Управління ризиками щодо конфлікту інтересів в компанії

Коли мова йде про конфлікт інтересів, то найчастіше в поле зору потрапляють ситуації, коли виникає конфлікт інтересів між компанією та членом її правління або іншою особою, яка діє від імені компанії чи родичами, або близьким оточенням такої особи.  

Цивільний кодекс України передбачає обов'язок органів чи інших осіб, які виступають від імені юридичної особи, діяти в її інтересах добросовісно і розумно, не перевищувати своїх повноважень, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Порушення цього обов'язку призводить до негативних наслідків у внутрішніх відносинах юридичної особи. 

Тлумачачи поняття конфлікту інтересів, можна охарактеризувати його як стан, за якого керівник або інша уповноважена особа, яка діє від імені компанії має можливість  враховувати власні інтереси (або інтереси близьких йому людей) при виконанні  доручених йому інтересів компанії, що породжує потенційний ризик негативних наслідків для компанії. 

В свою чергу, Закон України "Про запобігання корупції" виокремлює два види конфлікту інтересів: 

• Потенційний конфлікт інтересів - у особи наявний приватний інтерес у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. 

• Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. 

Отже враховуючи наведене, конфлікт інтересів може існувати у особи в ситуації, коли одночасно наявні такі його складові: 

- в особи є приватний інтерес; 

- в особи наявні службові повноваження, під час реалізації яких вона може на власний розсуд вчиняти дії, приймати рішення саме з питання, у якому в неї наявний приватний інтерес; 

- такі службові повноваження мають дискреційний характер (тобто є такими, коли особа може на власний розсуд обирати з кількох юридично допустимих дій, рішень). 

Що стосується процесу ефективного управління конфліктом інтересів в компанії, то він має носити системний характер та складатися принаймні з кількох складових.    

Перш за все, як член правління або особа, яка діє від імені компанії має бути чутливою до можливості конфлікту інтересів, щоб вчасно помітити ризик його виникнення. 

У разі наявності потенційного протиріччя, уповноважений член правління має здійснити наступні заходи: 

• поінформувати інших членів правління про наявність невідповідностей; 

• повідомити про відмову у прийнятті неоднозначного рішення з відповідного питання, і пояснити причини такої відмови; 

• Зафіксувати факт відмови від прийняття відповідного рішення. Дані дії можуть захистити таку уповноважену особу від звинувачень у приховуванні обставин справи та впливі на діяльність компанії в конкретній ситуації.  

Разом з тим, може існувати ситуація, коли відповідна уповноважена особа є одноособовим членом правління компанії. У такому випадку необхідно повідомити акціонерів або наглядову раду про потенційну проблему та отримати згоду на вчинення конкретних дій. Варто зазначити про те, що і запит такої особи, і згода акціонерів мають бути виконані в письмовій формі або міститися на носіях, які можна відтворити. 

Наступною складовою, що регулює та запобігає конфлікту інтересів у діяльності, як членів правління, так і працівників (а значить і можливих негативних наслідків конфлікту інтересів для самої компанії), є розроблене та прийняти окреме положення про конфлікт інтересів або наявність відповідного розділу у чинному кодексі етики компанії чи в її антикорупційній програмі.  

При розробці положення про конфлікт інтересів варто звернути увагу на наявність у ньому наступних розділів: 

• цілі і завдання положення про конфлікт інтересів; 

• коло осіб, на яких поширюється дія положення; 

• основні принципи управління конфліктом інтересів в компанії; 

• порядок розкриття конфлікту інтересів керівником чи працівником компанії; 

• порядок врегулювання конфлікту інтересів, в тому числі можливі способи вирішення потенційного чи реального конфлікту інтересів; 

• обов'язки керівника та/або працівника у зв'язку з розкриттям наявності і врегулюванням у них реального чи потенційного конфлікту інтересів; 

• визначення осіб, відповідальних за прийом і розгляд відомостей про реальний чи потенційний конфлікт інтересів (наприклад, комплаєнс?спеціаліст та керівництво кадрової служби); 

• дисциплінарна відповідальність за недотримання положення про конфлікт інтересів. 

Варто також зазначити про те, що визначення працівників, відповідальних за збирання відомостей про реальний та потенційний конфлікт інтересів є істотним елементом в  управлінні відповідними ризиками та реалізації заходів запобігання корупції в компанії. Такою особою може бути як член правління або керівник компанії, так і працівник/керівник кадрової служби або комплаєнс-спеціаліст.