трубопровідний транспорт для переміщення нафтопродуктів, місця митного контролю нафтопродуктів та інші місця, визначені законодавством, для вивантаження нафтопродуктів, що підтверджується Наказом ДФС від 01.08.2017 № 506 "Про затвердження Розподілу місць митного контролю товарів та митниць, на які покладається фактичний контроль".

Судами з`ясовано, що у митних деклараціях від 22.08.2018 №903110/2018/001457 та №903110/2018/001458, оформлених Енергетичною митницею ДФС, транспортом у якому безпосередньо перебуватимуть товари при їх пред`явленні Енергетичній митниці ДФС, як митниці призначення, зазначено трубопровідний транспорт, а зоною митного контролю, до якої доставлятимуться товари після їх пропуску через митний кордон України з метою пред`явлення їх митному органу вказано « 903-888-1-4», що, відповідно до наказу ДМСУ від 27.08.2012 № 426 «Про ведення Переліку місць доставки», відповідає резервному місцю доставки товарів Енергетичної митниці ДФС для водного транспорту.

На підставі встановлених у справі обставин, з урахуванням оцінки наявних доказів, суди дійшли висновку, що Митницею ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, як митницею відправлення, 23.08.2018 було здійснено усі необхідні митні формальності при здійсненні транзитних переміщень товарів з використанням попередньої митної декларації, відповідно до попередніх митних декларацій вантаж пропущено на митну територію України та направлено у митницю призначення (Енергетичну митницю ДФС), а саме у місце доставки товарів Енергетичної митниці ДФС для водного транспорту, а не трубопровідного.

Суд апеляційної інстанції врахував, що з огляду на предмет спору у даній справі: визнання протиправною бездіяльності Митниці Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі щодо нездійснення пропуску на митну територію України дизельного палива, що належить позивачу і щодо ненадання дозволу на вивантаження зазначених товарів з судна шляхом нанесення відповідних написів на декларації про вантаж «Вивантаження дозволено»; зобов`язання митниці ДФС в Херсонській області Автономній Республіці Крим та м. Севастополі здійснити належне митне оформлення, пропуск на митну територію України та надання дозволу на вивантаження зазначених товарів з судна шляхом нанесення відповідних написів на декларації про вантаж «Вивантаження дозволено», - судом першої інстанції було надано вірну правову оцінку та зроблений правильний висновок про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Так, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду - касаційну скаргу Компанії МАДДОКС С.А. залишити без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 №2140/1782/18 залишити без змін.