Створення закону про лобіювання не є новим у світовій практиці права. Ще у 1938 році в США було прийнято закон FARA, щоб контролювати вплив на американську політику іноземних держав. Підприємства, які діють в інтересах інших держав або їх представників, повинні зареєструватись. Фактично - це коли існують агентські комерційні відносини з іноземними державами, які прагнули отримати економічні чи політичні переваги, впливаючи на прийняття урядових рішень. Подібні вимоги також існують у Великій Британії, зокрема Схема реєстрації іноземного впливу (FIRS) - це дворівнева схема, яка посилює стійкість політичної системи Великої Британії проти прихованого іноземного впливу та забезпечує більшу впевненість у діяльності певних іноземних повноважень чи суб'єктів, які є ризиком національної безпеки.
Український лобістський закон також спрямовано на впорядкування впливу, але тільки за напрямом законотворчої діяльності.
У комплаєнс-спеціаліста може виникнути питання щодо практики застосування комплаєнс-механізмів стосовно, по суті, нової категорії юридичних та фізичних осіб - лобістів. Наприклад, чи створюватимуть ці особи автоматично високий ризик під час ідентифікації у фінансових установах, або чи потрібно посилено моніторити їх фінансові транзакції, або чи потрібно встановлювати (ідентифікувати) осіб, для яких здійснюється лобіювання, тощо.
Насамперед потрібно в міру можливості зрозуміти всі ризики, які несе ця категорія клієнтів, та наявність пом'якшувальних обставин. Наприклад, лобісти за комерційну винагороду здійснюють лобіювання - їх основний вид діяльності. Отже, необхідно з'ясувати походження фінансування - їх джерела фінансування не повинні бути коштами, отриманими злочинним шляхом, і тому виникає потреба посиленого моніторингу транзакцій. Але з огляду на комплаєнс-практику можна сказати, що будь-яке підприємство технічно може бути фінансовано з незаконних джерел. То в чому ж різниця? Основна різниця вбачається в тому, що діяльність лобістів спрямовано специфічно на нормативно-правову діяльність. У сукупності вид діяльності лобіста, особа, в інтересах якої він лобіює, та шляхи його фінансування можуть свідчити потенційно про високий ризик такого клієнта для фінансової установи. Особливо це стосується політично значущих осіб - РЕР, осіб із реєстрів олігархів та інших.
Разом із тим варто зрозуміти, який комплаєнс-контроль уже здійснено або може бути впроваджено. Наприклад, згідно із законом заплановано ведення реєстрів лобістів, звітів про лобіювання, нагляд за ними з боку Національного агентства з питань запобігання корупції. Тобто держава вже встановила контроль за лобіюванням. Додатково комерційна установа може з'ясувати для себе, що один лобіст може бути високого ризику, а іншій - середнього або взагалі низького. Тобто лобісти як категорія клієнтів можуть бути в підкатегоріях, маючи на увазі, що до окремих лобістів має сенс застосовувати спрощену ідентифікацію або інші комплаєнс-заходи. Також можливо створити анкету лобіста, де зазначатимуть структуру його особистих клієнтів. Наявність клієнтів-іноземців, клієнтів у незвичних юрисдикціях може становити ризик для фінансової установи, оскільки неможливо або важко перевірити джерела фінансування такого лобіста.
Важливу роль в комплаєнс-діяльності відіграватимуть роз'яснення НБУ щодо роботи з такими клієнтами, загальна практика та ризик-підхід самих комерційних установ.
Як ефективніше виконувати комплаєнс-процедури для бізнесу? З новим рішенням LIGA360. Контролюйте дотримання вимог законодавства, здійснюйте due dilligence та AML/KYC перевірки, моніторте репутацію вашої компанії та партнерів. Дізнайтеся більше переваг за посиланням.
