Правове регулювання антикорупційного комплаєнсу в компанії

Антикорупційна стратегія, антикорупційна програма та політика, антикорупційний вектор розвитку компанії тощо - всі ці поняття давно відомі та сприймаються суспільством, в тому числі і бізнес-спільнотою, як щось досить тривіальне та буденне.

Дане, в першу чергу, пов'язане зі все ще достатньо високим рівнем корупції в Україні та постійною планомірною боротьбою з цим негативним явищем, що, нажаль, стало досить монотонним наративом у будь-якій сфері економіки нашої держави.

Але якщо відійти від формалізації поняття “антикорупція” і піти від зворотного, то стає зрозумілим, що корупція є досить токсичним явищем для бізнесу та створює для нього наступні негативні наслідки:

• перешкоди просуванню та закріпленню кращих кадрів, сприяє розбещенню персоналу та погіршує моральне середовища у колективі;

• сприяє падінню рівня конкурентоздатності, втраті клієнтів та доходів, гальмуванню розвитку компанії;

• породжує втрату (витік) конфіденційної інформації та інтелектуальної власності, розкрадання матеріальних ресурсів, цінностей тощо;

• сприяє зниженню або зведенню до нульової позначки репутаційного капіталу компанії або, навіть, цілої групи.

Відповідно до норм чинного законодавства України, зобов'язання щодо розробки і реалізації заходів, необхідних для запобігання корупції виникають у визначеного кола юридичних осіб, зокрема це стосується підприємств з державною часткою у своїй власності та інших суб'єктів, визначених статтею 3 ЗУ “Про запобігання корупції”.

Але, як зазначено вище, з метою уникнення ризиків щодо настання негативних наслідків, пов'язаних зі шкідливим впливом корупції на діяльність компанії, варто розробити та впровадити в процес її функціонування власні антикорупційні заходи.

Комплексне вирішення проблеми корупції передбачає використання українського антикорупційного законодавства на тлі тісної міжнародної взаємодії різних інститутів регулювання підприємницької діяльності.

Розробляти та затверджувати будь-які антикорупційні заходи, програму таких заходів, керівництво компанії має з огляду на норми українського законодавства. У той же час, особливістю антикорупційного законодавства є його екстериторіальна дія. Це означає, що законодавство багатьох країн світу передбачає відповідальність за корупційні дії, скоєні як на території цих країн, так і за її межами; як резидентами цих країн, так і резидентами інших країн.

З огляду на таку особливість, правове врегулювання попередження корупції в бізнесі слід розглядати як систему:

1) міжнародних договорів та інших нормативних документів;

2) законодавства інших країн, що застосовується до українських суб'єктів;

3) законодавства України.

Отже, антикорупційне законодавство, на яке слід звернути увагу при розробленні та впровадженні антикорупційного комплаєнсу в компанії можна поділити на міжнародні правові документи та антикорупційне законодавство України.

Щодо міжнародної інтеграції у питаннях боротьби з корупцією, то тут варто відзначити Конвенцію Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) «Про боротьбу з підкупом посадових осіб іноземних держав при проведенні міжнародних ділових операцій», що підписана в м. Париж 17.12.1997 р. та набула чинності 15.02.1999. Даною Конвенцією вперше встановлена відповідальність за корупційні правопорушення та, яка згодом стала підґрунтям для найбільш важливого документу, який був ратифікований Україною, відповідно до Закону № 251-V від 18.10.2006 та набув чинності для України 01.01.2010 р. - Конвенції ООН проти корупції від 31.10.2003 року.

Даною Конвенцією вперше зобов'язано країни-учасниці встановити в національному законодавстві кримінальну відповідальність за такі дії, як:

• підкуп національних державних посадових осіб;

• підкуп іноземних державних посадових осіб і посадових осіб міжурядових організацій;

• розкрадання, неправомірне привласнення або інше нецільове використання майна державною посадовою особою;

• зловживання впливом (тиск, обіцянка надати перевагу тощо);

• зловживання службовим становищем;

• незаконне збагачення державної посадової особи;

• підкуп у приватному секторі;

• розкрадання майна в приватному секторі;

• відмивання доходів, здобутих злочинним шляхом .

Наступним не менш важливим документом, який є орієнтиром для розробки та впровадження власної антикорупційної програми, «підказкою» як щодо її структури, так і щодо змісту окремих заходів, які варто запровадити є Стандарт ISO 37001, який встановлює єдиний міжнародний стандарт антикорупційного комплаєнсу у бізнесі.

Наступним важливим міжнародним антикорупційним документом є Закон “Про запобігання корупції за кордоном” (Foreign Corrupt Practices Act - FСPA), введений в дію в США 1997 р. Особливістю FCPA, порівняно із законодавством України, є підхід, відповідно до якого корупційними визнається багато порушень, зокрема, у сфері фінансової звітності. Особливо небезпечними відповідно до FCPA вважаються корупційні злочини, скоєні компаніями, акції яких торгуються на біржах, адже такі дії порушують стабільність фінансової системи США.

Що стосується українського законодавства, спрямованого проти корупції, то, безумовно, мова піде про вже згаданий вище Закон України «Про запобігання корупції» . Серед інших обов'язків, встановлених даним законодавчим актом для кола визначених осіб, є забезпечення регулярної оцінки корупційних ризиків у діяльності юридичної особи та здійснення відповідних антикорупційних заходів. Слід зазначити, що з огляду на частоту корупційних проявів в українському бізнесі, вимоги Закону виглядають досить обґрунтованими.

Не менш важливим правовим актом українського антикорупційного законодавства є Закон України « Про засади державної антикорупційної політики на 2021 - 2025 роки» від 20 червня 2022 року N 2322-IX, яким вже передбачені макроекономічні та адміністративні заходи попередження корупції в приватному секторі.

Варто також звернути увагу на Закон України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення”. Даний Закон удосконалює та уточнює окремі норми законодавства з питань запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, а також вдосконалює організацію первинного та державного фінансового моніторингу, і підвищує ефективність формування та реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Підсумовуючи вищезазначене, варто відзначити, що станом на сьогоднішній день, українське антикорупційне законодавство охоплює та регламентує значне коло питань, що пов'язані з корупційними ризиками та відповідними неправомірними діями.

Таким чином, розробка та реалізація компанією релевантної її корупційним ризикам антикорупційної програми є фактором уникнення або значного зменшення відповідальності компанії у разі порушення її працівниками або посадовими особами положень антикорупційного законодавства. Дане забезпечить компанії як захист власних інтересів, так і дозволить уникнути або значно зменшить ризики накладення можливих санкцій.