Гроші в борг: як правильно оформити розписку

Інститут договору позики був об`єктом для дослідження з давніх-давен. Ще за часів римського права існував «прототип» боргової розписки - хірограф. Хірограф (лат. chirographum - власноручний підпис) - це односторонній документ, виданий і підписаний боржником від власного імені, який засвідчував факт отримання ним від кредитора певної грошової суми. Запис хірографа виглядав таким чином: «Я такий-то винен такому-то 100 сестерцій». В юстиніанівський період проста розписка замінила книги прибутків і видатків. Особа, що видала розписку (боржник), мала право оспорити її у зв'язку з підробкою чи за мотивами відсутності передачі кредитором грошей. Цікавим фактом також є те, що якщо боржнику не вдалося довести недійсність розписки, то як санкція за безпідставне оспорювання зазначений в розписці борг стягувався в подвійному розмірі.

Як бачимо, навіть через стільки століть, розписка не втратила свою силу як борговий документ. Навпаки, вона стала об`єктом для законодавчого врегулювання в теорії та об`єктом для дослідження в судовій та науковій практиці. Проблематика правильного оформлення та застосування розписки завжди актуальна, бо гроші позичали, позичають та будуть позичати.

Передаючи гроші в борг, особи не завжди закріплюють свої домовленості щодо їх повернення «на папері». І в більшості випадків це стає фатальною помилкою, адже довести потім, що грошові кошти були передані саме в борг та саме тій чи іншій особі буде вкрай важко. Саме тому, для уникнення неприємних ситуацій, варто отримати від боржника розписку. Правильно оформлена розписка буде запорукою для успішного вирішення справи в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 1047 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як бачимо, розписка є документом, який підтверджує не тільки факт укладення договору позики, а ще й факт передачі грошей за цим договором. Це є важливим в даній справі, оскільки у випадку вирішення спору в судовому порядку, суддя матиме змогу дійти висновку, чи дійсно грошові кошти були передані та на яких умовах. Головне в цій справі - зазначити всю необхідну інформацію про позику в розписці. Тому, далі розглянемо особливості правильного оформлення розписки в розрізі судової практики.

Форма правочину

Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Наразі розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, який застосовуватиметься в такому випадку, становить 17 гривень. Тобто, договір позики повинен бути укладений в письмовій формі, якщо його сума становить не менше 170 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є, як вже було раніше зазначено, доказом факту укладення договору і, водночас, факту передачі грошової суми позичальнику.

Звертаємо увагу на те, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг (постанова Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 760/22898/20).

Правова природа розписки

Договір позики є двостороннім правочином, водночас він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики та є письмовим підтвердженням його укладення на визначених умовах разом із засвідченням отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Суди, в свою чергу, зобов`язані перевірити правовідносини, які стали підставою для складення розписки. Адже непоодинокими випадками є приховування інших правовідносин під виглядом заборгованості або їх ототожнення.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 756/9498/19: «У разі пред`явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов».

Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Такі правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду України від 20 вересня 2023 року у справі №760/22898/20, від 14 липня 2021 року у справі № 750/2316/19, від 25 березня 2020 року у справі №569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі №628/3909/15, від 21 липня 2021 року у справі №758/2418/17.

Наведемо ще приклади цікавих справ.

У справі № 750/2316/19 суд першої інстанції встановив, що відповідач отримав від позивача 48 000 доларів США для спільного вирощування соняшника. Сторони дійшли згоди, що: «Ці кошти направляються на витрати з вирощування, збирання, оренди техніки, майна, землі та інших складових на цій площі. Прибуток на цьому полі розподіляється пропорційно вкладеним коштам та іншим понесеним витратам. У разі форс-мажору сторони спільно вишукують вихід протягом наступного року». У розписці зазначено: «Дана розписка повертається відповідачу при поверненні сорока восьми тисяч доларів США». У вказаній справі Верховний Суд виходив з того, що факт отримання коштів у борг за договором позики підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можна встановити, що відбулася передача певної суми від позичальника до позикодавця саме за таким договором. Врахувавши, що зміст розписки не підтверджує виникнення між сторонами у справі №750/2316/19 правовідносин з позики, касаційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення заборгованості за таким договором.

За змістом постанови Верховного Суду від 11 червня 2021 року у справі №753/11670/17, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що під час роботи відповідача у ювелірному відділі позивача виникла нестача ювелірних виробів, відповідальність за виникнення якої покладено на відповідача, у зв`язку із чим і була написана розписка про отримання у борг 15 600 грн, а відтак, фактично грошові кошти, зазначені в розписці, передані не були. Таким чином, суди встановили справжню правову природу правовідносин між сторонами, які виникли внаслідок трудової діяльності відповідача, у зв`язку з чим дійсність та достовірність договору позики була спростована.

Таким чином, розписка про отримання коштів повинна містити інформацію про те, що кошти, загальна сума яких чітко вказується в тексті, беруться саме в борг, та закріплення за позичальником зобов`язання щодо повернення цих коштів позикодавцю у визначений сторонами строк. Розписка не повинна передбачати під собою приховані іншого роду правовідносини сторін, аніж боргові.

Сума та валюта позики

Окрему увагу слід звертати на написання тексту розписки в питанні зазначення загальної суми позики та в якій валюті вона надається.

Прослідкуйте, щоб сума була вказана вірно як цифровими значеннями, так і прописом. Часто трапляються випадки, коли цифрове значення відрізняється від того, як сума прописана словами. Якщо казати про валюту, в якій надана позика, то трапляються випадки, коли в розписці зазначають не повну назву валюти. Наприклад, позика надана в доларах. Виникає питання: «в яких саме?». Адже, є долар США, є канадський долар, є гонконгський долар і т.д. Якщо переводити у гривню, то сума вийде різною. Одна зі сторін може зловживати своїм становищем та скористатись цим «трюком». В майбутньому такі «неточності» можуть викликати суперечки між сторонами та складність у вирішенні справи в судовому порядку.

Наприклад, у справі № 451/1552/21 (постанова Верховного Суду від 29 листопада 2023 року), відповідач не заперечував факт отримання коштів, а заперечував лише валюту позики, посилаючись на те, що отримав 12 000 гонконгських доларів, а не 12 000 доларів США. В свою чергу, на підтвердження валюти позики представник позивача подав суду роздруківку Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, в розділі 12 «Грошові активи» за №2 якої задекларовано позику, надану її чоловіком - позивачем відповідачу у розмірі 12 000 доларів США. З роздруківки Декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2019 рік, вбачається, що у сім`ї позивача у звітному році відсутні заощадження в гонконгських доларах. Що також цікаво в цій справі - було надано лист Національного банку України від 26 травня 2022 року № 31-0008/36907, яким повідомлено, що протягом 2019-2021 років загальна сума операцій купівлі-продажу гонконгського долара в межах Львівської області склала 410 доларів.

Показання свідків як допустимий доказ у справі

Перш за все, звернемо увагу на статтю 1051 ЦК України, яка закріплює наступне: «Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини».

Тобто, показання свідків можуть бути прийняті судом як доказ, але лише в комплексі з іншими основними доказами та коли в справі йде мова про зловмисну поведінку однієї із сторін.

Показання свідків не можуть бути допустимим доказом безгрошовості позики або доводити факт укладення між сторонами договору позики та виконання зобов`язання за ним. Наявність у позивача боргового документа - розписки відповідача - свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань (постанова Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі № 756/9498/19).

Під «безгрошовістю» розписки мається на увазі реальна відсутність передачі грошей. Тобто, коли в розписці зазначено про борг, але по факту позичальнику гроші не було передано.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має бути написано власноручно та містити наступну інформацію:

• назва документа - краще зазначити «розписка про отримання в борг грошових коштів/майна»;

• дата складання розписки;

• найменування сторін (ПІБ, паспортні данні, РНОКПП, адреса проживання, телефон). Рекомендуємо додати до розписки засвідчену власноруч копію паспорту боржника та РНОКПП;

• дата отримання коштів;

• загальна сума та валюта боргу;

• фіксація обов'язку повернення коштів, отриманих в борг;

• якщо кошти отримуються в борг для конкретної мети позичальника, краще про це також зазначити;

• строк повернення боргу;

• чи є позика наданою під відсоток, чи є безвідсотковою;

• підпис позичальника із зазначенням ПІБ;

• найменування свідків (ПІБ, паспорті данні, РНОКПП, адреса проживання, телефон). В цьому разі рекомендуємо додати до розписки засвідчені свідками власноруч їх копії паспортів та РНОКПП.

Звертаємо увагу, в розписці не має бути жодних виправлень!

Додатковим аргументом в справі буде, якщо розписка буде посвідчена нотаріально. Це значно полегшить стягнення заборгованості як в судовому порядку, так і в порядку вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Дотримуючись цих основних правил складення розписки, ви зможете забезпечити повернення своїх коштів в майбутньому.

Ірина СОРОКIНА

Голова АО «V.I.Partners», адвокат, співголова Комітету ААУ з сімейного права.